ТЕМА № 4. СИСТЕМА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Питання:

1.Парламент України.

2.Президент України.

3.Система органів державної виконавчої влади.

4.Органи місцевого самоврядування.

5.Судові та правоохоронні органи держави.

1.Парламент України. Перш ніж розглядати це питання, курсанту (студенту) необхідно засвоїти, що в демократичних країнах державна влада здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову гілки влади.

Верховна Рада України - парламент, є єдиним органом законодавчої влади та постійно діючим представницьким органом українського народу.

Строк повноважень Верховної Ради України становить п’ять років. Відповідно до ст. 85 Конституції України парламент наділений широким

колом повноважень, до яких, зокрема, належать: 1) внесення змін до Конституції України; 2) призначення всеукраїнського референдуму з питання зміни території; 3) прийняття законів; 4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за його виконанням тощо.

Верховна Рада України наділена низкою функцій, які в сукупності виражають основні напрямки її діяльності. Головними її функціями є законодавча, установча та функція парламентського контролю.

Загальний кількісний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів. Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу.

Структура Верховної Ради України включає: 1) 450 народних депутатів; 2) комітети; 3) депутатські групи і фракції; 4) тимчасові спеціальні та слідчі комісії; 5) посадових осіб парламенту (Голову, Першого заступника і заступника Голови); 6) апарат; 7) Рахункову палату; 8) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Основними організаційними формами роботи Верховної Ради є її сесії та засідання.

Народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

2. Президент України. Для того, щоб розкрити це питання, курсанту (студенту) необхідно знати, що Конституція України визначає Президента України як главу держави, гаранта її суверенітету і територіальної цілісності, додержання прав і свобод громадян. Пост Президента не відноситься до жодної з гілок влади, є поза ними і над ними, але, поряд із цим, тісно взаємодіє з ними. Тобто, виконує відносно всіх гілок державної влади і разом з ними установчу, організаційну, погоджувальну та контрольну функції.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України обирається громадянами України шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх-перед днем виборів років та володіє державною мовою.

До повноважень Президента України належать: 1) забезпечення державної незалежності, національної безпеки і правонаступництва держави; 2) представлення держави в міжнародних відносинах, здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави, ведення переговорів та укладення міжнародних договорів України; 3) прийняття рішень про визнання іноземних держав; 4) призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; 5) прийняття вірчих і відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав; 6) нагородження державними нагородами та ін.

Повноваження Президента України можуть бути припинені достроково у чотирьох випадках: 1) відставки; 2) неспроможності виконувати свої повноваження за станом здоров’я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерті.

Правовими актами Президента України є укази та розпорядження.

3. Система органів державної виконавчої влади. Систему органів державної виконавчої влади складають центральні та місцеві органи державної виконавчої влади.

До центральних органів державної виконавчої влади належить Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 113 Конституції України, вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (Уряд України), до складу якого входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри та міністри України.

Прем’єр-міністр України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України. Персональний склад Кабінету Міністрів України формується за поданнями Президента та Прем’єр-міністра України. Так, Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Щодо вимог до членів Уряду України, то ними можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою.

Не може бути призначена на посаду члена Кабінету Міністрів України особа, яка має судимість, не погашену або не зняту в установленому законом порядку, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, або особа, яка має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Умежах своєї компетенції Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

Узв’язку з тим, що Кабінет Міністрів України є колегіальним органом, основною організаційно-правовою формою його роботи є засідання, які двічі на тиждень скликаються Прем’єр-міністром України.

Кабінет Міністрів України складає свої повноваження перед новообраною Верховною Радою України та може піти у відставку внаслідок:

1)прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Уряду України;

2)відставки Прем’єр-міністра України;

3)смерті Прем’єр-міністра України.

До центральних органів виконавчої влади також належать міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Організацію, повноваження та порядок їх діяльності визначено Законом України «Про Центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року № 3166-УІ. Згідно із зазначеним законом міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, а інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Вони утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України.

Міністерство, як центральний орган виконавчої влади, очолює міністр, який с членом Кабінету Міністрів України. Крім того, кожне міністерство має

свій апарат, який забезпечує діяльність міністра, а також виконання покладених

на міністерство завдань, патронатну службу, яка здійснює консультування міністра, забезпечує організацію зустрічей та зв’язків із громадськістю і т. ін., колегію міністерства та інші консультативні, дорадчі та допоміжні органи міністерства.

Інші центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики: служби, агентства, інспекції, їхня діяльність спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів. Вони також мають свої апарати і територіальні органи.

До місцевих органів державної виконавчої влади належать місцеві державні адміністрації, а також територіальні органи міністерств, державних агентств та центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом.

4. Органи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Система місцевого самоврядування включає: 1) територіальну громаду; 2) сільську, селищну, міську раду; 3) сільського, селищного, міського голову; 4) виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; 5) старосту; 6) районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; 6) органи самоорганізації населення.

5. Судові та правоохоронні органи держави. Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

Судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд.

Види і склад місцевих судів. Місцевими судами є: 1) загальні суди, якими є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах); 2) місцеві господарські суди, якими є окружні господарські суди; 3) місцеві адміністративні суди, якими є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом.

Апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах. Апеляційними судами з розгляду господарських справ,, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються у відповідних апеляційних округах.

Вищі спеціалізовані суди утворюються для розгляду окремих категорій справ. Вищими спеціалізованими судами є: 1) Вищий суд з питань інтелектуальної власності; 2) Вищий антикорупційний суд.

Найвищим судом у системі судоустрою України є Верховний Суд, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законодавством.

У складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд; 4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд; 6) Пленум Верховного Суду.

Правоохоронні органи - це установи та організації, що здійснюють правоохоронну та правозахисну функції, основне завдання яких полягає в забезпеченні законності, захисту прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, боротьбі з кримінальними та іншими правопорушеннями.

Законодавство України не містить чіткого переліку органів, які є правоохоронними. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 року № 3781-XII у ст. 2 наводить неповний перелік органів, які вважаються правоохоронними. Розглядено

деякі з них.

Органи прокуратури. Прокуратура України становить єдину систему, яка здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладається виконання таких функцій: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. .

Систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура

України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Служба безпеки України. Відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року № 2229-ХІІ Служба безпеки України - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.

На Службу безпеки України покладається захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Органи Національної поліції. Національна поліція України (далі - поліція) - цс центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

У складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення.

Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро, НАБУ) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним