МКР-1

Сімя як соціальний інститут

Виховання дітей - це віддача особливих сил, сил духовних. Людину ми створюємо любов'ю - любов'ю батька до матері і матері до батька, любов'ю батька і матері до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Прекрасні діти виростають у тих родинах, де мати і батько люблять один одного і разом з тим люблять і поважають людей. Гармонічне виховання особистості можливо тільки при тій умові, коли до потреб - перших, елементарних і навіть у якійсь мері примітивному побуднику людських учинків, людської поведінки - приєднується більш сильний, більш тонкий, більш мудрий побудник – обов’язок. Власне, людське життя починається з того моменту, коли дитина вже робить не те, що хочеться, а те, що треба робити в ім'я загального блага.

Діти, почавши своє життя цілком безпомічними істотами, так багато одержують від батьків, що останні природно породжують у них почуття подяки, любові і свого роду гордості своїми батьком і матір'ю. Не тільки сам по собі догляд, допомога, турбота батьків, але й участь, і ласка їх грають у цьому роль. Діти, що рано осиротіли, позбавилися матері чи батька, часто пізніше, у зрілі роки, почувають гіркоту, тугу від відсутності в їхніх спогадах пам'яті про батьківську ласку, сімейні радощі, невипробувані почуттях і т.п. Навпаки, ті, що випробували щастя, яке дається яким-небудь гарним сімейним життям, згадують, що вони, дітьми, вважали мати красунею, незвичайно доброю, а батька - розумним, вмілим і т.п., хоча в той час, коли згадують це, вони можуть уже сказати, що в дійсності мати зовсім не була красунею, а батько був не більш як недурна людина. Ця ілюзія дитинства свідчить про потребу цього віку, що виявляється притім дуже рано, бачити в тому, хто їм у цей час усіх дорожче, різноманітні цінності, які пропонує їм уява. Вони завжди люблять тих, хто любить і поважає їхніх батьків. І коли батьки дійсно мають великі достоїнства і дітям приходиться бачити вираження подяки чи поваги до їх батьків, це майже завжди робить на них вплив, що залишається на все життя і нерідко визначальний характер життя і діяльності дитини.

Функції сім'ї та їх взаємозв'язок

Основне призначення сім'ї - задоволення суспільних, групових та індивідуальних потреб. Будучи соціальним осередком суспільства, сім'я задовольняє ряд його найважливіших потреб, у тому числі й у відтворенні населення. У той же час вона задовольняє особистісні потреби кожного свого члена, а також загальсімейні (групові) потреби. З цього і випливають основні функції соціалістичної сім'ї: репродуктивної, економічної, виховної, комунікативна, організації дозвілля та відпочинку. Між ними існує тісний взаємозв'язок, взаємопроникнення і взаємодоповнюваність.

Репродуктивна функція сім'ї полягає у відтворенні життя, тобто в народженні дітей, продовження людського роду. Ця функція включає в себе елементи всіх інших функцій, так як сім'я бере участь не тільки в кількісному, але й у якісному відтворенні населення. Це, перш за все, пов'язано з прилученням нового покоління до наукових і культурних досягнень людства, з підтримкою його здоров'я, а також із запобіганням відтворення в нових поколіннях різного роду біологічних аномалій.

Сім'я бере участь у суспільному виробництві коштів до життя, відновлює витрачені на виробництві сили своїх дорослих членів, веде своє господарство, має свій бюджет, організує споживчу діяльність. Все це, разом узяте, складає економічну функцію сім'ї.

З економічною функцією тісно пов'язана проблема управління сім'єю, тобто питання верховенства в сім'ї. Як зазначалося, радянській сім'ї усе менше притаманні риси єдиновладдя. Сім'ї, де чоловіку належить неподільна влада, зустрічаються рідко, зате з'явилися сім'ї, де главою є дружина. Тут у руках матері (у силу різних причин) зосереджений сімейний бюджет, вона основний вихователь дітей, організатор дозвілля. Таке положення теж не можна вважати нормальним: на плечі жінки звалюється непомірна тяжкість, дітям вона не може замінити батька, у сім'ї порушується психологічна рівновага.

У сім'ї виховуються і дорослі, і діти. Особливо важливе значення має її вплив на підростаюче покоління. Тому виховна функція сім'ї має три аспекти.

