Виховання культури мови

Основи культури мови закладаються у дошкільному та шкільному вихованні. Тут формується мовний етикет, засвоюються зразки мовної поведінки, відшліфовані в процесі культур, спілкування носіїв мови. Індивідуальна робота над культурою мови триває протягом усього свідомого життя мовця.

Виховання культури мови — це розвиток чуття мови у процесі пізнання найкращих художньо-естетичних зразків мови, засвоєння мовно-культурних традицій народу. В широкому розумінні культура мови передбачає високий рівень мовної свідомості індивідів, їх дбайливе ставлення до рідного слова, усвідомлення його значення для розвитку інтелектуальної та емоційної культури нації. Культура мови як соціолінгвістична, етнопсихолінгвістична дисципліна залежить від мовної політики, суспільних функцій мови, поширення престижу літературної мови через освіту, театр, видавничу діяльність, засоби масової інформації.

2.Культура мови в професійній комунікації.

Професійне спілкування є мовленнєвий взаємодія фахівця з іншими фахівцями та клієнтами організації в ході здійснення професійної діяльності.  Культура професійної діяльності багато в чому визначає її ефективність, а також репутацію організації в цілому і окремого спеціаліста.  Культура спілкування становить важливу частину професійної культури, а для таких професій як, наприклад, викладач, журналіст, менеджер, юрист, - провідну частину, оскільки для цих професій, мова є основним знаряддям праці.  Професійна культура включає володіння спеціальними вміннями і навичками професійної діяльності, культуру поведінки, емоційну культуру, загальну культуру мови і культуру професійного спілкування. [4] Спеціальні навички здобуваються в процесі професійної підготовки. Культура поведінки формується особистістю відповідно до етичних норм суспільства. Емоційна культура включає вміння регулювати свій психічний стан, розуміти емоційний стан співбесідника, керувати своїми емоціями, знімати хвилювання, долати нерішучість, встановлювати емоційний контакт.  Загальна культура мови передбачає норми мовної поведінки і вимоги до мови в будь-яких ситуаціях спілкування, культура професійного спілкування характеризується рядом додаткових по відношенню до загальної мовної культури вимог.  У професійній культурі спілкування стає особливо високою роль соціально-психологічних характеристик мовлення, таких як відповідність мови емоційного стануспіврозмовника, ділова спрямованість промови, відповідність мови соціальним ролям.  Мова є засобом набуття, здійснення, розвитку та передачі професійних навичок.  Культура професійного мовлення включає:  - Володіння термінологією даної спеціальності;  - Вміння будувати виступ на професійну тему;  - Вміння організувати професійний діалог і управляти ним;  - Вміння спілкуватися з неспеціалістами з питань професійної діяльності.  Знання термінології, вміння встановлювати зв'язки між відомими раніше і новими термінами, вміння використовувати наукові поняття і терміни в практичному аналізі виробничих ситуацій, знання особливостей стилю професійного мовлення складають лінгвістичну компетенцію в професійному спілкуванні.  Оціночне ставлення до висловлювання, усвідомлення цільової установки спілкування, облік ситуації спілкування, його місця, відносин зі співрозмовником, прогнозування впливу висловлювання на співрозмовника, вміння створити сприятливу для спілкування атмосферу, вміння підтримувати контакти з людьми різного психологічного типу та рівня освіти включаються в комунікативну компетенцію фахівця . У комунікативну компетенцію входить як саме вміння спілкуватися, обмінюватися інформацією, так і вміння налагоджувати доцільні відносини з учасниками виробничого процесу, організувати спільну творчу діяльність.  Уміння контролювати емоції, направляти діалог відповідно до потреб професійної діяльності, дотримання етичних норм і вимог етикету становлять поведінкову компетенцію. Комунікативне поведінка передбачає таку організацію мовлення та відповідного їй мовної поведінки, які впливають на створення і підтримання емоційно-психологічного атмосфери спілкування з колегами та клієнтами, на характер взаємин учасників виробничого процесу, на стиль їх роботи. Для успіху у професійній діяльності сучасного фахівця необхідно досконало володіти навичками культури мовлення, володіти лінгвістичної, комунікативної та поведінкової компетенцією в професійному спілкуванні. Для цього необхідні такі якості:  - Знання норм літературної мови і стійкі навички їх застосування в мові;  - Уміння слідкувати за точністю, логічністю і виразністю мовлення;  - Володіння професійною термінологією, знання відповідностей між термінами та поняттями;  - Володіння стилем професійного мовлення;  - Вміння визначати мету і розуміти ситуацію спілкування;  - Вміння враховувати соціальні та індивідуальні риси особистості співрозмовника;  - Навички прогнозування розвитку діалогу, реакцій співрозмовника;  - Вміння створювати і підтримувати доброзичливу атмосферу спілкування;  - Високий ступінь контролю емоційного стану та вираження емоцій;  - Уміння направляти діалог відповідно до цілей професійної діяльності;  - Знання етикету та чіткість виконання його правил.