26.Основні інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі. Особливості їх застосування.

Усі країни світу використовують різноманітні методи та інструменти для здійснення своєї торгівельної політики. При цьому, якщо середній рівень митного захисту піддається точній кількісній оцінці, то середній рівень нетарифного регулювання може бути оцінений дуже приблизно в силу того, що нетарифні методи є дуже різноманітними та значними за кількістю.Середній рівень мита звичайно розраховується як середня ставка тарифу, зважена по вартісному обсягу товарів, на які вона накладається, тобто це є середня зважена величина. , де - середня ставка тарифу; - ставка мита по і-тарифу; - вартісний обсяг імпорту цього товару.Середній рівень нетарифних обмежень розраховується як вартісна частка імпорту чи експорту, що підпадає під ці нетарифні обмеження. +++При цьому враховується також ступінь інтенсивності цих обмежень (ступінь їх впливу на обсяги експорту чи імпорту). Високоінтенсивними вважаються кількісні обмеження (квотування, ліцензування та інші); низькоінтенсивними – обмеження, пов’язані тільки з оформленням відповідних документів.Торгівельна політика країни може бути протекціоністською, помірною чи відкритою.Характер торгівельного режиму держави, тобто ступінь його жорсткості визначається як агрегований показник, що враховує як середній рівень митних тарифів, так і середній рівень нетарифного захисту.Відповідно відкритим вважається такий торгівельний режим, при якому середній рівень митних тарифів є менш ніж 10% ( <10%), а середній рівень нетарифних обмежень менше ніж 25% (НТ<25%).Торгівельний режим країни являється закритим, якщо, відповідно, середній рівень тарифів більше 40% та нетарифні обмеження покривають більше 40% імпорту.Приймаючі рішення про використання тих чи інших інструментів торгівельної політики, уряд країни повинен оцінити сукупний вплив від їх впровадження на економіку країни та можливі відповідні заходи з боку інших країн.Для оцінки заходів торгівельної політики ОЕСР був розрахований індикативний запитальник, що використовується в практичній діяльності урядів країн. Серед великої кількості запитань, найбільш важливими є наступні:Який очікується економічний виграш для галузі чи фірми, і яка кількість робочих місць буде створена чи збережена в результаті здійснення заходів?На скільки зростуть доходи бюджету, і які будуть потрібні бюджетні витрати в результаті здійснення цих заходів?На скільки зростуть внутрішні ціни на товари і зменшиться споживання на внутрішньому ринку у результаті впровадження цих заходів?Який вплив передбачувані заходи здійснять на структуру відповідного ринку і конкуренцію на ньому?Чи дозволять ці заходи у довгостроковій перспективі забезпечити структурну перебудову галузі чи вони тільки законсервують її технічну та технологічну відсталість?Який вплив передбачуваних заходів буде на суміжні галузі, особливо ті, що купують продукцію цієї галузі, є постачальниками сировини, матеріалів, напівфабрикатів для неї або обслуговують її?Як відреагують інші країни на застосування даних заходів?Чи відповідають ці заходи дво- та багатобічним угодам, що має країна?