60

Економіка праці і соц.-труд. Відносини

1. Праця як об’єкт вивчення дисципліни «Економіка праці і соц.-труд. Відносини»

Економіка праці - це наука про працю. Праця - це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людини. Процес праці містить три основні моменти: доцільність діяльність людини, тобто власне працю; предмет праці, на який спрямована праця; засоби праці, з допомогою яких людина впливає на предмет праці. Праця – основа життєдіяльності і розвитку людського суспільства. Зміст і характер праці залежить від ступеня розвитку продуктивних сил і суспільних відносин і взаємообумовлюють один одного. Предметом дисципліни є праця, взаємовідносини між людьми в процесі трудової діяльності, розвиток і використання трудового і творчого потенціалу працівників, підвищення її ефективності. Об’єкт - виробничі відносини. У процесі праці формується система соціально-тру­дових відносин, що є стрижнем суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, організації та окремих індивідів.

2. Формування і розвиток предмета дисципліни Економіка праці і соц.-труд. Відносини

Особливого значення набуває в наш час дослідження всіх, а надто — соціально-економічних аспектів процесу праці у зв'язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин. Найсуттєвіші перетворення відбуваються чи мають відбуватися саме в соціально-трудовій сфері, зачіпаючи інтереси мільйонів людей і викликаючи закономірне протистояння суб'єктів цих відносин (передусім роботодавців та найманих працівників). Слід особливо підкреслити, що сучасна економічна наука відійшла від вузького, суто виробничого погляду на працю (що проявлявся за радянських часів передусім ідеологізовано-штучним поділом праці на так звану "продуктивну" та "непродуктивну"). Отже, предмет вивчення дисципліни “Економіка праці і соціально-трудові відносини” сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.. У такому визначенні праця включає в себе, окрім традиційних видів людської діяльності, також творчі, новаційні її види, зокрема підприємництво. Метою творчих видів діяльності є створення нових ідей, образів, методів, уявлень, технологій тощо. Результати творчості вчених, винахідників, підприємців, художників, письменників, артистів складають в розвинених країнах вагому частину національного багат­ства, а їхня частка в національному доході невпинно зростає. Тому ми визнаємо творчість одним із видів праці, який, що­правда, має суттєві особливості. Таким чином, у ході ринкових перетворень все більш оче­видною стає обмеженість традиційних поглядів на трудовий процес. Без комплексного теоретичного підходу до праці як предмета наукового економічного дослідження практично неможливо ефективно використати всі потенційні можливості працівників.