8

наявність витоку плазми крові внаслідок збільшення проникності кровоносних судин, що проявляється у вигляді одного або більше з наступного:

більш ніж на 20% зростання середнього рівня гематокриту для певного віку і статі,

більше ніж на 20% зниження гематокриту після заміщення втрат рідини, у порівнянні з вихідним його показником,

або наявність плевриту, асциту, гіпопротеїнемії.

Позитивна турнікетна проба у хворого на геморагічну гарячку денге на його правій руці (ліва частина фото).

Для того, щоб зробити турнікетну пробу, медичний працівник обертає манжету для вимірювання кров'яного тиску (або накладає джгут) навколо руки людини і залишає на 5 хвилин. Потім медичний працівник підраховує всі невеликі червоні плями на шкірі. Більша кількість плям там, де була манжета, означатиме, що людина має геморагічний синдром і, швидше за все, геморагічну гарячку денге[50].

7.1.3 Клінічні критерії шокового синдрому

Шоковий синдром діагностують у тих випадках, що відповідають усім зазначеним вище критеріям, і є свідчення грубих порушень гемодинаміки, такі як:

швидкий, слабкий пульс;

маленька різниця між систолічним і

діастолічним тиском (пульсовий тиск) <20 мм рт. ст.), з підвищеним периферичним судинним опором і діастолічним тиском;

8 ЛІКУВАННЯ

зміна психічного стану, хоча пацієнт на початку хвороби може і зберігати свідомість.

7.1.4Клінічні критерії геморагічної гарячки згідно ВООЗ

ВООЗ вважає підозрілим на наявність геморагічної гарячки:

гарячку тривалістю у 2—7 днів і, можливо, двофазну;

геморагічні прояви (кровотечі з слизової оболонки травної системи, блювання кров'ю або мелена, або позитивний турнікетний (джгутовий) тест, наявність петехій, синців у місцях ін'екцій або пурпури);

тромбоцитопенію (<100 000 клітин в 1 мкл);

виток плазми (> 20% зростання гематокриту від за віком і статтю/або зменшення гематокриту після відшкодування втрат; наявність плевриту чи асциту).

Шокові критерії ВООЗ співпадають з такими ПООЗ. Характерними змінами для гарячки денге в цілому у загальному аналізі крові є лейкопенія, лімфоцитоз, підвищення ШОЕ. Зміни інших лабораторних тестів визначаються формою хвороби, ступенем тяжкості тощо.

7.2 Специфічна діагностика

Гарячку денге потрібно намагатися завжди підтвердити специфічними тестами:

виділення вірусу з крові та інших рідин на культурах тканин або за допомогою лабораторних тварин (біологічний метод);

застосування полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) для виявлення в крові РНК вірусу денге;

серологічні реакції — ІФА (з виявленням IgM), РПГА, реакція зв'язування комплементу (РЗК)

тощо.[13],[51],[39]

8 Лікування

8.1 Етіологічне лікування