2.3. Конструкції розривних контактів

Розривні контакти являють собою конструкції, які складаються з нерухомого контакта і рухомого контакта.

Місткові контакти (рис.2.3) широко використовуються при комутації струму до 20А. В цих контактах рухомі контакти (2-2’) мають можливість вільно стискатись з поверхнею нерухомих контактів (1–1’), що дозволяє отримати більшу кількість точок дотику контактів і мати мінімальний перехідний електрик-ний опір.

Слід розрізняти зусилля притис-нення контактів між собою F_ЗП і зусилля привідного механізму F_З. На рис. 2.3 зусилля F_ЗП забезпечує пружина 3.

Багатоточкові контакти з перекатуванням рухомого контакту. В даній конструкції контактів (рис.2.4) при дії зусилля привідного механізму F_З, рухомий контакт 2 перекатується (ковзає) по нерухомому контакту 1. При цьому знімається окисна плівка і значно зменшується контактний опір струму.

Двоступінчаста система контактів (рис. 2.5) використовується при розривах струму вище 2000 А. Головні контакти 1–2 виробляють з міді з припаяними до них пластинами срібла. Контакти 1'–2' призначені для роботи в середовищі електричної дуги. Контакти виготовлені з вольфраму або кераміки здатні до тривалої роботи при дугоутворенні між ними. У замкненому стані контактів робочий струм протікає в основному через контакти 1–2, які мають значно менший опір.

При розмиканні контакти 1–2 розмикаються першими при досить малому струмі, тобто в цьому періоді робочий струм починає проходити через контакти 1'–2'. При повному розмиканні контактної системи дугоутворення гаситься між контактами 1'–2', для чого вони й призначені.

Г ерметичні контакти. В різних системах управління широко використовуються герметичні контакти, які мають назву герконові (рис. 2.6). Ці контакти малопотужні (для невеликих струмів), але дуже надійні. Конструкція цих контактів являє собою скляний герметичний балон, в який впаяні два контакти. Останні розташовані один над одним на пружних провідниках. Цей балон міститься в електричній котушці. При проходженні струму через котушку навколо балона виникає магнітне поле, яке притягує контакти один до одного.

3. Електрична дуга

У момент розмикання контактів на короткий час виникає жевріючий розряд, який підвищує температуру на поверхні контакта до температури плавлення металу. Після цього жевріючий розряд переходить у дуговий розряд, тобто в електричну дугу, при якій температура може досягати 6 000 ... 18 000 К, а густина струму до 10²...10⁸ А/мм². При цьому простір між контактами іонізується, стає струмопровідним, виникає стійке дугоутворення. Все це призводить до руйнування контактів. Для нормальної роботи контактів необхідно не допустити переходу жевріючого розряду в дугоутворення, тобто протистояти процесу іонізації між контактами.

Дослідами встановлено, що іонізація різко зменшується при збільшенні тиску середовища між контактами, а також при зниженні його температури. Ці дві обставини використовують у боротьбі з дугоутворенням між контактами при розмиканні, тобто при розриві струму в електричних колах.