Методи навчання у вищому навчальному закладі

Важливою умовою організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, розвитку професійної спрямованості у студентів, формування їх готовності до майбутньої професійної діяльності є впровадження ефективних методів навчання. Провідного значення у формуванні пізнавальної діяльності студентів, розвитку самостійності набувають методи і форми, які стимулюють розумову активність студентів. Передусім, це імітаційні (ігрові), пов’язані з наслідуванням певного явища, ситуації. Впровадження ефективних методів навчання дає можливість студенту стати суб’єктом навчально-виховного процесу і водночас під керівництвом викладача навчатися застосовувати різноманітні методи учіння у своїй майбутній професійній діяльності.

Термін метод ( с грецьк. methodos – дослідження) означає спосіб дослідження явищ природи, підхід до явищ, що вивчаються, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини. Можна сказати, що в узагальненому значенні метод – спосіб досягнення певної мети, сукупність прийомів або операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності. Метод навчання – взаємопов’язана діяльність викладача та студентів, спрямована на засвоєння студентами відповідних компетенцій, набуття відповідних умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток.

Прийом навчання – це сукупність конкретних навчальних ситуацій, що сприяють досягненню проміжної (допоміжної) мети конкретного методу.

Наочні методи навчання. До них можна віднести: ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.

Метод ілюстрування – оснащення ілюстраціями статичної (нерухомої) наочності, плакатів, малюнків, картин, карт, схем та ін.

Метод демонстрування – показ рухомих засобів наочності, приладів, дослідів, технічних установок тощо.

За критерієм взаємодії студента з об’єктом наочності вона (наочність) може бути споглядальною та дієвою. Споглядальною наочність є у випадку, коли студенти під керівництвом вкладача спостерігають, розглядають об’єкти в натурі або в зображеннях; дієвою – коли пізнають об’єкти, діючи: виготовляють моделі, картини, діаграми, таблиці.

За критерієм відображення засобами наочності дійсності, їх (засоби) поділяють на такі види: натуральні об’єкти – рослини, тварини, знаряддя і продукти праці, мінерали, хімічні речовини та ін.; зображальні (образно-опосередковані) засоби – натуральні картини, репродукції художніх картин, макети, муляжі та ін.; схематичні засоби – географічні, топографічні, історичні карти, схеми.

Самостійне спостереження – безпосереднє споглядання та сприймання явищ дійсності. Спостереження – це складна діяльність, що виражається у єдності сприймань і мислення. Спостереження і досліди у навчальному процесі можуть виконувати демонстраційно-ілюстративну функцію та дослідницьку функцію.

Практичні методи навчання. Основними практичними методами навчання є:

• практичні роботи;

• графічні роботи;

• дослідні роботи.

Практичні роботи – застосування знань студентами у ситуаціях, наближених до майбутньої професійної діяльності.

Графічні роботи – відображення знань студенів у кресленнях, графіках, діаграмах, гістограмах, таблицях, ілюстраціях, ескізах, замальовках у натурі. Виконуються за завданням викладача і під його керівництвом. Доцільні переважно під час вивчення теоретичних навчальних дисциплін на всіх етапах навчання у вищому навчальному закладі.

Дослідні роботи – пошукові завдання, проекти, що предбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань студентів. До них вдаються, як правило, на факультативних, гурткових заняттях з метою підготовки студентів до виконання навчальних завдань на найвищому рівні пізнавальної активності і самостійності.

Метод ситуативного моделювання – який дозволяє створити адаптивну модель сучасного ситуативного центру великої корпорації. Метою застосування цього методу є створення в навчальній аудиторії моделі “ситуативного центру” – комплексу спеціально організованих робочих місць для персональної та колективної аналітичної роботи групи керівників. Основне завдання: підтримка прийняття оптимальних управлінських та організаційних рішень у будь-якій сфері професійної діяльності на основі візуалізації та поглибленої аналітичної обробки оперативної інформації. Ефективність застосування цього методу полягає в уможливленні ефективно приймати змістовні та технологічні рішення, пов’язані з майбутньою професійною діяльністю, активізувати пізнавальну діяльність студентів, поглиблювати відчуття їх особистісної відповідальності за стан справи.

? Запитання та завдання для самоконтролю

1. У чому полягає суть технологічності в освіті?

2. Розкрийте сутність поняття “технологія навчання”.

3. Наведіть та проаналізуйте чинники, які визначають доцільність застосування конкретного методу навчання. Обґрунтуйте власну думку.

4. Як відображається у технологіях навчання проблема активізації пізнавальної діяльності студентів щодо опанування навчального матеріалу?

5. Розкрийте значення ігрових технологій навчання у фаховій підготовці студентів і охарактеризуйте основні з них.

6. Яка принципова різниця між рольовими і діловими іграми?

7. Розкрийте значення інформаційних технологій навчання у фаховій підготовці студентів і охарактеризуйте основні з них.

8. З’ясуйте значення кейс-технологій навчання у фаховій підготовці студентів.

9. Охарактеризуйте метод ситуативного моделювання і сформулюйте його значення у фаховій підготовці студентів вищих навчальних закладів.

10. Обґрунтуйте своє ставлення до проблеми технологізації в освіті.

11. Ви спостерігаєте лекції трох викладачів кафедри на одну й ту ж тему у групах приблизно однакового рівня. Яким чином ці спостереження допоможуть Вам у виборі технологій навчання?

12. Обґрунтуйте та проаналізуйте наведені у статті (Поясок Т.Б. Застосування інформаційних технологій у навчальному процесі вищої школи // Педагогічний процес: теорія і практика. – Зб. Статей: Вип. 3. – Київ: Видавництво “ЕКМО”, 2008. – С. 128-137.) підходи до оцінки сутності і місця інформаційних технологій у навчальному процесі вищої школи.