Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана
Міні-лекція
з дисципліни «Фінанси»
на тему:
Фінансова надійність страховиків та чинники її забезпечення
Виконав:
Перевірив:
Основні недоліки:
- відсутність посилань на джерела зі списку літератури (хоча б стосовно визначень та структурованих узагальнень)
- відсутність мінімального ілюстративного статистичного матеріалу (хоча б до п.3)
- відсутність узагальнюючого висновку
2011
Тема: Фінансова надійність страховиків та чинники її забезпечення
Мета: 1) сформувати поняття про фінансову надійність страховика та визначити чинники її забезпечення; 2) розвивати пізнавальні інтереси, логічне мислення, продовжувати формувати вміння працювати з різними джерелами знань, порівнювати, узагальнювати, робити висновки; 3) виховати творчу активність, самостійність у формуванні нових знань.
Епіграф:
Страховка – это документ, который вызывает страх, когда ты видишь сумму внизу страницы. Это документ, единственная цель которого – защитить прибыль страховой кампании.
Александр Циткин
Хід заняття:
І) Привітання
ІІ) Обговорення епіграфа. Як ви думаєте, що означає цей вислів і чи погоджуєтесь ви з ним?
ІІІ) Огляд теми
План
Фінансова надійність страховика, способи її забезпечення.
Статутний фонд, страхові резерви як основні джерела фінансової надійності страхової компанії.
Платоспроможність страхової компанії, її показники в Україні.
Платоспроможність страхової компанії, її показники в ЄС.
1. Фінансова надійність страховика, способи її забезпечення.
Зацікавленість людей у страховому захисті — це основа існування страхових компаній, які пропонують різноманітні види страхових послуг і виступають на ринку їх продавцями, маючи на меті одержання прибутку. Якщо немає зацікавленості з боку страхувальників у придбанні страхових послуг, страховик не в змозі існувати. Адже тільки за умови реалізації свого специфічного товару компанія створює страхові резерви, здійснює інвестування, накопичує доходи. Таким чином, страхувальникові у відносинах із страховиком належить вирішальна роль.
Страховик, на відміну від промислових і комерційних підприємств, приймає від страхувальника гроші не в обмін на суто матеріальний товар або послуги, а в обмін на послугу, яка забезпечує страховий захист у вигляді майбутніх страхових виплат тільки тим страхувальникам, які зазнали збитків і потребують фінансової допомоги. Ця особливість (тобто «плата наперед») потребує певних гарантій щодо здатності страхової компанії відповідати за своїми зобов’язаннями перед страхувальниками. Однією з гарантій є фінансова надійність страховика. Вона постійно перебуває в центрі уваги як страховика, так і страхувальника та пов’язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною, перестрахувальною політикою страховика.
Фінансова надійність страховика — це спроможність страховика виконати страхові зобов’язання, прийняті за договорами страхування та перестрахування у випадку впливу несприятливих чинників. Тому стійка фінансова надійність страхових операцій дає змогу страховикові виконати усі зобов’язання за будь-яких несприятливих обставин.
Економічною передумовою фінансової надійності страховика є наявність співвідношення між величиною зобов’язань компанії і розміром коштів, якими вона розпоряджається.
Фінансова надійність страховика досягається різними показниками як економічними, так і організаційними.
Страховики можуть забезпечувати свої зобов’язання за допомогою таких чинників:
І) Економічні:
- правильно розраховані страхові тарифи;
- величина власних коштів (статутний фонд, резервні фонди, прибуток, вільні резерви);
- наявність страхових резервів в розмірах відповідних до страхових зобов’язань;
ІІ) Організаційні:
- правильне розміщення страхових резервів;
- збалансований страховий портфель;
- перестрахувальні операції.
2. Статутний фонд, страхові резерви як основні джерела фінансової надійності страхової компанії.
В структурі власних коштів страхової компанії найбільшу частку (понад 90%) займає статутний фонд, головне призначення якого полягає у гарантуванні та забезпеченні страхових виплат у випадках, коли страхових резервів для цього не достатньо. Таким чином статутний фонд виступає додатковим джерелом фінансової надійності страхової компанії.
