14.Табу,евфемізми як один із шляхів подолання бруднослів"я.

Психологічні та соціальні особливості

Ненормативна лексика, лайка виконує в мовленні людей до 30 різних функцій – від психологічної розрядки, вислову невдоволення, призирства до способу переконання співрозмовника. Дослідниця Маршал зауважує, що її алфавітна картотека англійських лайливих слів товстіша там, де слова починаються на проривні і шиплячі приголосні звуки. Деякі за допомогою лайки присягаються, для підлітків вона послуговує своєрідним засобом самоствердження. Військові та керівники за допомогою лайки руйнують бар'єри та наближаються до підлеглих. Лайка також допомагає зв'язати в спілкуванні різні сегменти мовлення. Хоча на перший погляд лайка – це звільненя почуттів, багато людей помітило, що лихослів'я породжує лихослів'я. Погана мова підливає масло у вогонь емоцій.

Використання нецензурної лексики, досить поширене особливо серед молоді. За психоаналізом, лихослів'я є видом регресивного психологічного захисту, наприклад від посилення едіпового комплексу (що полягає у скеровуванні ніжних, любовних і примітивно еротичних почуттів сина до матері в поєднанні з агресивними, конкурентними почуттями, які скеровуються на батьківську постать, місце якої прагне зайняти дитина у стосунках. Дівчатка відповідно відчувають потяг до батька і агресію до матері (термін психоаналізу) у передпідлітковому віці. Використання лайки для підлітків є також мотивованим з точки зору психічної розрядки і самоствердження.

Часте, безпідставне і безсоромне використання ненормативної лексики, на думку деяких психологів є видом психічної вади. Деякі люди, які хворіють на синдром Туретта одним з характерних проявів захворювання мають мимовільне вигукування лайливих слів. Це спадкове, вроджене захворювання найбільш поширене серед людей чоловічої статі і як правило не лікується, але його прояви притлумлюються з віком. Іноді симптоми повністю зникають у зрілому віці.

 

Говорячи про активну і пасивну лексику, слід та­кож згадати про такі явища, як табу та евфемізми.

Та­бу – полінезійське слово, яке означає заборону на вживання тих чи інших слів, вира­зів або власних імен через забобони, вірування, з цензур­них і етичних міркувань. Отже, до лексики табу належать слова та вирази, що позначені у словниках за допомогою позначок “непристойне” і “нецензурне”. Мовні одиниці з позначками “знижене” і “брутальне” до табу не належать, хоча входять до загального корпусу ненормативної лексики. Одиниці, позначені як непристойні та нецензурнізаборонені нормою до вживання, у той час як знижені та брутальні одиниці мови не заборонені до вживання, а лише обмежуються фамільярно-розмовним стилем мовлення. Непристойні та нецензурнівирази позначаються загальним терміном “вульгаризми”.

Основною ознакою, що відрізняє вульгаризми від інших грубих виразів, є ступінь грубості, яка межує з непристойністю. Вульгаризми складаються з чотирьох груп:

1) непристойні та нецензурні одиниці з позначкою “табу” (лайка, лихослів’я): prick, dick, bone (х*й); cunt, crack, box, cut, cabbage, basket (п**да).

2) богохульства(зневажання чогось святого) святотатство): Jesus Fuckin' Christ!, Ничтожный Бог, Творец мой неумелый., ради бога!, Святий Ісусе!

3) вульгаризми-інтенсифікатори.Їх головним призначенням є підсилення певної якості, способу дії тощо: bleeding, bloody, fucking (дуже, сильно, до біса, довбаний; рос. ох**тельнло, п**дец, бл*дь, офигенно, едрёна вошь, твою мать тощо) It's bleeding expensive. – Це до біса дорого. You know bleeding well what I mean. – Бля(ха-муха), ти гарно розумієш про що я; "Will you lend me ten pounds?" "Not bloody likely" – "Можеш позичити мені десять фунтів?" – "Х** там (Ні хера)"; She's fucking beautiful! – Она офигенно (ох**тельнло) красива! I don't fucking care! – Меня, едрёна вошь (бл*дь), это не колышет (*б*т)! Steve! Get into this fucking car! – Бл*дь, Стів, ти сядеш в машину чи ні?!

