Логічна культура виступу
Мета будь-якого виступу - передати інформацію, переконати аудиторію у слушності тих чи інших положень. Досягнути результату можна, лише впливаючи на раціональну й емоційну сфери людської психіки.
Як застосовуються в риториці логічні закони?
Ефективність будь-якої промови досягається, насамперед, її змістовністю. Як писав Цицерон:
"...мова повинна розцвітати і розвиватися тільки на основі повного знання предмета. Якщо ж за нею не стоїть зміст, засвоєний і пізнаний оратором, то її словесне вираження є балаканиною."
Однак однієї лише змістовності недостатньо, вона повинна підкріплюватися логічною культурою:
Спроможністю чітко і однозначно викласти зміст.
Не допускати суперечливості в судженнях.
Послідовністю переходу від однієї думки до іншої.
Спроможністю, спираючись на приклади, викласти матеріал.
Готуючись до виступу, необхідно продумати і скласти план, оформити композицію, визначити логіку переходу від одного питання до іншого.
План виступу може бути:
простий;
план-теза;
план-проспект;
план-сценарій.
План може уточнюватися, доповнюватися. Робота з планом дозволить вирішити, ж подавати матеріал (читаючи, переказуючи тощо).
Іноді під час виступу виникає необхідність відійти від плану, перейти до імпровізації. Імпровізація надає динамізму, допомагає посилити контакт. Проте не варто забувати при цьому головну мету виступу.
Мовна культура привселюдного виступу - це комунікативна доцільність вибору такого мовного матеріалу, що забезпечує найкращий вплив на аудиторію. Виділяють три аспекти:
Стиль мовлення.
Дотримання головних вимог до мови.
Використання засобів мовної виразності.
В усному мовленні можуть використовуватися наступні стилі: художній, публіцистичний, офіційно-діловий, науковий. Кожному із них притаманні свої особливості, але будь-який з них використовує "живе слово".
Мова викладу має бути:
0 Правильною.
0 Стислою.
0 Точною, зрозумілою
0 Багатою, розмаїтою завдяки використанню лексичних, фразеологічних, інтонаційних засобів.
Композиційні засоби виразності мови:
0 початок, що інтригує;
0 виклад проблеми;
0 зіставлення точок зору, аргументи.
Мовні засоби:
0 використання цитат, крилатих виразів;
0 психологічна пауза;
0 виразність.
Методичні засоби:
0 виділення головних моментів;
0 зоровий контакт із аудиторією;
0 використання наочності.
Промова - це не лише заздалегідь заготовлений, відшліфований і відрепетований текст, що озвучується. Це думки, імпровізація, враховування інтересів оратора і конкретної ситуації в аудиторії.
Є люди, які здатні цілий день говорити, коли їх слухають один або два чоловіки, але виступ перед великою аудиторією викликає у них почуття знервованості. Щоб цього не трапилось, слід пам’ятати, що гарна промова потребує ретельної підготовки, знання предмета, цілеспрямованості, уміння думати і поєднувати слово з "музикою душі".
Відомо, особливо викладачам, що чим більше використовується наочних засобів, тим ефективнішим буде навчання.
Найбільш розповсюдженими засобами наочності є: дошка та графопроектор.
На дошці зручно писати цифри, схеми, але:
процес написання перериває виклад матеріалу (не можна говорити і писати одночасно);
інформацію необхідно витирати і до неї неможливо повернутися у разі необхідності.
Все частіше у виступах використовують дошку-блокнот із відривними аркушами. Схеми можна підготувати заздалегідь, прикріпити на стіні й звертатися до них під час виступу. Проте використовувати таку дошку краще у невеликій аудиторії.
Використання графопроектора дозволяє:
заздалегідь підготувати якісні слайди;
спроектувати схеми, картинки так, щоб було видно всій аудиторії.
Однак графопроектор складно використовувати у світлому приміщенні.
Основні правила використання технічних засобів:
0 Пам’ятайте, що наочні засоби призначені тільки для того, щоб допомогти, а не замінити виклад.
0 Наочність має бути простою і доступною для перегляду та ознайомлення.
0 Слід дати аудиторії час, щоб осмислити інформацію перед тим, як продовжувати виклад.
0 Не слід читати те, що аудиторія може прочитати сама.
0 Наочний матеріал варто прибрати відразу після показу, інакше він буде відволікати увагу присутніх.
