Тема 1. Земельні ресурси та ефективність їх використання Методичні вказівки до розв’язування завдань
Земля є важливою умовою життя і діяльності суспільства, базою для розміщення і функціонування усіх галузей народного господарства, матеріальною основою розвитку сільського господарства.
У сільському господарстві земля є головним засобом виробництва. Процес виробництва продукції землеробства відбувається внаслідок дії людини на землю як предмет праці, який відрізняється від інших тим,що не зношується, а навпаки, при правильному використанні може постійно поліпшуватись, підвищуючи свою родючість та набуваючи при цьому нових якостей.
Використання землі також пов’язане із застосуванням інших засобів виробництва – технічних (трактори, комбайни, посівні, ґрунтообробні та інші машини), технологічних (добрива, насіння, засоби захисту рослин та інше),організаційних (створення певних територіальних структур, виробничих підрозділів тощо).
Без взаємодії зазначених факторів процес виробництва у сільському господарстві взагалі неможливий, а його економічна ефективність залежить від раціонального поєднання цих складових.
Раціональне використання земельних ресурсів має велике значення в економіці сільського господарства та країни в цілому.
Серед показників, які характеризують інтенсивність використання земельних ресурсів слід зазначити:
коефіцієнт господарського використання землі, яка розраховується
діленням площі сільськогосподарських угідь на загальну земельну площу господарства;
коефіцієнт розораності, що обчислюється як частка від ділення
площі ріллі та площі землі в обробітку багаторічних культурних насаджень на площу сільськогосподарських угідь;
коефіцієнт меліорованості визначається як відношення площі
меліорованих земель (зрошуваних і осушених) до загальної площі сільськогосподарських угідь;
частка інтенсивних культур (цукрових буряків, картоплі, льону,
овочів, соняшнику, зернової кукурудзи, коноплі) у загальній посівній площі підприємства;
коефіцієнт повторного використання землі, який визначається
відношенням посівної площі разом з площею повторних посівів до посівної площі господарства.
Результативність діяльності будь - якого аграрного підприємства
розраховується за показниками економічної ефективності використання земельних ресурсів: натуральних та вартісних.
Натуральні показники характеризують продуктивність лише певної частини сільськогосподарських угідь, а вартісні – всієї площі.
До натуральних показників відносять:
- урожайність сільськогосподарських культур, яка розраховується в центнерах на 1 га з посівної площі;
- виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь.
Слід зазначити, що продукцію скотарства і вівчарства розраховують на 100 га сільськогосподарських угідь, свинарства – на 100 га ріллі, птахівництва - на 100 га посіву зернових культур.
Для розрахунку обсягу виробленої продукції в сільському господарстві використовують систему вартісних показників:
- виробництво валової продукції в порівняльних цінах з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь;
- товарну продукцію в поточних цінах реалізації з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь;
- собівартість виробництва одиниці рослинної продукції;
- чисту продукцію і валовий прибуток з розрахунку на 100 га
сільськогосподарських угідь.
Важливість використання валової продукції для оцінки економічної ефективності основної діяльності підприємств полягає в тому, що саме вона є первісним результатом органічного поєднання задіяних у процесі виробництва ресурсів. Вона охоплює всю масу створених протягом року споживних вартостей і справляє визначальний вплив на величину інших видів економічного ефекту. Визначенні на базі валової продукції показники економічної ефективності дають можливість судити про досягнутий рівень продуктивності виробництва. Вартість валової продукції визначають за собівартістю її виробництва у поточних цінах та, найчастіше, у порівнянних цінах.
При використанні товарної продукції для визначення показників продуктивності потрібно брати до уваги ту обставину, що вона є переважною частиною валової продукції, яка реалізована різним споживачам. Вона є цілком прийнятим видом економічного ефекту для виміру продуктивності і її динамічного аналізу.
На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, конюктури ринку та інших чинників.
Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі та підприємству в цілому.
Для аналізу стану економіки підприємства та його окремих галузей визначають відносну і абсолютну товарність виробництва.
Відносну товарність характеризують показники рівня товарності, що визначаються по кожній галузі підприємства як процентне відношення товарної продукції до валової, взятих у натуральному виразі.
Відносну товарність можна визначити в цілому по підприємству, але для цього потрібно товарну продукцію оцінити у вартісному виразі за тими самими порівнянними цінами, за якими оцінено валову продукцію, виключивши з її складу приріст незавершеного виробництва, приріст вартості молодих багаторічних культурних насаджень і малотоварну продукцію (солому, гній, зелену масу).
Абсолютна товарність у рослинництві визначається в натуральному виразі діленням обсягу товарної продукції окремої культури на її посівну площу.
У тваринництві її розраховують за двома показниками:
діленням обсягу товарної продукції певного виду на середньорічне поголів’я тварин, від якого одержана ця продукція;
відношенням певного виду тваринницької продукції до відповідної земельної площі.
У цілому по підприємству абсолютна товарність визначається відношенням грошової виручки від реалізації продукції до площі сільськогосподарських угідь.
Одним з найважливіших показників господарської діяльності є собівартість продукції (робіт, послуг). Вона показує, в що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природно-економічних умовах господарювання. Важливо зазначити, що прибутковість підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.
Що стосується чистої продукції, то вона також є важливим кінцевим результатом господарської діяльності, оскільки дає змогу оцінювати економічну ефективність з погляду споживання і нагромадження. Чиста продукція – це новостворена вартість, яка є складовою частиною валової продукції без вартості виробничо спожитих матеріальних витрат.
Валовий прибуток (валовий збиток) – це економічний результат суб’єктів господарської діяльності, який визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції, робіт та послуг і виробничою собівартістю. Виробничу собівартість формують витрати, які пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до місця зберігання.
Під чистою виручкою розуміють різновид кінцевого результату, що визначається відніманням із загальної виручки реалізації продукції (робіт, послуг) наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану вартість, активізація акцизного збору. Якщо виробнича собівартість перевищує чисту виручку, то це означає, що підприємство замість валового прибутку отримує валовий збиток.
Практичні завдання
Завдання 1
У володінні та користуванні аграрних підприємств «Агротекс», «Вітязь» та Світоч» на підставі Державного акту постійного користування землею знаходяться земельні ділянки для певних потреб суспільства, площа яких представлена в таблиці.
Таблиця 1.1