4) дискримінативи (пов’язані з поняттям “політкоректність”). Вульгаризми цієї групи позначені терміном “дискримінативи”, оскільки вони є засобом дискримінації певної національності, статі, сексуальної орієнтації тощо, наприклад: coon/spade (чорномазий, нігер), whitey (особа єврореїдної раси, блідошкірий, блідолицій), Frog (француз, “лягушатник”, жабоїд), wetback (мексиканець-нелегал), kraut (німець, фриць), poof/poofter/queen (гомосексуаліст, “педик”), mongol (людина хвора на синдром Дауна), "жид", "чурка", "черный", "армяшка".

Отже, загалом вульгаризми визначаються як нецензурні слова і вирази, лайливі слова, дуже грубі прокляття, що викликають протест слухачів і не допускаються у пристойній розмові, у присутності жінок і дітей. пов’язаних з поняттям “політкоректність”.

 

Евфемізм – це мовна одиниця, що вживається коли людина прагне уникнути непристойної назви предмету або дії, та підбирає щось не таке грубе. Тобто евфемізми – це слова або вислови, які вживають замість заборонених слів. Це переважно нейтральні слова або ви­рази, що вживаються замість синонімічних слів, які, на думку мовця, є непристойними, грубими або нетактов­ними.

Так, замістьпомер в українській мові вживаютьупокоївся, спочив, відійшов у вічність; в росій­ській мові–скончался, преставился, отправился к пра­отцам, отдал Богу душу, приказал долго жить. Подіб­не маємо в англійській мові:to be no more, to be gone, to lose one's life, to breathe one's last, to pass away, to be gathered to one's fathers, to join the majority, to go the way of all flesh.

Протилежний намір здійснюється за допомогою так званого дисфемізма(тобто коли обирається грубіша та більш непристойна одиниця). Російське слово "ягодицы" – це нейтральний або медичний термін, "попа" – слово дитячої мови, "пятая точка" – евфемізм, "жопа" – дисфемизм. "Помер" – нейтральне, "пішов від нас" – евфемізм, "відкинув копита" – дисфемизм.

Необхідно розрізняти поняття непристойності й вульгаризму. Ті ж слова "говно" або "жопа" можуть уживатися в кожному із цих змістів.

"Чтоб я из-за такого говна, как ты, расстраивался!" або ""Жопа ты после этого!" - образливі непристойності, але ті ж слова у вираженні "Я наступил на коровье говно!" або "Тут на лавке вода пролита, не замочи жопу-то!" - вульгаризми.

Вульгаризм– груба назва предмета або дії, що не переслідує ніякої агресивної мети. Мовець у принципі може навіть не знати ніякого іншого слова для назви якогось предмета, а може просто не надавати вибору слова великого значення. Рос. "брюхо" – звичайне слово для позначення частини тіла коня. Якщо ж воно звернене до людині, то може розцінюватися як вульгаризм, якщо сказане відносно доброзичливим тоном ("Голодное брюхо к ученью глухо"), або як образа ("Ишь, брюхо какое наел!"). Образливість в останньому випадку досягається тим, що людська частина тіла сприймається як частина тіла тварини, і, таким чином, сам власник цієї частини тіла прирівнюється до тварини.

15.Співвідношення свого й чужого в українськомовному просторі. Не менше вражає співвідношення української та російської мов у джерелах, що формують інформаційний простір України. Ні для кого не секрет, що співвідношення між російською та українською мовами в ЗМІ, книжковій продукції, в інших медіа-джерелах давно тяжіє до домінування першої. Згідно з даними Укрінформу (за словами директора департаменту інформаційної політики МЗС України Євгена Перебийноса), кількість російськомовних газет в Україні перевищує 1176, тоді як у Росії нині — жодної. Така ж ситуація із радіомовленням: у РФ існує одна радіопередача українською мовою, тоді як у нашій державі близько 74 % російськомовного радіоконтенту3. Щодо частки російської та української мови на телебаченні, то на листопад 2006-го цей показник становив 48,2 % українськомовних і 51,8 % російськомовних (згідно з результатами соціологічної групи, яка проаналізувала фільми, серіали, телепрограми, що виходили у прайм-тайм на шести загальнонаціональних телеканалах)4. Інша експертна група взяла до уваги також рейтингові телеканали супутникового телебачення, серед яких і міжнародні версії російських телеканалів, таких як НТВ-мир, Первый Международный, РТР-Планета. Було з’ясовано, що за таким співвідношенням частка російськомовних програм у праймтаймі українського національного ефіру складає 61,4 %, українськомовних — 38,6 %5. За неофіційними моніторингами ця частка сягає понад 87 %. Причому найрейтинговіші програми, шоу, серіали навіть українського виробництва зазвичай російськомовні. Своєю чергою, українська мова переважає в ефірі більшості менш рейтингових обласних телерадіокомпаній (за винятком східних і південних регіонів: на Донеччині — 32,2 %, Луганщині — 30 %, Одещині — 28,6 %) та на Першому національному (за даними Держтелерадіо, 2005 року відсоток української мови на державних телерадіоорганізаціях дорівнював 87,7 %, російської — 11,6 %). Домінує українське мовлення на державних радіостанціях, тоді як FM-радіостанції найчастіше пускають в ефір російськомовний продукт. У липні 2015 року рух “Простір свободи” оприлюднив комплексний огляд “Становище української мови” соціологічних досліджень і моніторингів, зокрема соціологічної групи “Рейтинг”, де було проаналізовано мовну ситуацію в Україні у різних сферах життя з початку 2014 року до середини 2015 року6. В огляді проаналізовано мовну ситуацію в регіонах, мовну політику у сфері освіти та суспільного життя, зокрема на території так званих ДНР та ЛНР, окупованого Криму. У книговиданні та друкованих ЗМІ зафіксовано негативну тенденцію щодо поширення української мови у цій галузі. Наклад виданих українською мовою книг становив 55 % від загальної кількості, наклад газет — 29,5 %, журналів — 9,9 %. Ця організація також публікувала результати моніторингів і даних Книжкової палати з 2011 року. Цікаво, що 2011 року сумарний наклад книг українською мовою становив 56 %, газет — 30 %, журналів — 10 %. Не тішить ситуація телевізійного та радіопростору. Частка російськомовних ефірів у прайм-таймі невпинно виявила тенденцію до зростання. Аналізуючи ефіри рейтингових 8 каналів у період із 18 до 22 у будні та з 12 до 16 години у вихідні українською в цей час звучало близько 30 % телемовлення, російською — 44 %, зросла кількість і двомовних ефірів — до 26 %. Щодо радіомовлення провели аналіз сумарного ефірного мовлення на п’яти найпопулярніших радіостанціях у проміжок із 16 до 20 години в будні. З’ясувалося, що з 1200 ефірних хвилин 271 хвилину звучать українські пісні та програми, 364 хвилини — двомовні, 311 — програми й пісні тільки російською мовою. При цьому, окремо дослідили мовне співвідношення пісень, що звучали в аналізований час. Виявилося, що із сумарної кількості 184 пісень на 5 радіостанціях українською звучало 9 із них, 74 російською мовою, 101 — іншими мовами, і це при нещодавно збільшеній квоті (до 75 %) на українське музичне наповнення. Вартим уваги є питання простору Інтернету, який найменше піддається контролю держави. 2008 року за даними Телекритики сегмент українськомовних блогів, соціальних мереж становив 7-8 %, з 10 найвідвідуваніших сайтів 2 українських і 5 російських7. Нині сегмент зростає приблизно пропорційно до збільшення кількості джерел. Мовне питання болюче для українського суспільства, оскільки окупація території починається з окупації свідомості. Рудиментарна радянська традиція послуговуватися російською не отримала потужного спротиву серед українців, зокрема у східній і південно-східній частині країни. Причин цього явища може бути безліч: від тривалого мовно-національного гніту до зомбування суспільства ідеями “русскава міра”. Чому українська інформаційна політика не зуміла вчасно захистити громадян анексованого Криму та окупованих Донецької та Луганської областей?