Візуальна частина

Часто, щоб допомогти створити і передати зміст презентації використовуються програми для показу презентацій, такі як Microsoft PowerPoint, Apple Keynote, OpenOffice.org Impress чи Prezi. Сучасні веб-застосунки, такі як Google Docs, SlideRocket та emaze також дозволяють створювати презентації спільними зусиллями кількох географічно розділених людей. Веб-розробники часто створюють презентації як звичайні HTML-сторінки, доповнені скриптом для зміни слайдів.

Щоправда, головним в презентації є все таки те що розповідає доповідач, а зображення на екрані — лише допоміжне.

До́повідь — один із видів монологічного мовлення: публічне, розгорнуте, офіційне повідомлення з певного питання, засноване на залученні документальних даних.

Вміст доповіді — це представлена інформація, що відображає суть питання або дослідження щодо даної ситуації. Часто складається з інформації про службову справу, що спрямовується керівництву або вищій посадовій особі.

Мета доповіді — інформування кого-небудь про що-небудь. Тим не менше, доповіді можуть включати в себе такі елементи як рекомендації, пропозиції або інші мотиваційні пропозиції. Доповідь часто має структуру наукового дослідження: вступ, методи, результати та обговорення.

Тези доповіді — опубліковані на початку наукової конференції (з'їзду, симпозіуму), матеріали попереднього характеру, що містять виклад основних аспектів наукової доповіді.

Алгоритм тези можна подати так: теза — обґрунтування — доказ — аргумент — результат — перспектива.

Тези доповіді, будь-якої наукової публікації оформляють згідно з вимогами:

1. обсяг тез може бути в межах 2-3 сторінки машинописного тексту через 1,5-2 інтервали.

2. формулювання кожної тези починається з нового рядка, кожна з яких має самостійну думку, висловлену в одному або кількох реченнях;

3. у правому верхньому куті розміщують прізвище автора та його ініціали та доповнюють відомостями про нього;

4. назва тез доповіді коротко відображає головну ідею, думку, положення (2-5 слів);

5. послідовність викладу змісту може бути наступна: актуальність, проблеми; стан розробки проблеми в науці і практиці; основна ідея, положення, висновки дослідження; основні результати та їх практичне значення. В тезах зазвичай не використовують цитати, цифровий матеріал.

Формулювання кожної тези починається з нового рядка, кожна теза має самостійну думку, висловлену в одному або кількох реченнях

13.Контакт з аудиторією,риторичний інструментарій,засоби емоційного впливу й переконання.

Кожен оратор прагне "завоювати аудиторію" - привернути її увагу і утримувати його протягом усього виступу. Як цього добитися? Якщо читати промову "з папірця", лише зрідка спрямовуючи погляд у зал, домогтися живої реакції слухачів неможливо. Стежити за подібної промовою, якою б змістовної вона не була, дуже важко. Між таким "оратором", а точніше тим, хто озвучує заздалегідь написаний текст, і аудиторією виникає незрима стіна, і контакт зі слухачами неможливий.

Почуття аудиторії, або комунікативність, виникає лише тоді, коли виступаючому вдається створити серед слухають "ефект спілкування", розмовляючи зі слухачами так, як зазвичай говорять з близькими, знайомими людьми, яким є що сказати один одному і які будуть вам охоче слухати. Починаючому оратору дуже важко домогтися комунікативності, отримати так званий ефект живої реакції аудиторії. Однак цьому потрібно вчитися.

Відомі риторичні прийоми, що допомагають оратору досягти ефекту спілкування зі слухачами. Виступаючий намагається надати своїй мові "разговорность", використовуючи для цього різні способи:

а) безпосереднє звернення до слухачів;

б) емоційність, експресивність висловлювань;

в) особливий розмовний синтаксис: питання, вигуки, неповні речення, вставні слова і словосполучення, вставні, приєднувальні конструкції, пряму мову, короткі, переважно односкладні пропозиції тощо

Як спосіб психологічного впливу, переконання спрямоване на зняття своєрідних фільтрів на шляху інформації до свідомості і почуттів людини. Його використовують для перетворення інформації, котра повідомляється, на систему установок і принципів індивіда.

Переконання — метод свідомого та організованого впливу на психіку індивіда через звернення до його критичного судження.

Реалізуючись у процесі комунікативної взаємодії, переконання забезпечує сприйняття і включення нових відомостей у систему поглядів людини. Ґрунтується воно на свідомому ставленні індивіда до інформації, на її аналізі й оцінці. Ефективність переконання залежить від багатьох чинників, особливо від майстерності його суб'єкта. Одна з передумов її — свідоме ставлення реципієнта до процесу формування переконань. У цьому процесі задіяні водночас і елементи неусвідомленого. Найсприятливішими умовами для переконання є дискусія, групова полеміка, суперечка, оскільки сформована під час їх перебігу думка набагато глибша, ніж та, що виникла за пасивного сприймання інформації. Отже, переконання, впливаючи на розум і почуття людини, є способом психологічного впливу однієї людини на іншу або групу людей, що діє на раціональне та емоційне начало, формуючи при цьому нові погляди, взаємини.

З огляду на ставлення реципієнта до інформації, що використовується з метою психологічного впливу, розрізняють прямий і непрямий (опосередкований) спосіб переконання. Передумовою прямого способу переконання є зацікавленість реципієнта в інформації, зосередженість його уваги на логічних, правдивих, очевидних аргументах. За непрямого способу переконання реципієнт стає підвладним випадковим чинникам, наприклад привабливості комунікатора. Більш аналітичний, стійкий і менш поверховий прямий спосіб переконання. Ефективнішим є його вплив на установки і поведінку індивіда. Сила і глибина його залежать і від переконуючої комунікації — сукупності заходів, спрямованих на підвищення ефективності мовного впливу. На її основі здійснюють прикладні дослідження особливостей комунікативного впливу, розробляють експериментальну риторику, аналізують основні та допоміжні елементи переконання, складові переконуючого комунікативного впливу. На думку американського журналіста Г. Лассуела, модель комунікативного процесу охоплює п'ять елементів: 1) хто передає повідомлення (комунікатор); 2) що передається (повідомлення, текст); 3) як здійснюється передавання (канал); 4) кому спрямоване повідомлення (аудиторія); 5) з яким результатом здійснено повідомлення (ефективність впливу).

Компетентному, надійному, привабливому, здатному переконливо доводити свою правоту комунікатору довіряють і як ефективному експерту. Значущими щодо комунікативного впливу є такі його якості, як комунікабельність (міра прагнення особистості до спілкування), контактність (оволодіння способами спілкування) тощо. У процесі взаємодії комунікатор, як правило, займає відкриту, закриту або відсторонену позиції. У відкритій позиції він відверто викладає свою точку зору, оцінює факти, що її підтверджують. Закрита позиція зобов'язує його приховувати свої думки, навіть використовувати для цього певні прийоми.