2.4. Порушення гомеостазу білків

У рубці для синтезу власних білків мікроорганізми використовують синтезовані ними амінокислоти та амінокислоти, які звільняються при розщепленні протеїну кормів. Синтез мікробного протеїну в рубці за­лежить насамперед від забезпечення тварин енергією, джерелом якої є цукор і крохмаль, та розчинного протеїну. За сприятливих умов синтез бактеріального протеїну в рубці овець становить 50-100 г, корів - 700-1500 г на добу. При надлишку крохмалю в раціоні тварин збільшується утворення молочної кислоти в рубці, що зменшує синтез мікробного білка удвічі, порівняно з оптимальним. Зменшення синтезу мікробного білка спостерігається також при високому вмісті в раціоні тварин лег-корозщеплюваного протеїну і низькому вмісті легкорозчинних вугле-нодів, що має місце, зокрема, при згодовуванні силосу з кукурудзи (уміст легкорозщеплюваного протеїну в ньому становить 71%). За таких умов утворюється надмірна кількість аміаку, який не встигає за­своюватися мікроорганізмами і всмоктується у кров.

Амінокислоти, що всмокталися в кишечнику, надходять у печін­ку, де синтезуються білки печінки, крові; частина амінокислот із кров'ю надходить в інші органи і тканини, де синтезуються специфіч­ні для них білки, гормони, ферменти. У печінці синтезуються всі аль­буміни та а-глобуліни крові, фібриноген, протромбін, частково (3-глобуліни. Імуноглобуліни синтезуються плазматичними клітинами внаслідок активації лімфоцитів різними антигенами.

Синтез білкового ланцюга на рибосомах печінкових клітин триває 1-2 хв, після чого настає його посттрансляційна модифікація, яка по­лягає в обмеженому протеолітичному розщепленні, приєднанні гліко-зильних та ліпідних компонентів. Разом із транспортом білка через плазматичну мембрану клітини всі ці процеси тривають 20-40 хв. Печінка не депонує білків плазми крові. Увесь їхній пул перебуває в плазматичному середовищі, у тому числі близько 40 % міститься у судинах, решта - у позаклітинному середовищі.[4]

2.5.Захворювання та процеси, при яких спостерігається зменшення загального білку, і альбуміну:

• Нефротичний синдром

• Порушення утворення білку при патології печінки( гепатити, церози, дистрофія печінки)

• При дегідратації – втрати частини судинної рідини( при перігріванні організму, опіках, травми).

• Водянка внаслідок зниження онкотичного тиску при гіпоальбумінемії

! Гіпоальбумінемія виникає при тих же причинах, що й і зниження концентрації загального білку.Гідрофільність білків порушують різні токсичні речовини, алкоголь.

Нефротичний синдром – це симптомокомплекс, що характеризується: високою протеїнурією (3,5 г за добу і більше), гіпопортеїнемією (менше ніж 60 г/л), диспротеїнемією, гіперліпідемією та набряками. Відсутність 1-2 з наведених ознак кваліфікується як неповний, або редукований, нефротичний синдром. Єдиною обов’язковою ознакою є протеїнурія. Нефротичний синдром спостерігається у 19—50% осіб з захворюваннями нирок. У дітей він зустрічається вдвічі частіше, ніж у дорослих.

Мал 5. (Інтертисційний гломеронефрит)

Нефротичний синдром поліетіологічний, але спільні риси механізмів патогенезу і клінічних проявів є підставою для його спеціального розгляду. При всій різноманітності нозологічної природи в основі нефротичного синдрому знаходяться, за деякими винятками, лише два типи ураження нирок: амілоїдоз дає різні морфологічні форми, що об’єднуються в поняття «гломерулонефрит» з різними морфологічними змінами (це мінімальні зміни, проліферативний гломерулонефрит,екстракапілярний, мезангіомембранозний, мезангіопроліф-еративний, фібропластичний гломерулонефрит, мембранозна

Гепатит (Hepatitis) — запалення печінки, яке характеризується комплексом аль­теративних змін паренхіми та судинно-мезенхімною реакцією строми органа. Ге­патит, як самостійне захворювання, спостерігається надзвичайно рідко, а пере­важно виникає, як вторинний процес, при різних захворюваннях. Спостерігається значне зменшення загального білку на 10-15 г/л і альбуміну на 5-10 г/л. Запалення мо­же бути також проявом реактивних процесів строми органа при первинних дис­трофічних і некробіотичних змінах паренхіми. Окремо виділяють інфекційні гра­нульоми в печінці. За перебігом розрізняють гострий і хронічний гепатити.[11]

Мал 5. (Печінка свині при гострому гепатиті)