Стаття 29. Відповідальність сторін угоди про розподіл продукції

1. Сторони несуть передбачену угодою про розподіл продукції відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків, визначених угодою, з урахуванням положень цієї статті.

2. Шкода, заподіяна довкіллю у зв'язку з діяльністю інвестора, пов'язаною з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню (компенсації) в повному обсязі за рахунок інвестора, незалежно від плати за забруднення довкілля та погіршення якості природних ресурсів. Інвестор звільняється від відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю, тільки якщо доведе, що шкода заподіяна внаслідок стихійних природних явищ або навмисних дій потерпілих.

3. Шкода, заподіяна правомірними діями інвестора, що повністю відповідають вимогам угоди про розподіл продукції та узгоджені з Міжвідомчою комісією, підлягає відшкодуванню за рахунок сторін угоди у пропорціях, передбачених для розподілу продукції.

Стаття 30. Забезпечення виконання зобов'язань та відповідальності інвестора

1. Виконання зобов'язань інвестора, визначених угодою про розподіл продукції, підлягає забезпеченню на умовах, що визначаються сторонами відповідно до законодавства України.

2. Цивільна відповідальність інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, підлягає страхуванню, якщо інше не передбачено угодою. За домовленістю сторін у рамках угоди приймається програма страхування екологічних ризиків.

Стаття 31. Вирішення спорів

Спори між сторонами угоди про розподіл продукції, пов'язані з виконанням, припиненням та недійсністю угоди, підлягають розгляду в судах України, якщо інше не передбачено умовами угоди про розподіл продукції.

Стаття 32. Імунітет держави

На вимогу іноземного інвестора (інвесторів) держава має право відмовитися від імунітету в угоді про розподіл продукції. Така відмова поширюється на всі судові рішення, рішення міжнародних комерційних арбітражів, рішення у провадженнях щодо попереднього забезпечення позову, а також виконання рішень судових і арбітражних органів.

(положення статті 32 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), в частині встановлення обов'язкової відмови держави від судового імунітету, імунітету щодо попереднього забезпечення позову та виконання судового рішення в угодах про розподіл продукції, що укладаються за участю іноземного інвестора, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 06.12.2001 р. N 17-рп/2001)

(стаття 32 у редакції Закону  України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

Розділ IV. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ УГОД ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ

Стаття 33. Банківські рахунки

1. Для цілей угоди про розподіл продукції інвестор (представництво іноземного інвестора на території України) та/або його підрядник, субпідрядник, постачальник, перевізник та інші контрагенти мають право відкривати в банках України в установленому законодавством України порядку банківські рахунки в національній та/або іноземній валюті, що використовуватимуться виключно для обслуговування діяльності, пов'язаної з угодою про розподіл продукції.

(частина перша статті 33 у редакції  Закону України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

2. Стягнення коштів із банківських рахунків, відкритих інвестором (представництвом іноземного інвестора на території України) на території України для цілей угоди про розподіл продукції, не може бути здійснено в безспірному порядку.

(частина друга статті 33 із змінами, внесеними  згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

Стаття 34. Валютне регулювання

1. Грошові кошти, отримані іноземним інвестором (його представництвом на території України) за угодою про розподіл продукції, можуть вільно (без будь-яких обмежень) конвертуватися в українську або іноземну конвертовану валюту та переказуватися за межі України, у тому числі згідно з умовами, викладеними в такій угоді.

(частина перша статті 34 із змінами, внесеними  згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

2. У разі, коли відповідно до законодавства України встановлено обов'язковий продаж на валютному ринку України надходжень в іноземній валюті, ця вимога не поширюється на надходження в іноземній валюті, одержані інвесторами (представництвами іноземних інвесторів на території України), що є сторонами угоди про розподіл продукції, від реалізації частини виробленої продукції, яка є їх власністю, власністю інших інвесторів або держави, а також від здійснення іншої діяльності, передбаченої угодою про розподіл продукції.

(частина друга статті 34 із змінами, внесеними  згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

3. На операції інвестора (представництва іноземного інвестора на території України), що здійснюються для потреб угоди про розподіл продукції (у тому числі пов'язані з придбанням обладнання, матеріалів, устаткування та інших товарів, робіт і послуг, необхідних для провадження робіт чи здійснення іншої діяльності, передбаченої угодою про розподіл продукції, в тому числі розпорядження частиною виробленої продукції, належною інвестору (представництву іноземного інвестора на території України), іншому інвестору чи державі), не поширюються передбачені законодавством України обмеження щодо:

1) розрахунків за експортно-імпортними операціями, у тому числі щодо строків, передбачених Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті";

2) отримання та повернення кредитів, позик в іноземній валюті від резидентів і нерезидентів, у тому числі вимоги стосовно реєстрації відповідних договорів та стосовно максимальних розмірів процентних ставок за ними;

