2. Дослідження образів циклу « Такий близький, такий далекий світ…»

Говорити про збірку Надії Чорноморець можна ще багато, проте я би хотіла зупинитися на одному з найбільших циклів, що входять до цієї збірки - « Такий близький, такий далекий світ…». Поетеса дуже любила подорожувати, тому закарбувала у своїй пам’яті багато образів не лише своєї рідної землі, а й далеких країн, невідомих і незнаних нами.

Загалом, не можна визначити, яким типом образу користується поетеса найчастіше у своїй творчості. Не можна виділити зорові, слухові, нюхові образи, важко також виділити просто образ-символ чи образ персонаж. Образи Надії настільки об’ємні та багатогранні, що, по суті, об’єднують у собі всі види одночасно, таким чином створюючи «3D» ефект. Проаналізувавши це, я можу сказати, що з’явився новий сучасний вид образу – образ – телепорт, що транспортує читача у місце розгортання подій.

Кожна поезія цього циклу переносить нас у певну місцевість або місце, яке за допомогою Надії Чорноморець, її майстерності, ніби оживає, набирає людських рис, ми ніби за одну мить опиняємося за межами своїх затишних осель і переносимося то у Канів, то до солодкого міста Лева, то до суворого Кам’янця, то у загадкове Вилкове, і навіть у далекий Нью-Йорк.

Звичайно почала свій цикл поетеса з міста, у якому народилась – Канева. Надія Чорноморець переносить нас у сиву давнину, на початки створення рідного міста ще силами природи. Ти ніби опиняєшся серед предковічних гір, у самих витоків природної праці і зазираєш у таємниці створення світу:

В кипучу давнину, ще на світанні,

Коли Земля тремтіла в метушні,

Коли в мочарах, твані, у багні

Ставала твердь в хисткому хвилюванні…

Зростали шпилі, піки, сопки, кряжі,

Узвишшя, пасма, пагорби, хребти,

Ходили ходуном материки

Й пустелі розсипалися і пляжі.

Завдяки майстерності поетеси ти фізично відчуваєш, як тремтить земля під ногами, як навколо тебе виростають гори, нагромаджуються і зупиняються, зачаровані величністю Дніпра:

А тут - збігались у танку, кружлянні

Чернеча, Княжа, Мар 'їна, Слонова,

Пластунка, Грецька, Пилипенкова, Дніпрова

І над Славутичем спинились в здивуванні.

Далі за одну мить ми переживаємо разом з Каневом усю його непросту історію:

Батия орди варварсько-рішучі

Палили штурмом побіжденні кручі.

Баскаків саджено у розіп 'ятім граді.

Литовські князі будували замки.

Фортецям майстрували кріпкі вежі.

Від рухів гайдамак беззастережних

Лишились вирви й підмурків уламки.

Осідок козаків, заллятий кров 'ю,

Ділили довго Посполита і Московія.

І раптом предковічні картини історичних подій змінюються затишною картиною Тарасової гори. Ніс відчуває терпкий запах квітучих вишень, босі п’яти – прохолоду родючої ріллі, і ти закриваєш очі під співи солов’їв:

Червоно місяць зрить. І зіроньки блискучі

В садах вишневих мріють солов "і.

Нуртує рунь в паруючій ріллі,

Копкій землі, поважній та родючій.

І уявляється Канев, як старий, сліпий кобзар, що сидить при дорозі. Колись бравий воїн козарлюга, весь у шрамах, що нині відпочиває у мирі і спокої, співаючи сумних пісень про історичне минуле мужнього народу.