Згідно з українським законодавством статутний фонд утворюється в грошовій формі за рахунок купівлі акцій страхової компанії. До 25% статутного фонду дозволяється формувати державними цінними паперами. Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, кошти, отримані в кредит, позику, під заставу.
Мінімальний розмір статутного фонду зі страхування життя становить 1,5 млн євро, із загального страхування – 1 млн євро в українській валюті. Максимальний розмір статутного фонду не обмежений. Використовувати статутний фонд для придбання майна заборонено.
Страховик у ході діяльності повинен мати не тільки статутний фонд, а й значний обсяг власних коштів, вільних від зобов’язань. Такими коштами є гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку. Вільні резерви — це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінансової надійності.
Акціонери повинні наділити страхову компанію додатковим організаційним фондом, за рахунок якого фінансується утворення філій, придбання майна та інші заходи, які потрібні на початку страхової діяльності.
Згідно з ЗУ «Про страхування» 2001 р. страховики, які займаються ризиковим страхуванням утворюють технічні резерви, а ті, що займаються страхуванням життя – резерви зі страхування життя. Технічні резерви складаються із резерву незароблених премій і резерву збитків. Із резерву збитків здійснюється виплата страхового відшкодування. Страхові резерви зі страхування життя складаються з резервів довгострокових зобов'язань (математичні резерви) та резервів належних виплат страхових сум.
Рис. Система технічних резервів, згідно з директивами ЄС
В загальному страхуванні страхові резерви утворюються тільки за рахунок нетто платежу, а в страхуванні життя – за рахунок нетто внеску і інвестиційної доходності страховика.
ЗУ «Про страхування» 2001 р. передбачає, що страховики, котрі займаються загальними видами страхування мають право запровадити види страхових резервів, що застосовуються в країнах ЄС: 1) резерв незароблених премій; 2) резерв заявлених, але не виплачених збитків; 3) резерв збитків, що виникли, але не заявлені; 4) резерв катастроф; 5) резерв коливань збитковості.
Фінансова надійність страховика також залежить від правильного розрахунку тарифних ставок, які є ціною за страхову послугу. Цей розрахунок не може бути зроблений без урахування збитковості страхової суми страховиком. Виходячи з обсягу та рівномірності розподілу ризику, частоти настання страхових випадків, обсягу доходу компанії на основі статистичних даних за кілька років страховиком розраховується тарифна ставка. Але не завжди об’єктивні виміри доступні страховику хоча б з тієї причини, що він не володіє потрібною інформацією. Тоді йому не залишається нічого іншого, як тільки покладатися на свій суб’єктивний погляд щодо вірогідності настання негативних подій і можливих збитків.
Ще один критерій фінансової надійності страховика — достатність страхових резервів, які відображають обсяг страхових зобов’язань за укладеними договорами страхування. Розмір страхових резервів має бути адекватний прийнятим страховим зобов’язанням. Виконання страхових зобов’язань в першу чергу має здійснюватися за рахунок коштів страхових резервів, а їх достатність обумовлено правильно визначеною тарифною ставкою.
Акумульовані у страхові резерви премії деякий час перебувають у розпорядженні страховика і можуть бути інвестовані з метою одержання додаткового доходу. Проте тимчасово вільні кошти страхових резервів, інвестовані страховиком, підлягають регулюванню з боку держави, бо вони є коштами страхувальників і мають бути повернуті їм при настанні страхової події.
Фінансова надійність страховика забезпечується і таким інструментом, як перестрахування. Висока вартість об’єктів, які можуть бути прийняті на страхування, незбалансований страховий портфель, коливання результатів діяльності страховика можуть негативно вплинути на його фінансову надійність. Проте при перестрахуванні страховик, приймаючи на страхування крупний ризик, не тільки передає його частку перестраховику, а й продовжує нести відповідальність перед страхувальником у повному обсязі. Тому страховик має правильно визначити розмір власного утримання зобов’язань. Справді, якщо розмір зобов’язань буде надто високим, то в разі настання страхового випадку в страховика може бути недостатньо коштів для покриття збитків страхувальників. З метою захисту виконання зобов’язань страховика перед страхувальниками Законом України «Про страхування» передбачається в обов’язковому порядку укладання угоди перестрахування у випадку, коли страхова сума за окремою угодою страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів.