Сутність грошових реформ та їх види
Серед комплексу заходів щодо оздоровлення і впорядкування грошового обороту особливе місце займають грошові реформи. Вони являють собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту стосовно нових соціально-економічних умов, чи одне і друге водночас.
Грошові реформи – один із інструментів грошово-кредитної політики держави. Головна функція грошової реформи – стабілізація грошового обороту.
Проведення грошових реформ – явище завжди вимушене, якого вимагає екстремальна ситуація в економіці країни. Залежно від мети проведення, від глибини перебудови грошової системи реформи поділяються на:
грошові реформи часткового типу;
структурні (повні) грошові реформи.
Реформи часткового типу торкаються тільки самої організації грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. Сама база грошової системи та структура економіки і грошово-кредитних відносин залишаються незмінними. За таких реформ найчастіше змінюється масштаб цін, вид та номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо.
Грошові реформи часткового типу поділяються на:
реформи формального типу;
реформи з деномінацією грошового обігу;
реформи конфіскаційного типу;
Реформи формального типу зводяться до впровадження нового зразка купюри з вилученням тієї, що функціонує.
Привід – недостатня захищеність купюри старого зразка:
масова фальсифікація;
зміна державної символіки.
Реформи з деномінацією грошового обігу проводять, якщо необхідно замінити через обмін грошових купюр дійсний масштаб цін (така грошова реформа була проведена в СССР в 1961 р. Протягом 2-х місяців було вилучено старі грошові знаки з обігу та обміняно без будь-яких обмежень у пропорції 10 : 1. Відповідно до цього було змінено ціни всіх товарів і послуг, розміри тарифів, зарплата, пенсії і т.д.).
Реформи конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу, або без деномінації).
В Західній Європі з 1944 по 1952 р. – 24 грошові реформи. Під час проведення таких реформ, як правило, використовують диференційовану шкалу обміну старих грошей на нові.
Так, реформа 1947 р. в СРСР проводилася таким чином, що готівка обмінювалася 10 : 1 (до 3000 руб.), а вклади населення в ощадних касах взагалі не переоцінювалися.
Від 30 до 10 тис. обмінювалися у співвідношення 3 : 2, а понад 10 тис. – 2 : 1.
Реформа в 1948 р. в Німеччині – найрадикальніша реформа конфіскаційного типу. 70 % банківських рахунків анульовано, 20 % переведено на дострокові депозити (20 років) і тільки 10 % перераховано в нову грошову одиницю (рейхсмарки на німецькі марки).
Структурні грошові реформи цього поняття відрізняються від розглянутих вище тим, що вони передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а і структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин.
Для прикладу: перехід від грошей командно-адміністративної економіки до грошей ринкової економіки.
Грошові реформи в цьому розумінні є тривалими в часі, як правило, це декілька років.
З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні було проведено грошову реформу з деномінацією грошової одиниці. В результаті проведення грошової реформи наша держава отримала нову грошову одиницю – гривню. Внаслідок обміну українських карбованців (купонів) на гривні замінено діючий масштаб цін. У ході проведення реформи діяв єдиний порядок обміну грошових купюр. У продовж двох тижнів старі грошові знаки було вилучено з обігу та поміняно буз будь-яких обмежень у пропорції 100 000 : 1. Відповідно до цього було змінено ціни всіх товарів і послуг, розміри тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, платних зобов’язань тощо. Всі операції з перерахування у гривню залишків коштів, які знаходилися у безготівковому обігу було проведено в перший же день реформи.
Грошова реформа в Україні базувалася на принципах повної прозорості і неконфіскаційності.