Перший - формування особистості дитини, розвиток її здібностей та інтересів, передача дітям дорослими членами сім'ї (матір'ю, батьком, дідусем, бабусею та ін) накопиченого суспільством соціального досвіду;

вироблення у них наукового світогляду, високоморального ставлення до праці; прищеплення їм почуття колективізму, потреби і вміння бути громадянином і господарем, дотримуватися норм соціалістичного співжиття і поведінки; збагачення їх інтелекту, естетичний розвиток, сприяння їх фізичному вдосконаленню, зміцненню здоров'я та вироблення навичок санітарно- гігієнічної культури.

Другий аспект - систематичний виховний вплив сімейного колективу на кожного свого члена протягом всього його життя.

Аспект третій - постійний вплив дітей на батьків (і інших дорослих членів сім'ї), що спонукає їх активно займатися самовихованням.

Успіх виконання цієї функції залежить від виховного потенціалу сім'ї. Він являє собою комплекс умов і коштів, що визначаютьпедагогічні можливості сім'ї. Цей комплекс поєднує матеріальні і побутові умови, чисельність і структуру сім'ї, розвиненість сімейного колективу і характер відносин між його членами. Він включає ідейно-моральну, емоційно-психологічну і трудову атмосферу, життєвий досвід, освіту і професійні якості батьків. Велике значення мають особистий приклад батька і матері, традиції сім'ї. Слід враховувати характерспілкування в сім'ї і її спілкування з оточуючими, рівень педагогічної культури дорослих (у першу чергу матері і батька), розподіл між ними виховних обов'язків, взаємозв'язок сім'ї зі школою і громадськістю. Особливий і дуже важливий компонент - специфіка самого процесусімейного виховання. Сім'я поєднує людей різного віку, нерідко статі, з різними професійними інтересами. Це дозволяє дитині найбільше повно виявляти свої емоційні й інтелектуальні можливості.

Найактивніше вплив сім'я робить на розвиток духовної культури, на соціальну спрямованість особистості, мотиви поведінки. Будучи для дитини мікромоделлю суспільства, сім'я виявляється найважливішим фактором у виробленні системи соціальних установок і формування життєвих планів. Громадські правила вперше усвідомлюються в сім'ї, культурні цінності суспільства споживаються через сім'ю, пізнанняінших людей починається з сім'ї.

Діапазон впливу сім'ї на виховання дітей настільки ж широкий, як і діапазон суспільного впливу. Все більше значення соціологи додавали і надають комунікативної функції сім'ї. Можна назвати наступні компоненти цієї функції: посередництво сім'ї в контакті своїх членів із засобами масової інформації (телебачення, радіо, періодична преса), літературою і мистецтвом; вплив сім'ї на різноманітні зв'язки своїх членів з навколишнім природним середовищем і на характер її сприйняття; організація внутрішньосімейного спілкування . Якщо сім'я приділяє виконанню цієї функції достатня увага, то це помітно підсилює її виховний потенціал.

Нерідко з комунікативною функцією зв'язують діяльність по створенню психологічного клімату сім'ї. Суспільство постійно змінюється, разом із ним змінюється і сім'я. Сім'я - це жива, постійно змінюється система. Вона змінюється не тільки під впливом соціально-економічних умов, а й у силу внутрішніх процесів розвитку.

На сім'ю впливають також такі явища, як міграція, урбанізація, індустріалізація та ін

Висновок: дослідники одностайні, в тому, що функції відображають історичний характер зв'язку між сім'єю та суспільством, динаміку сімейних змін на різних історичних етапах. Сучасна сім'я втратила багато функцій, цементувати її в минулому: виробничу, охоронну, освітню та ін Однак частина функцій є стійкими до змін, в цьому сенсі їх можна назвати традиційними. До них можна віднести наступні функції:

а) репродуктивна

б) господарсько-економічна

в) регенеративна –

г) освітньо-виховна - (соціалізація). 

д) сфера первісного соціального контролю

е) рекреативная - (лат. recreatio – відновлення

ж) духовного спілкування

з) соціально-статусна –

і) психотерапевтична.

У той час як традиційні функції стали різко послаблюватися, виникла ця нова, раніше невідома - психотерапевтична функція. ³ Шлюб вдалий чи ні в залежності від активізації цієї функції, тобто в даний час сімейне існування в значній мірі залежить від стабільності близьких емоційних стосунків.