Культура взаємодії оратора з аудиторією
Привселюдна промова, як ми встигли переконатися, складний процес. "Якщо хтось вказує на щось нове, - писав великий Гете, - люди опираються з усією силою, і тому нова істина має очікувати тривалий час, щоб прокласти собі шлях". Щоб вплинути на слухачів, переконати їх, необхідна не тільки логіка, мовна культура, але і культура оратора, його знання психолого-педагогічних прийомів.
ВЗАЄМОДІЯ
ОРАТОРА Й АУДИТОРІЇ
Аудиторія - це не певна кількість зібраних разом людей. Аудиторією, що слухає, вони стануть не відразу. У групі людина поводиться інакше, вона інакше відчуває, запам’ятовує, легше піддається навіюванню. Тут сильніше виявляються механізми імітації, психічне зараження, формується емоційний стан (наприклад, сміх швидко охоплює всю аудиторію).
Слухачів об’єднує:
спільні умови
спільна діяльність
спільний суб’єкт впливу (оратор).
Різними є:
мотиви приходу
рівень розуміння
ставлення до оратора.
Чим вище рівень культури оратора (комунікативної, психологічної, моральної), тим легше йому буде впливати на аудиторію. Важливе значення має особистість оратора, його володіння проблемою, ерудиція, компетентність.
"Найкращим оратором є той, — стверджує Цицерон, - хто своїм словом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне враження. Вчити
обов’язок оратора, давати насолоду - честь..., справляти ж сильне враження - необхідність".
Однією з головних умов ораторського мистецтва є знання предмета, про який буде йти мова. Добре підготовлена промова на дев’ять десятих - виголошена промова. Ще Цицерон зазначав, що він перед аудиторією не міг з’явитися ні погано підготовленим, ні напіводягненим. І це аксіома. Лектор повинен усе передбачити.
За етичними нормами, лектор має прийти вчасно і відповідно вдягнений. Повсякденний одяг вказуватиме на буденність виступу. Одяг повинен відповідати ситуації, віку і складу аудиторії.
Слово - головна зброя лектора. Уміння володіти словом - мистецтво, якому потрібно вчитися все життя. Промова має бути зрозумілою, емоційною, речення не занадто довгими.
Таким чином, культурою мови лектора можна назвати таке використання мовного матеріалу, яке забезпечить найкращий вплив на аудиторію відповідно до визначеної мети.
Той, хто хоче навчитися говорити вільно і легко, творити своє слово безпосередньо на трибуні, має багато читати, аналізувати лекції кращих лекторів.
Уникайте трафаретних, штампованих фраз. Мова повинна бути простою і переконливою. Не зловживайте загальними фразами, будьте конкретними. Користуйтеся образним мисленням. Частіше вживайте влучні слова і вирази. Ретельно стежте за своєю мовою. Не забувайте, що наші слова демонструють нашу освіченість. Допитливому слухачеві вони можуть розказати, у якому оточенні ми живемо чи працюємо, який маємо рівень освіти.
Про нас судять на підставі того, що ми робимо, який маємо вигляд, що і як говоримо.
Величезним духовним надбанням народу є його мова. Тому слід використовувати це надбання, вчитися влучно і виважено вживати слово.
Освідчившись народові в любові,
Віддай ти шану його пісні й мові,
Вбирай у серце звуки і слова,
Оті, що ним промовля й співа Душа народна...
Найкращим порадником у вивченні й удосконаленні мови є українська поезія — класична і сучасна. Які в ній образи, які порівняння, яка щирість і пристрасть!
Мас-медіа є головним засобом зв’язку з громадськістю, тому взаємовідносини з журналістами повинні бути максимально ефективними та плідними. Недарма мас-медіа називають ще "четвертою владою".
Радіо як засіб комунікації має свої переваги та труднощі. Виступ на радіо - це живий голос із особистісними інтонаціями. Якщо ви виступаєте вперше, слід мати на увазі, що слухачі відчувають, коли текст читається з написаного.
Під час виступу на телебаченні хвилювання значно збільшується. Тому необхідно вчитися поводити себе вільно, невимушено, вміти легко перебудовуватися, вміло користуватися мімікою та жестами, взагалі мати приємні манери. І головне - пам’ятати про час.
Декілька корисних порад для учасників інтерв’ю