- •Лукінов і.І. "Економічні трансформації на прикінці 20-го сторіччя" Зміст
- •Нова соціально-економічна парадигма
- •Потреба в новій стратегії та її зміст
- •Соціалізм чи капіталізм?
- •Етапи і характер здійснення трансформаційної стратегії
- •Особливості економічної ситуації в Україні
- •Загострення промислової кризи
- •Кризові явища в аграрно-продовольчій сфері
- •Потрібні принципово нові підходи
- •Деякі напрями курсу ринкових реформ
- •З досвіду економічно розвинутих країн
- •Цивілізовано здійснювати роздержавлення і приватизацію
- •Коригування валютно-фінансової та кредитної політики
- •Управління економічними реформами
- •Що в сучасну епоху регулює ринок і що держава?
- •Цінова політика і закони ринкового середовища
- •Введення інфляційної політики
- •Ціновий вибух і його наслідки
- •Вплив держави на рух цін
- •Механізм регулювання в інвестиційній політиці
- •Структурне реформування
- •Структурні зміни у виробництві споживчих товарів
- •Тенденції та зміни в аграрній структурі
- •Інвестиційна політика в структуроутворенні
- •Макроструктурні пріоритети
- •Концептуальні підходи
- •Сучасні пріоритети в структурі української економіки
- •Таблиця 11. Оцінка капіталовкладень у пек України*
- •Виробництво, експорт та імпорт енергоносіїв
- •Таблиця із* Щомісячне виробництво палива і електроенергії та рух оптових цін на них у 1995р.*
- •Деякі напрями подолання енергетичної кризи
- •Концепція регіональної політики
- •Наукові основи регіонального розвитку і принципи регіональної політики
- •Аграрний аспект регіоналізації
- •Регіональна науково-технічна політика
- •Причини стримування і напрямки розвитку регіонального підприємництва
- •Розвиток міських і сільських поселень в системі екологічної безпеки
- •Основні принципи формування вільних економічних зон
- •Постсоціалістична криза
- •Зміни в трансформаційних процесах
- •Економічні відносини України з Іраном
- •Гарантії економічної безпеки держави
- •Активізація створювальної діяльності
- •Складність ринкових трансформацій, їх ідеали та рух назад
- •Від теорії до реалізації ринкових програм
- •Гроші і ціни
- •Нарощування товарного виробництва
- •Зміни результативності господарювання України в контексті загальносвітових тенденцій
Економічні відносини України з Іраном
У цьому зв'язку мені б хотілося підкреслити певну заінтересованість ділових і наукових кіл України у співробітництві з своїми партнерами і в Ірані. Поки що наші економічні взаємозв'язки обмежуються незначними обсягами експортно-імпортних операцій. За 10 місяців 1994 р. офіційно врахований експорт українських товарів до Ірану становив 15,8 млн. дол., а імпорт - відповідно, всього 448 тис. дол. Україна експортувала енергетичне устаткування (на 3,4 млн. дол.), електродвигуни і телерадіоапаратуру (на 6,6 млн. дол.), чорні метали і вироби з них (на 1,1 млн. дол.), цукор і кондитерські вироби (на 4 млн. дол.) та інші досить дрібні партії товарів, а з Ірану імпортувала деякі види (у дуже невеликих обсягах) харчових продуктів, взуття і одягу. Звичайно, це не відповідає реальним експортним потенціалам обох країн.
При належній активізації державної політики і діяльності підприємницьких структур, при відповідній ініціативі вчених, наші країни могли б у взаємних інтересах розвивати належне партнерство, причому не тільки вузько обмежено - лише в Торговельній сфері, - але й у ширших масштабах - у спільній інвестиційній та інноваційній діяльності, у виконанні тих чи інших технічних засобів, у науково-технічному і гуманітарному співробітництві. В умовах послідовної лібералізації зовнішньоекономічної діяльності це може стати цілком реальним.
Можна було б, наприклад, на взаємовигідній основі розробити спільний проект газопроводу з Ірану до України, дослідити за єдиною програмою місткість і кон'юнктуру внутрішніх ринків обох країн з визначенням напрямів ефективного товарообміну, а також можливості створення тих чи інших спільних компаній і фірм, підготовки кадрів, розробки і реалізації технологічних нововведень, налагоджування обміну економічною інформацією.
В усякому разі, поряд з розвитком торговельних зв'язків України з Іраном, слід було б пошукати сфери для ширшого взаємовигідного економічного і гуманітарного співробітництва включаючи створення спільних виробництв, транспортних та деформаційних систем, енергопроектів, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підготовку кадрів).
Країни сучасного світу так чи інакше, в різній мірі, але є взаємозв'язаними одна з одною і взаємозалежними. Глобальні прогнози майбутнього світового прогресу і устрою є далеко не однозначними. З одного боку, прояв у економічно розвинутих держав тенденцій до посилення інтеграції та створення гігантських замкнутих ринків (країни ЄС, Американського континенту, Тихоокеанського басейну) наштовхує на думку про розробку і здійснення проектів принципово нового світового порядку і устрою на принципах дедалі тіснішої їх інтеграції, а з іншого, - величезне різноманіття умов, національних особливостей і відмінностей у рівнях соціально-економічного і духовного розвитку країн і народів викликає прямо протилежні тенденції до дезинтеграції та відособлення (як це спостерігається, наприклад, у слов'янському і мусульманському світах). Падіння колоніальних систем призвело до роздроблення територій на більш дрібні держави.
Інакше кажучи, в світі відбувається глобальне протиборство двох протилежних процесів - інтеграції та дезинтеграції - під впливом відцентрових і доцентрових сил, сил прогресу і регресу, притаманних внутрішній природі суспільних рухів. Відповідь на запитання, які з них і на якому відрізку часу будуть головними, поки що не піддається вірогідним прогнозам і оцінкам. Це пов'язано також з відповідними проявами соціальних і національних конфліктів, аж до вибухових катаклізмів - воєн і революцій. Ясно лише одне: майбутнє людства визначається його духовною культурою, найновішими науковими відкриттями, знаннями, вмінням розумно управляти складними і суперечливими суспільними процесами в створювальному напрямі, уникаючи руйнівних конфронтацій і конфліктів. Сили добра і прогресу, врешті-решт, беруть гору над силами зла і регресу. Тільки на фундаменті взаємовигідних інтересів і еквівалентних економічних відносин може базуватися істинно створювальна економічна, політична й духовна інтеграція країн і народів з різними формами соціально-економічного устрою та політичного правління.