3) переказу коштів у іноземній валюті на користь інших інвесторів за відповідною угодою про розподіл продукції та держави, у тому числі вимоги щодо одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України;

4) переказу коштів у іноземній валюті на користь нерезидентів щодо оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності за договорами, у тому числі вимоги щодо проведення цінової експертизи для засвідчення відповідності цін кон'юнктурі ринку та документального підтвердження фактичного надання послуг, виконання робіт чи передання прав інтелектуальної власності;

5) купівлі, продажу іноземної валюти для здійснення розрахунків із нерезидентами та повернення кредитів, позик в іноземній валюті;

6) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, у тому числі вимоги щодо одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

(статтю 34 доповнено частиною третьою  згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

Розділ V. ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ УГОДИ ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ

Стаття 35. Трудовий договір

1. Прийняття (наймання) працівників інвестором (у тому числі іноземним) на території України для потреб угоди про розподіл продукції здійснюється шляхом укладення з ними трудового договору (контракту), який за формою та змістом повинен відповідати законодавству України про працю.

2. Держава забезпечує вчасну видачу дозволів на працевлаштування, а також, у разі необхідності, службових карток для всіх іноземних працівників, які наймаються інвесторами (у тому числі оператором угоди) згідно з угодою про розподіл продукції. Такі дозволи на працевлаштування та службові картки видаються у централізованому порядку винятково на підставі звернень інвесторів (у тому числі оператора угоди) із доданням переліків відповідних іноземних працівників, сформованих інвесторами (у тому числі оператором угоди). При цьому вимоги щодо подання будь-яких інших документів, передбачених чинним законодавством для отримання дозволів на працевлаштування або службових карток, не застосовуються.

На підставі звернень підрядної, субпідрядної або іншої організації (особи), яка виконує роботи на замовлення інвестора в рамках угоди про розподіл продукції, із доданням до звернень листів підтримки від інвестора (у тому числі оператора угоди), держава сприяє вчасній видачі дозволів на працевлаштування та/або службових карток для працевлаштування такої кількості іноземних працівників, яка необхідна для виконання відповідних робіт в рамках угоди про розподіл продукції такою підрядною, субпідрядною або іншою організацією (особою).

(дію частини другої статті 35 зупинено до 1 січня 2011 року  згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 799-VI)

(частина друга статті 35 у редакції  Закону України від 02.10.2012 р. N 5406-VI)

Стаття 36. Міжнародні договори України

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України в місячний строк:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом України "Про угоди про розподіл продукції";

відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

 

Президент України	Л. КУЧМА
м. Київ 14 вересня 1999 року N 1039-XIV

ЗАКОН УКРАЇНИ (відповіді на питання 41-47)

Про видобування і переробку уранових руд

Із змінами і доповненнями, внесеними  Законом України від 22 травня 2003 року N 887-IV

Цей Закон регулює особливості правовідносин при видобуванні, переробці уранових руд та використанні продуктів їх переробки як сировини для одержання ядерного матеріалу, визначає особливості діяльності уранових об'єктів, захисту персоналу, населення та охорону довкілля від впливу іонізуючого випромінювання, а також особливості соціального захисту персоналу уранових об'єктів та населення у зв'язку із впливом іонізуючого випромінювання.

Стаття 1. Визначення основних термінів та понять

У цьому Законі нижченаведені терміни та поняття вживаються у такому значенні:

видобуток уранових руд - вилучення уранових руд з родовищ усіма можливими способами;

гірничодобувні та переробні уранові об'єкти (уранові об'єкти) - сукупність основних промислових виробництв та допоміжних об'єктів, які забезпечують технологічний цикл видобування і переробки уранових руд: шахти, рудники, кар'єри, геологорозвідувальні підземні виробки, комплекси підземного вилуження, гідрометалургійні заводи, збагачувальні фабрики, хвостові господарства, транспортні підприємства;

переробка уранових руд - процес обробки руди з метою виділення корисних компонентів і одержання концентрату;

уранові руди - корисні копалини, які видобуваються і переробляються з метою виділення ядерного матеріалу.

Стаття 2. Законодавство про видобування і переробку уранових руд та використання продуктів їх переробки

Відносини, що виникають при видобуванні і переробці уранових руд та використанні продуктів їх переробки, регулюються цим Законом, Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", Кодексом України про надра, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Стаття 3. Завдання Закону

Основними завданнями цього Закону є:

розвиток правових засад державного регулювання безпеки у зв'язку з впливом іонізуючого випромінювання, що виникає під час видобування і переробки уранових руд та використання продуктів їх переробки;

вдосконалення правових засад державного контролю за видобуванням і переробкою уранових руд та використанням продуктів їх переробки;

визначення особливостей соціального захисту працівників уранових об'єктів у зв'язку з впливом іонізуючого випромінювання;

встановлення прав, обов'язків і відповідальності підприємств, установ, організацій, а також працівників уранових об'єктів.