11.Поняття та характеристики сучасного світового господарства.

Головною особливістю світового господарства 2 половини ХХ- початку ХХІ ст. є створення єдиної економічної системи на основі інтенсивного розвитку МЕВ. Ці процеси проявляються в глибокому розподілі праці між країнами, у створенні сучасних фінансово-економічних зв’язків, збільшення відкритості національних економік, їх взаємодії і створення на цій основі різноманітних міжнародних економічних структур. Ці структури різні: регіональні(ЄС), міжнародні(СОТ). Усі ці процеси проходять в умовах певних протиріч, що носять діалектичний характер. Діалектика полягає в тому, що з одного боку країни прагнуть до економічної самостійності та незалежності, а з іншого - вони не можуть існувати одна без одної і їх економіки взаємопов’язані. Економічний прогрес суспільства залежить від рівня розподілу праці. Розподіл праці між країнами визначає новий рівень їх розвитку, створює основу для взаємодії їх економічних, і саме в цьому полягає зміст інтернаціоналізації сучасного господарського життя. Це також сприяє тому, що міжнародна торгівля виходить на новий рівень і зв’язки між країнами полягають не тільки в русі товарів та послуг, а і в обміні капіталів, робочої сили, технологій тощо. На цій основі формується сучасне світове господарство. Сучасне світове господарство це є глобальний економічний механізм, сукупність, а не проста сума національних економік, що знаходяться в тісній взаємодії. Це є єдиний організм, взаємопов’язаних галузей, підприємств, національних економік, що підпорядковані єдиним законом ринкової економіки. Сучасне світове господарство характеризується: 1) глобальний характер розподілу праці, її спеціалізаціїї і кооперації, 2) міжнародне переміщення чинників, 3) інтернаціональний характер виробництва і створення на його основі міжнародних економічних виробничих структур(ТНК), 4) здійснення державної підтримки МЕВ, 5) поява економік відкритого типу, 6) створення спеціальних економічних зон, 7) інформатизація сучасного світу, впровадження економічних процесів, технологій. Регулювання цих процесів відбувається на основі створення міжнародного економічного права. Процес глобалізації в світовій економіці проявляється в зростанні обсягів виробництва, його масштабів, поширенні меж міжнародних господарських зв'язків. Регулюють світове господарство заходами національної та міждержавної економічної політики. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво. Інтернаціоналізація виробництва під дією НТР створює таку ситуацію, коли країнам вже невигідно мати виключно все "своє виробництво". Інтегруючись у світове господарство, країни прагнуть знайти і знаходять там свою комірку. Дослідження закономірностей формування міждержавних зв´язків, їх розвитку дає змогу зробити висновок про те, що прагнення до створення єдиного планетарного ринку капіталів, товарів та послуг, економічне зближення й об´єднання окремих країн у єдиний господарський комплекс є генеральною тенденцією розвитку світового господарства.

Провідною тенденцією світогосподарського розвитку останніх десятиліть (особливо останнього) є поступовий перехід багатьох країн до економіки відкритого типу. Він передбачає ліквідацію державної монополії зовнішньої торгівлі, використання різних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємництва, інтеграцію господарського комплексу в світове господарство та світовий ринок. Одним з найважливіших критеріїв цього переходу є сприятливий інвестиційний клімат країн, що стимулює приплив капіталовкладень, технологій, товарів. Внутрішній ринок країни доступний для таких надходжень. Проте водночас відкрита економіка не допускає безконтрольності у зовнішньоекономічних зв´язках. Вона вимагає активного державного регулювання структури експорту та імпорту, руху капіталу, митної, валютної, податкової, кредитної та інвестиційної політики тощо, щоб не допустити одностороннього переважання економічно розвиненіших країн.