Тема: Судова система єс
План
1 Місце і роль судової влади в єс
2 Процесуальні норми діяльності суду єс
3 Формування та структура судів єс
1. Місце і роль судової влади єс
Суд Європейських співтовариств є не лише правозастосовуючим, а й правотворчим інститутом. Він зіграв видатну роль в утвердженні основоположних засад правопорядку Співтовариства і Союзу, зокрема, таких як принципи верховенства і прямої дії, пріоритет основположних прав людської особистості, послідовний захист від порушень «свобод» внутрішнього режиму
(свободи руху товарів, осіб, послуг, капіталу).
Судова практика, яка створена Судом – одне із найважливіших джерел права ЄС. За допомогою своїх нормативних (прецедентних) рішень Суд послідовно посилює федеративні риси Союзу. Він поступово перетворив себе на «конституційний суд» (за змістом роботи).
У зв’язку із збільшенням кількості справ в 1989 р. було утворено Суд першої інстанції (СПІ), який працює при Суді ЄС і виносить рішення у певних справах, зокрема, у випадку позовів фізичних осіб, компаній, деяких організацій, та у справах порушення правил конкуренції. В деяких джерелах його називають Трибунал першої інстанції.
Новий юридичний орган – Європейський Суд (Трибунал) цивільної служби, було утворено для розгляду спорів між ЄС та його службовцями. Він складається з семи суддів та працює при Суді першої інстанції.
Ніццьким договором 2001 року було прийнято рішення,яке надавало право створювати органи спеціальної юрисдикції – судові палати. Їх кількісний склад не обмежувався.
В своїй діяльності суди керуються Статутом Суду – основним джерелом, яке закріплює внутрішню структуру і порядок функціонування судової влади ЄС.
Статут Суду є джерелом первинного права ЄС, він міститься в усіх установчих договорах (як додаток).
Зазначу, що Європейський суд з прав людини не входить до системи ЄС. Цей суд заснований згідно Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950 р.) і функціонує в рамках іншої інтеграційної організації – Рада Європи.
Він розглядає спори щодо порушень Конвенції державами-учасниками.
Члени Європейського суду з прав людини обираються Парламентською Асамблеєю Ради Європи (складається із представників національних парламентів).
Назви:
Європейський Суд ( Суд Європейських співтовариств) –
European Court of Justice;
Європейський Суд з прав людини – European Court of Human Rights.
2. Процесуальні норми діяльності суду єс
Право звернення до суду має Європейська Комісія при здійсненні нею функцій контролю за дотриманням установчих договорів і правових актів Союзу.
Якщо Комісія установить, що держава-член здійснила дію або бездіяльність, порушивши право ЄС, то вона порушує проти нього розслідування.
За його результатами Комісія виносить мотивоване заключення в якому призначає державі термін для усунення порушень (наприклад для прийняття необхідних законів у відповідності з директивою ЄС).
Якщо держава не виконує приписи, Комісія подає позов до Суду Європейських співтовариств. Це найбільш розповсюджена категорія позовів.
Якщо Суд визнає державу порушником, то вона має здійснити необхідні заходи, в противному разі Комісія має право звертатись до Суду про накладення штрафу на державу. Наприклад, рішенням Суду від 25.11.2003 р. на Іспанію була накладена пеня в розмірі 624 150 євро в рік, до тих пір, допоки вона не забезпечить у повній мірі виконання однієї із директив Співтовариства у сфері екологічного права.
Крім Комісії позови в рамках своєї компетенції можуть подавати Європейський інвестиційний банк і Європейський Центральний Банк ( останній до національних Центральних Банків).
Позови подаються про невиконання зобов’язань лише в рамках першої опори.
Міждержавні спори суди ЄС розглядають дуже рідко.
Договір про Європейське співтовариство, передбачає можливість оскарження дій інституцій ЄС. У зв’язку з цим передбачаються дві категорії позовів:
позови про анулювання, тобто позови направленні на оскарження дій Європарламенту, Ради, Комісії, ЄЦБ. (Наприклад, ЄК дозволяє злиття двох компаній, а третя компанія, їх конкурент, дізнавшись про це рішення, оспорює його в судовому порядку);
позови про бездіяльність, ціллю яких є «бажання заставити» через Суд, інституції ЄС прийняти рішення необхідне позивачу. Перед подачею таких позовів зацікавлена сторона повинна звернутися до відповідної інституції, «запросити» її до виконання певних дій. Якщо остання не відреагує на звернення протягом 2-ох місяців, то до неї можна звернутися із позовом.
Право подання позовів мають:
держава-член;
інституції Союзу і Європейський центральний банк;
фізичні і юридичні особи.
Проте, індивіди можуть оспорювати в судах Союзу лише акти їм адресовані, або в усякому разі ті, що їх безпосередньо стосуються. Наприклад, прийняття або неприйняття Комісією антидемпінгових заходів по відношенню до конкретного виробника.
Фізичні і юридичні особи незалежно від їх громадянства чи місцезнаходження можуть пред’являти в суди Союзу позови лише до його інституцій чи органів.
Вони можуть подавати позови:
про анулювання та бездіяльність;
договірну або позадоговірну відповідальність. (Договірна відповідальність – наприклад, договір про виконання ремонтних чи ін. підрядних робіт в офісах інституцій Союзу, чи договір поставки їм комп’ютерної техніки. Позадоговірна відповідальність – позови направленні на компенсацію збитків завданих його інституціями, органами чи службовцями ЄС);
позови про оскарження санкцій (штрафів) накладених ЄК чи ЄЦБ на підприємства;
трудові (службові) спори (наприклад, позов громадянина у зв’язку з недопуском його до конкурсу на заміщення вакантної посади. В 2002 р. було 112 таких позовів);
Спори у сфері інтелектуальної власності, а саме скарги на рішення агенств Союзу, що займаються реєстрацією окремих прав у цій галузі.
Преюцидальні запити – це звернення судових органів держав-членів, які в процесі розгляду справ зіштовхуються з труднощами в тлумаченні чи застосуванні права Співтовариства. Ці запити складають ледь не половину усіх справ, які розглядаються Судом.
Право на звернення в Суд з преюцидальним запитом мають право не лише судові органи держав-членів, але й позасудові органи, які наділені правом адміністративної юрисдикції.
Юрисдикція між Судом європейських співтовариств і Судом першої інстанції розмежовується в залежності від того, хто є позивачем по справі.
Позови від держав-членів, інституцій і органів Союзу потрапляють на розгляд Суду. На розгляд Суду першої інстанції направляються позови фізичних і юридичних осіб.
Крім того, Суду європейських співтовариств підсудні й запити про перевірку чинності міжнародних договорів ЄС, які ще не набули чинності. Ці запити можуть ініціюватися любою державою-членом, чи інституцією ЄС і направлятися на з’ясування, чи заплановані угоди ЄС з третіми країнами не протирічять його «конституції», тобто установчим договором.
За результатами рішення Суду зміни вносяться в установчі договори, чи, зазвичай, міжнародні угоди .
Суд Європейських співтовариств також правомочний:
за зверненням держав-членів санкціонувати проведення обшуку або інших заходів в приміщеннях, чи інших об”єктах нерухомості, які належать Європейським співтовариствам;
перевіряти дотримання процедури в ході застосування до держав-членів заходів відповідальності за порушення норм демократичних принципів конституційного ладу;
звільняти з посади комісарів (членів ЄК), Європейського омбудсмана, власних суддів а також суддів СПІ, членів Дирекції ЄЦБ та ряд інших посадових осіб Союзу у вище зазначених договорами випадках.