V. Закріплення знань, умінь, навичок. Учитель: Зараз з вами, вирішимо задачу.
|
На рисунку зображені графіки залежності сили струму від напруги для двох провідників А і В. у якого з цих провідників опір є більшим? |
(вивішую на дошку завдання до задачі)
Учень: Провідник В має великий опір. Учитель: Чому ти так вважаєш? Учень: За законом Ома для ділянки кола, сила струму обернено пропорційна до опору провідника при постійній напрузі. Наприклад, при напрузі 6 В сила струму провідника В, 1А, а сила струму провідника А, 3А. Таким чином, сила струму провідника В менше, отже опір більше. Учитель: Доведіть це розрахунками.
Варіант 1 вирішує для провідника А. Варіант 2 вирішує для провідника В. (На дошці вивішую розв’язки задачі в загальному вигляді.)
Д
ано:
із закону Ома I
=
R=
U =
І
= знайдемо опір R
=
R
= ? [R]
=
= 1 Oм
Відповідь: R =
RA ? RB
Варіант 1 (запис у зошитах)
Д
ано:
із закону Ома I
=
R=
= 2
Ом
U = 6 В
І = 3А знайдемо опір R =
RА = ? [R] = = 1 Oм
Відповідь: RА = 2 Ом
Варіант 2 (запис у зошитах)
Д
ано:
із закону Ома I
=
R=
= 6
Ом
U = 6 В
І = 1 А знайдемо опір R =
RВ = ? [R] = = 1 Oм
Відповідь: RВ = 6 Ом
Загальна відповідь: 6 Ом > 2 Ом, Rв > Ra. (вивішую рішення задач на дошці). VІ. Домашнє завдання. Запишемо домашнє завдання: опрацюват § ; виконати вправу №№ Повторити § VІІ. Підведення підсумків уроку, оцінення учнів.
Учитель: А зараз підведемо підсумок нашого уроку. Яку взаємозалежність між силою струму, напругою і опором на ділянці кола ми розкрили? Учень: Сила струму в ділянці кола прямопропорційна напрузі на кінцях цієї ділянки і оберненопропорційна до його опору. Учитель: В якій формулі виражена ця взаємозалежність? Учень: Взаємозалежність сили струму, напруга і опору виражена законом Ома для однорідної ділянки кола. I = . Учитель: Отже, сьогодні ми з'ясували з вами, як пов'язані між собою ці три величини(I, U, R). А ось чи залежить опір данного провідника від сили струму і напруги в електричному колі, ви з'ясуєте самі. Усі свої варіанти відповідей зможете перевірити і обгрунтувати, прочитавши § , повторивши §
Vііі. Резерв
Повідомлення учня
«Георг ом»
Георг Симон Ом народився 16 березня 1787 року в Ерлагені, у сімї бідного слюсаря. Батько його, досить розвинута і освідчена людина, з дитинства привчав сина до фізики та математики, та зрештою відправив його навчатись до гімназії. У 1806 р. Ом , закінчивши курс в гімназії , почав вивчати математичні науки у Ерлагенському університеті, але вже після 3-ох семестрів кинувши університет, став працювати вчителем в Готштадті (Швейцарія).
У 1809 р. покинув Швейцарію та, переїхавши до Нейенбурга, повністю присвятив себе вивченню математики; у 1811 р. захистив у Ерлангені докторську дисертацію і з 1811 по 1813 у якості приват-доцента читав там само лекції з математики, але вже у 1813 р. прийняв місце викладача з математики в Бамберзі (1813-17), звідки перейшов потім на таку ж саму посаду в Кельні (1817-28). Впродовж свого перебування в Кельні Ом опублікував свої знамениті роботи з теорії гальванічного кола. За публикації в газетах цієї "єресті" був за особистим розпорядженням Міністра освіти звільнений з роботи в школі.
На міжнародному конгресі електриків в Парижі, вирішено було назвати його ім'ям тепер усіма визнану одиницю електричного опору («один ом»).
Відкриття
Найвідоміші праці Ома стосувались питань проходження електричного струму через провідники й привели до відомого закону Ома, що зв'язує опір кола гальванічного струму, електрорушійної в ньому сили й сили струму, та був в основі всього сучасного вчення про електрику. У першій його науковій роботі («Vorläufige Anzeige des Gesetzes, nach welchem Metalle die Contactelectricitätleiten», 1825) Ом досліджує ці явища, але, за недосконалістю приладів, приходить до помилкового результату. У подальшій роботі («Bestimmung des Gesetzes, nach welchem Metalle die Contactelektricitätleiten», 1826) Ом формулює свій знаменитий закон і потім всі свої роботи з цього питання поєднує в книзі: «Die galvanische Кеttе, Mathematisch Bearbeitet» (Б., 1827; перевиданій Мозером в Лейпцігу, 1887; перекладену англійською в 1841, італійською в 1847, французькою в 1860), у якій дає і теоретичний висновок свого закону, виходячи з теорії, аналогічної теорії теплопровідності Фур'є. Незважаючи на важливість цих робіт вони пройшли непоміченими і були зустрінуті навіть вороже, і лише коли Пульє у Франції знову прийшов (1831-37), дослідним шляхом, до тих самих результатів, закон Ома був прийнятий вченим світом, і Лондонське королівське товариство на засіданні 30 листопада 1841 нагородило Ома медаллю Коплі.
Відкриття Ома, що дало можливість вперше кількісно розглянути явища електричного струму, мало і має величезне значення для науки; всі теоретичні (Гельмгольца) і практичні (Бетц, Кольрауш, комісія британської асоціації) перевірки показали повну його точність; закон Ома це правдивий закон природи. Подальші роботи Ома з електрики стосувалися питань уніполярной провідності (1830) і нагрівання проводів струмом (1829). У 1839 р., пішов ряд робіт з акустики, що призвели до результатів великої важливості. У статті «Ueber die Definition des Tones nebst daran geknüpfter Theorie der Sirene und ähnlicher tonbildender Vorrichtungen» (1843) висловив закон (також званий «законом Ома»), що людське вухо пізнає лише прості гармонічні коливання, і що кожен складний звук розкладається вухом на складові (за законом Фур'є) і пізнається лише як їх сума. І цей закон не був прийнятий сучасниками Ома і лише Гельмгольц, через вісім років після смерті Ома, довів його повну справедливість.
Помер Георг Ом 6 липня1854 року.
