Заключний діагноз (Diagnosis terminalis)

Обґрунтування діагнозу хворого проводиться шляхом синтезу анамнестичних, об'єктивних і лабораторно-інструментальних даних з урахуванням проведеної диференційної діагностики. Діагноз повинен бути нозологічним, етіологічним, патогенетичним, морфологічним і функціональним. Обґрунтовуються клінічна форма, стадія хвороби, тяжкість перебігу, а також ускладнення.

Більш стисло необхідно обґрунтувати діагноз супутніх захворювань. У висновку кінцевий діагноз формулюється відповідно до загальноприйнятих класифікацій.

Діагноз основного захворювання

Ускладнення

Супутні захворювання

Приклад формулювання діагнозу

Діагноз основного захворювання: менінгококова інфекція (N. meningitides +), генералізована форма, менінгококцемія, менінгіт, тяжкий перебіг.

Ускладнення: інфекційно-токсичний шок ІІ ст. ДВЗ-синдром ІІ ст.

Супутні захворювання: ІХС. Дифузний кардіосклероз. СН ІІ А, ФК ІІ.

Лікування і профілактика

Розробляється і обґрунтовується індивідуальна схема комплексного лікування хворого (режим, дієта, медикаментозні та інші методи лікування).

Даються повні прописи в рецептах лікарських препаратів і їх обґрунтування з погляду механізму дії вживаних лікувальних засобів.

Профілактичні заходи щодо даного хворого, контактних осіб. Протиепідемічні заходи в епідемічному осередку.

Приклад обґрунтування призначеного лікування

1. Обов’язкова госпіталізація в інфекційний стаціонар усіх осіб з генералізованими формами менінгококової інфекції.

2. Режим – суворий постільний до нормалізації температури тіла та покращання загального стану хворого.

3. Дієта – 15.

4. Медикаментозне лікування:

• Етіотропна терапія:

• Rp.: Benzylpenicillini-natrii 1000000 ОД

D. t. d. N. 20

S. Вміст 3-х флаконів розчинити в 10 мл 0,25 % розчину новокаїну. Вводити по 10 мл внутрішньом’язово кожні 3 години.

Бензилпеніцилін є препаратом вибору. Він активний до менінгококів. При внутрішньом’язовому введенні швидко всмоктується в кров, проникає через гематоенцефалітичний бар’єр, його концентрація в спинномозковій рідині підвищується при запаленні мозкових оболонок, мінімально токсичний для ЦНС.

• Rp.: Cefoperazoni 1,0

D. t. d. N. 20

S. Вміст флакона розчинити в 5 мл розчину, що додається. Вводити по 5 мл внутрішньовенно 4 рази на добу.

Цефоперазон має широкий спектр дії. За активністю схожий з іншими цефалоспоринами 3-го покоління (висока активність стосовно до Гр- бактерій, бактерицидна дія на Гр+ та Гр- мікроорганізми, які є стійкими до пеніцилінів та інших протимікробних засобів). Швидко всмоктується в кров. Бактерицидна концентрація в крові зберігається більше 12 годин.

Відміна антибактеріальної терапії проводиться при нормалізації температури тіла, зникненні клінічних проявів, санації ліквору (плеоцитоз менше 100 в 1 мл ліквору, відсутність нейтрофільних гранулоцитів).

• Патогенетична терапія:

• Rp.: Sol. Glucosae 5 % - 400 ml

D. S. Вводити внутрішньовенно крапельно із розрахунку 50 мл/кг/добу.

• Rp.: Sol. Furosemidi 1 % - 2 ml

D. t. d. N. 5 in ampull.

S. Вводити по 2 мл внутрішньовенно 1-2 рази на добу.

Дезінтоксикаційна терапія обов’язково повинна проводитися сумісно з дегідратацією для попередження набряку головного мозку та посилення виведення токсинів нирками.

• Rp.: Prednizoloni hemisuccinatis liophylisati pro injectionibus 0,25

D. t. d. N. 6 in ampull.

S. Розчинити в 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Вводити внутрішньовенно крапельно в 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Глюкокортикостероїди призначаються для пригнічення надмірної імунної відповіді організму на розвиток інфекції та попередження розвитку такого ускладнення, як інфекційно-токсичний шок.

Приклад проведення профілактичних заходів

Загальна профілактика полягає у своєчасному виявленні, ізоляції та лікуванні хворих на менінгококову інфекцію.

Госпіталізація хворих з генералізованими формами інфекції є обов’язковою.

Виписування хворих із стаціонару проводиться за наявності двох негативних результатів бактеріологічного дослідження на менінгокок слизу з носоглотки не раніше, ніж через 3 дні після завершення антибактеріальної терапії з інтервалом у 3 дні.

В епідосередку протягом 10 днів проводять медичне спостереження за особами, які були в контакті з хворим, а також їх дворазове бактеріологічне дослідження на наявність менінгокока. В організовані колективи, де був виявлений хворий на менінгококову інфекцію, нові особи не допускаються протягом 10 днів з моменту ізоляції останнього хворого.

Специфічна профілактика: одноразове внутрішньом’язове введення вакцини. А-вакцина забезпечує імунний захист протягом 2 років, С-вакцина – протягом 2-4 років.