Електровози
Електровоз — локомотив, що приводиться в рух тяговими електродвигунами, які живляться електричним струмом від контактної мережі, або від акумуляторних батарей.
На гірничих підприємствах набули широкого застосування акумуляторні та контактні електровози. Застосовуються також безконтактні електровози змінного струму підвищеної частоти (50 кГц), які отримують електроенергію за рахунок індуктивного зв'язку струмоприймача електровоза з кабельною тяговою мережею.
На підприємствах безпечних за газом і пилом доцільно використовувати контактні електровози, які на відміну від акумуляторних простіші за конструкцією, дешевші та зручніші в експлуатації, мають більшу потужність та швидкість руху, меншу витрату енергії. Недоліками контактних електровозів є іскроутворення, обмежена область застосування по кутах нахилу, наявність складної схеми живлення та контактної мережі.
Серійно випускаються марки електровозів:
- контактні: К4, 7КРМ1, 10КД, 10КР, 14КР, ЕК-10Т, ЕК-10Р, 14КД, К20, К25;
- акумуляторні:АВ-8Т,АРВ-10Г,АРП-8Т, АМ-8Д, 2АМ-8Д, АРП-14, ЕРА900В9.
В позначенні марок електровозів цифри, які стоять після літер, вказують масу електровоза в тонах, букви К – контактний, А – акумуляторний, КР – контактний рудниковий, Т – з тіристорним управлінням тягового двигуна, АРВ – акумуляторний рудниковий вибухобезпечний, АРП – акумуляторний рудниковий підвищеної надійності, М – модернізований.
3. 4 Конструкція акумуляторних і контактних електровозів
До складу контактних і акумуляторних електровозів входять: механічна частина – рама з кабіною, ходова частина, гальмівна система, пісочна система, ресорне підвішування, пневмообладнання; електрична – тягові двигуни, пускорегулююча апаратура, електрообладнання компресора, струмоприймач, джерело живлення та ін.
3.4.1 Механічна частина
Механічне обладнання акумуляторних (мал.3) і контактних (мал.4) електровозів ( а також тепловозів ) принципово однакове. До нього відносять: рама з кабіною, кузов з опорами, візки з колесними парами, ресорне підвішування, букси, зубчаті передачі й підвіска тягових двигунів.
Рама електровоза є основною несучою частиною. В акумуляторному локомотиві вона являє собою жорстку зварну конструкцію, а в контактному — розбірну, її виготовляють із поздовжніх і поперечних сталевих листів.
Кузов електровоза служить для розміщення у ньому кабіни і усього електричного, пневматичного та гальмівного обладнання. Він опирається на окремі візки, що дозволяє більш рівномірно розподілити навантаження між колесними парами, дозволяє створити ресорне підвішування більш гнучким.
Візок електровоза складається із рами, колісних пар з буксами, ресорного підвішування і гальмівної системи. Крім того, між боковими рамами візка на кожній осі розміщений тяговий електродвигун з редуктором, який приводить вісь колесної пари в обертання. Рами візків призначені для передачі і розподілення вертикального навантаження від кузова на візок, тягового або гальмівного зусилля (при зчленованих візках).
Ресорне підвішування служить для пом'якшення ударів від колісних пар при русі та рівномірного розподілу навантаження між осями. Існують три системи підвішування: індивідуальна, балансирна, коромислова. Для пом'якшення ударів застосовуються ресори.
До ходової частини як акумуляторних, так і контактних електровозів відносяться колісні пари (Рис. 9) та букси (Рис. 10). Колісна пара складається з ходової вісі (1), двох колісних центрів (2), бандажів (3) та зубчатого колеса (4). Букса призначена для передачі вертикальних зусиль від корпусу локомотива на вісь колісної пари . Тобто, букса є проміжною частиною між рамою візка і віссю колісної пари, у якій розміщений підшипник.
Рисунок 9. Колісна пара
1 - ходова вісь; 2 – колісні центри; 3 – бандаж; 4 – зубчате колесо;
5 – місце встановлення букcи.
Рисунок 10. Букса колісної пари локомотива
1 – вісь колісної пари; 2 – корпус букси ; 3 – роликові підшипники; 4 – установочна шайба.