1741-1761 Правління Єлизавети Петрівни.

Єлизавета Петрівна - російська імператриця (1741-62), дочка Петра І.

• Ліквідувала біронівщину і відновила у Росії систему дер­жавного управління часів свого батька;

• сприяла зміцненню Російської імперії і розширенню приві­леїв дворянства.

• Під час її правління знову почав працювати Сенат (1741);

• відновили свою роботу колегії, прокуратура, міські магі­страти.

• Було скасовано смертну кару, зменшено штати і звужено сферу діяльності Таємної канцелярії.

• Під впливом свого фаворита О. Г. Розумовського, з яким Єлизавета була у маргінальному шлюбі, у 1744 р. здійснила подорож в Україну.

• Єлизавета Петрівна задовольнила прохання козацької старшини про відновлення в Україні гетьманства. Новим і останнім гетьманом Лівобережної України було обрано у 1750 р. на раді у Глухові К. Г. Розумовського.

• За царювання Єлизавети Петрівни були скасовані об­тяжливі для українців мита, дозволена вільна торгівля між Малою та Великою Росією, з України виведені російські полки, відновлено вибори митрополита, київського. Функції зносин з Україною передані із Сенату до Колегії закордонних справ Російської імперії.

• За часів Єлизавети Петрівни Росія взяла участь у Семи­літній війні 1756^_бЗ р.

1743, 24 березня Указ Єлизавети Петрівни про скасування смертної кари.

1747-1799 Роки життя та діяльності Безбородька Олександра Андрі­йовича, російського державного діяча.

Безбородько Олександр Андрійович (14(25) березня 1747 р. - 6 квітня 1799 р.) - державний діяч Росії, дипломат, князь. Син генерального писаря гетьманського уряду А. Я. Безбородька.

Закінчив у 1765 р. Київську академію. Тоді ж розпочав у Глухові службу бунчуковим товаришем, згодом був призначений управителем канцелярії генерал-губернатора Малоросії П. Рум'янцева. Останній оцінив здібності і працьовитість молодого канцеляриста. У 1767 р. Безбородько стає членом Генерального суду. Але через 2 роки у зв'язку з початком російсько-турецької війни був відправлений у діючу армію. Командував ніжинським, лубенським і миргородським козацькими та російськими компанійськими полками. Брав участь у бойових операціях на річках Ларга, Кагул, у штурмі турецьких укріплень під Сіліст-рією. Виявив неабиякий дипломатичний хист при підписанні Кючук-Кайнарджійського мирного договору 1774 р. між Росією і Туреччиною. Наступного року був призначений особистим сек­ретарем російської імператриці Катерини II. На початку 80-х рр. Безбородько відігравав провідну роль у департаменті закор­донних справ.

У 1786 р., коли він став членом «Совета при ея Император­ском Величестве», на нього було покладено обов'язки оголошувати Раді волю імператриці і доповідати останній протоколи Ради. У1791 р. Безбородько підписав вигідний для Росії Ясський мирний договір з Туреччиною. Всі маніфести з 1776 по 1792 рр. були складені Безбородьком. Ним підписано 387 іменних указів, через нього протягом 16 років надходили до імператриці всі справи зовнішньої політики і багато справ внутрішнього управління.

Після смерті Катерини II новий імператор Росії Павло І при­значив Безбородька державним канцлером і надав йому титул найсвітлішого князя.

Ще у 1785 р. Безбородьку було надано титул графа Священ­ної Римської імперії. Під впливом Безбородько цар видав у 1796 р. указ про відновлення в Україні порядків колишньої Гетьманщини, хоча цей документ не був практично реалізований.

Безбородько був великим землевласником. Подаровані йому російськими монархами маєтки з десятками тисяч кріпаків знаходилися в Україні, Росії і Литві. У заміському палаці під Петербургом Безбородько зібрав унікальну колекцію - понад 300 оригінальних полотен європейських художників. Ці картини згодом стали надбанням Ермітажу. Він підтримував тісні зв'язки з літераторами та іншими вітчизняними і зарубіжними діячами культури. Був членом Російської АН і мав звання почесного аматора Академії мистецтв.

1750 Федір Григорович Волков заснував у Ярославлі перший в Росії публічний театр.

1754-1762 Будівництво Зимового палацу по проекту архітектора В. В. Растреллі.

1755, 12 січня Указ про заснування Московського університету.

1757, 6 листопада Заснування Академії мистецтв.

1756-1763 Семилітня війна.

