Актуальні проблеми правового регулювання російської вищої юридичної освіти та проблемні аспекти юридичної професії.
Сучасний етап розвитку юридичної освіти в Росії характеризується рядом досить суперечливих тенденцій. C одного боку, суспільство і держава гостро потребують грамотних і кваліфікованих юристів. Потреби ринкової економіки збільшують попит на юридичні послуги, оскільки ведення будь-яких комерційних операцій постійно вимагає адекватного правового нагляду, здійснюваного професіоналами високої кваліфікації. Дійсно, безграмотні або непрофесійні дії з наданням юридичних послуг в різних сегментах ринку можуть поставити під питання стабільність господарського обороту.
Державний і муніципальний апарати також відчувають потребу в кваліфікованих і по-новому мислячих юристів, готових забезпечити завершення розпочатих у країні реформ, в тому числі судової і правової. З іншого боку, спостерігається зниження якості юридичної освіти в результаті зниження державного контролю за цією найважливішою сферою життя суспільства.
Юристів у Росії багато. За словами президента Д.А. Медведєва, просто «закритично висока кількість. Тому і роботу вони знайти не можуть. А якщо і знаходять, то «це ще небезпечніше», оскільки рівень освіти у них вкрай низький ».11
Студенти, навчаючись у вузах, недостатньо мотивовані на ретельне і глибоке вивчення правового матеріалу, розвиток навичок усних виступів і складання юридичних документів, прилучення до стандартів професійної культури, оскільки знають, що для самостійного надання юридичних послуг достатньо мати тільки диплом. Отримання будь-якого практичного досвіду не потрібно, складати кваліфікаційний іспит (як це роблять у всіх розвинених країнах) не потрібно, дотримуватися суворих правил юридичної етики не обов'язково, і, більш того, залучати до професійної відповідальності за неякісну юридичну допомогу ніхто не вправі. У такій ситуації студенти просто не замислюються про те, що потрібно краще вчитися для того, щоб потім отримати право самостійно надавати юридичні послуги.
Юридична освіта є дуже популярною, дуже розвиненою у Росії, але, на жаль, має дуже серйозні недоліки. Якість підготовки студентів, які здобувають освіту у формі дистанційних технологій або в неакредитованих вузах та їх філіях не завжди відповідає державним освітнім стандартам вищої юридичної освіти.
Програми з юриспруденції реалізують більше третини вузів країни. За станом на березень 2010 р. кількість студентів, що навчаються за цими програмами в державних і недержавних вузах країни наближалося до 900 тисяч чоловік. Згідно з даними прогнозу потреби економіки, такий обсяг підготовки юридичних кадрів майже в три рази вище необхідного. Тим не менш, щорічно надходить близько 100 нових заяв на ліцензування юридичних програм (бакалаврат, магістратура або підготовка спеціаліста) в вузах і філіях.
Міністерство освіти і науки РФ поступово знижує обсяги підготовки юристів за рахунок коштів федерального бюджету в «непрофільних» державних вузах федерального підпорядкування. У 2009 р. кількість студентів на юридичних факультетах на бюджетній основі в порівнянні з 2004 р. скоротилося на 13 тисяч осіб. При цьому зберігаються обсяги підготовки в «профільних» вузах і «класичних» університетах.
Однією їх найгостріших проблем є контроль якості вищої юридичної освіти. До процедур ліцензування та державної акредитації сьогодні залучаються роботодавці, представники Міністерства юстиції Росії, академічної спільноти. Проводяться вибіркові перевірки якості підготовки випускників у вузах, які викликають сумнів, посилені вимоги, що пред'являються при первинному ліцензування освітніх програм. Всі ці заходи викликані тим, що найчастіше в непрофільних вузах і філіях навчальний процес здійснюється за рахунок сумісників, відсутні випускаючі кафедри, а в бібліотеках юридична навчально-методична література мається в недостатній кількості.12
В даний час діяльність щодо підвищення якості юридичної освіти в Росії здійснюється за трьома основними напрямками.
Перший напрямок - це вдосконалення змісту освіти через вдосконалення федеральних освітніх стандартів.
Другий напрямок діяльності - це вдосконалення планування обсягів підготовки фахівців.
Третій напрямок, і, може бути, головний, ключове питання вдосконалення процедур контролю якості - це нормативне правове забезпечення процедур ліцензування та акредитації, причому засноване не на якихось внутрішніх параметрах, а на затребуваності випускників з боку роботодавця.
Вже закритий цілий ряд філій, скорочений ряд дисертаційних рад. Однак головна мета, яка сьогодні стоїть перед державою - домогтися того, щоб юристів готували лише в тих вузах, в яких дійсно здійснюється хороша підготовка, поки не досягнута. Вирішення цієї проблеми вбачається в якісному поліпшенні системи підготовки юристів з боку роботодавців.