Семилітня війна була спричинена боротьбою між Великою Британією та Францією за колонії в Північній Америці та Ост-Індії. Англо-французькі збройні сутички почалися в 1754-56 рр. в Канаді, і в 1756 р. Великобританія оголосила війну Франції. Цей конфлікт значно змінив традиційні політичні зв'язки між євро­пейськими державами. Австрія намагалася повернути Сілезію, захоплену Пруссією у війні за Австрійське наслідування в 1740-48 рр.

На початку війни було створено дві коаліції: з одного боку - Пруссія, Великобританія, деякі німецькі держави (Гессен-Кассель, Брауншвейг, Шаумбург-Ліппе та Саксен-Гота), з іншого -Австрія, Франція, Росія, Швеція, Саксонія та більшість німецьких держав, що входили в Священну Римську імперію. Фрідріх II ста­вив собі за мету захопити Саксонію і поміняти її на Богемію (Чехію), а також поставити Польщу у васальну залежність від Пруссії. Австрія хотіла повернути Сілезію, Франція - захопити Ганновер, а Швеція - Прусську Померанію. Росія прагнула роз­ширити свої кордони на Заході, приєднавши польські землі.

У серпні 1756 р. Фрідріх II вторгся в Саксонію, котра капіту­лювала. У квітні 1756 р. - прусські війська завдали поразки австрійській армії фельдмаршала Брауна під Прагою і блокува­ли її. На виручку підійшла австрійська армія фельдмаршала Л. Дадна і в червні завдала поразки прусським військам під Каліне. Фрідріх II змушений був залишити Чехію.

Навесні 1757 р. у війну вступили союзники Австрії. Фрід­ріх II, залишивши Саксонію, виступив проти франко-імперських військ і переміг їх під м. Росбах в кінці жовтня; після розгрому австрійських військ захопив всю Сілезію.

В травні 1757 р. російські війська під командуванням фельд­маршала Степана Апраксіна вирушили у Східну Пруссію. 19 серпня в битві біля Грос-Егерсдорфа перемагає корпус Ле-вальда. Нерішучість Апраксіна під час хвороби Єлизавети Пет­рівни змусила його відступити на територію Литви. Імператриця відкликала Апраксіна і на його місце призначила генерала Вільяма Фермора. Зимою 1757-1758 рр. російська армія знову увійшла у Східну Прусію і 11 січня 1758 р. зайняла Кенігсберг і його було приєднано до Росії. В1758 р. Фрідріх II в основному свої зусилля спрямував проти австрійських і російських військ. Він увійшов у Чехію. 14 серпня відбулася кровопролитна битва під Цорндорфом, що завершилася практично безрезультатно. В 1758 р. військові дії не принесли успіху жодній із сторін, що вик­ликало недовіру членів антипрусської коаліції один до одного.

Весною 1759 р. російську армію очолив генерал Петро Салтиков, який розбив корпус прусського генерала К. Г. Веделя під Пальцігом. 12 серпня сталася Кунерсдорфська битва, в ході якої прусська армія була розгромлена. В 1760 р. внаслідок не узгод­жених дій союзників ніяких важливих наслідків не було досяг­нуто. Російські війська 28 вересня захопили Берлін та через відсутність підтримки австрійських військ місто довелося зали­шити. У зв'язку з хворобою фельдмаршала Салтикова, команду­вання російськими військами прийняв на себе фельдмаршал Олександр Бутурлін. В 1761 р. значних воєнних подій не було, окрім битви за фортецю Кольберг, під час якої російським кор­пусом командував Петро Рум'янцев. В цьому ж році у війну на боці Франції вступила Іспанія, а Португалія на боці Великої Бри­танії.

Становище Пруссії ускладнилось. 5 січня 1762 р. померла імператриця Єлизавета Петрівна і російський трон посів ревний прихильник Фрідріха II - Петро III. Він припинив війну, повер­нув Пруссії всі захоплені російськими військами території і 24 квітня ( 5 травня) 1762 р. уклав з Пруссією союзний договір. Через місяць з війни вийшла Швеція. Хоча 28 червня внаслідок двірцевого перевороту до влади в Росії прийшла Катерина II і союзний договір було розірвано, військові дії уже не відновились. Вихід Росії з війни фактично врятував Пруссію. В кінці жовтня 1762 р. Пруссія підписала мирний договір з Францією, а в листо­паді - перемир'я з Австрією.

Війна на морі і в колоніях спочатку була успішною для Франції, але з 1758 р. французький флот і війська в колоніях по­чали зазнавати поразок. Англійські війська захопили Канаду (1760 р.), частину Луїзіани, Флориду і більшу частину французь­ких колоній в Індії. ЗО січня 1763 р. між Великобританією та Францією було укладено Паризький мирний договір, до якого приєдналися Іспанія та Португалія. Завершилась Семилітня вій­на Губертусбургським миром, який було підписано 4(15) лютого