Команди керування файловою системою ос Unix

ls, dir, vdir з ключами –a, -l, -m, -p, -x.

Повна інформація про файл включає у себе:

1. Права доступу та інші атрибути файлу. У цьому полі вказано, хто має права на читання, запис і виконання кожного файлу (чи каталогу).

2. Кількість посилань. Звичайні файли містять не менше одного посилання (на себе), а каталоги – не менше двох (на себе і на батьківський каталог).

3. Ім’я користувача-власника файлу.

4. Ім’я групи-власника файлу.

5. Розмір файлу у байтах.

6. Дата створення.

7. Ім’я файлу.

Команда cd: у домашній каталог, у кореневий, будь-куди (повний шлях чи відносний), на рівень вище.

Копіювання файлів – за допомогою команди cp. Якщо newfile – каталог, то файл копіюється у нього, інакше – він копіюється з назвою newfile у каталог stuff: cp file stuff/newfile. Якщо треба скопіювати кілька файлів, то вони перелічуються через пропуск.

Переміщення та перейменуванн: mv. Видалення: rm. Створення папок та файлів: mkdir, touch.

Робота з нестандартними іменами файлів: використовуємо символи екранування, наприклад, rm \*, rm file\\1.txt, file\”3\”.txt, rm “File 1”.

Rm –i\* - видалить тільки те, що треба, а не усі файли; опція –і – «запитає».

Метасимволи та символи-заміщувачі:

• ? – співпадає з будь-яким одиночним файлом

• * - з будь-якому послідовністю символів

• [] – з діапазоном символів.

Підрахунок числа рядків, слів та символів у текстовому файлі використовується команда wc.

Пошук по шаблону у текстових файлах – grep: S grep what where. Те, що шукаємо, розглядається як послідовність символів, але якщо нам потрібно знайти саме це слово, то беремо його у лапки. Різноманітні ключі також використовуються.

Сортування – у оберненому порядку, команда sort.

Можна виводити не весь файл, але лише певні рядки: cut.

Перенаправлення введення-виведення: символ >; також >>.

S tr ‘a-z’ ‘A-Z’ < file1 > file2 – у файлі1 замінюємо символи і записуємо це все у файл2.

Cat file file2 file3| sort > file4 – три файли об’єднуються, сортуються і записуються у четвертий.

Адміністрування ОС Unix

Користувач root – «може все». Для зміни прав володіння файлом користуються командою chown: chown bob file.txt (ім’я власника тепер - боб), наприклад.

Різновиди користувачів: користувач, група та інші; набір бітів повноважень – читання, запис, запуск… Команда chmode – для встановлення прав символічними аргументами: chmode <режим> <файл>. Зміна режимів числовими аргументами: наприклад, «0» - немає доступу, «755» - власник може все, а групи і решта – читати і виконувати.

**************************************** ************ *******

Лекція №2

Операційна система -

це базове системне ПЗ. Цілі її роботи:

• забезпечити зручність, ефективність, надійність і безпеку виконання користувацьких програм;

• - || - використання комп’ютера (ОС забезпечує максимальну користь використання комп’ютера, захищає його від збоїв, відмов та, по мірі можливостей, від хакерських атак);

• - || - використання мережевих, дискових і інших зовнішніх пристроїв, підключених до комп’ютера;

• забезпечення безпеки і надійності даних.

ОС керує такими апаратними ресурсами: процесорами, пам’яттю та пристроями введення-виведення. Тому, основні, базові функції ОС наступні:

• керування процесорами і розподіл процесорного часу;

• керування і розподіл пам’яті;

• керування пристроями введення-виведення.

ОС забезпечує наступні стандартні функції для прикладного програмного забезпечення і його користувачів:

• розподіл апаратних ресурсів між задачами та користувачами;

• ефективне виконання операцій введення-виведення;

• можливість працювати із загальними даними у режимі колективного користування;

• планування доступу користувачів

• ше шось.

Головною вимогою до ОС є виконання нею основних функцій ефективного керування ресурсами і забезпечення зручного інтерфейсу для користувача і роботи прикладних програм. Тобто, сучасна операційна система, як правило, має підтримувати мультипрограмне опрацювання даних, віртуальну пам’ять, багато-віконний графічний інтерфейс користувача і т.д. Окрім основних вимог функціональної повноти до ОС пред’являють і не менш важливі експлуатаційні вимоги, а саме наявність у ОС властивостей до:

• розширення – якщо код ОС написаний таким чином, що доповнення та зміни можуть вноситися без порушення цілісності системи, то таку ОС називають, тою що може розширюватися. Така властивість досягається за рахунок модульної її структури.

• перенесення – з однієї системи на іншу.

• сумісність – коли ОС має засоби для виконання прикладних програм, написаний для іншої ОС.

• надійність та відмово-стійкість – система має захищена як від внутрішніх, так і від зовнішніх помилок, відмов. Дії ОС мають бути завжди передбачуваними, а «додатки» не повинні втручатися у роботу ОС. Зазвичай, визначається архітектурними рішеннями, відлагодженим кодом ОС.

• безпека – ОС має захищати дані та інші ресурси обчислювальної системи від несанкціонованого доступу. Засоби безпеки ОС мають включати у себе, як мінімум, засоби аутоідентифікації (визначення легальності користувача), авторизації (представлення легальним користувачам ідентифікованих прав доступу до ресурсів та даних) та аудиту (фіксація усіх підозрілих для безпеки подій).

• продуктивність – швидкодія.

Класифікація ОС дозволяє проводити ідентифікацію їх типу і призначення. Критерії:

1. за кількістю одночасно виконуваних задач – одно- і багатозадачні

2. підтримуваних процесорів

3. користувачів

4. за наявністю вбудованих засобів мережевого обміну

5. за підтримкою побудови систем реального часу

6. за типом користувацького інтерфейсу.

Другий підхід до класифікації - ОС діляться на чотири групи, залежно від таких критеріїв:

1. особливості алгоритмів управління ресурсів (процесорів)

2. особливості апаратних платформ (персональні, міні, мейнфрейми, кластери, мережі ЕВМ)

3. особливості областей використання (системи пакетної обробки (багато чого робимо), розподілу часу (зручне користування) та реального часу (за певний час))

4. особливості методів побудови.

Класифікація комп’ютерних систем:

• суперкомп’ютери – потужні багатопроцесорні комп’ютери, найбільш сучасні з яких мають продуктивність до декількох …? Призначені для великих, серйозних обчислень (моделювання; наприклад, яка погода буде у певному регіоні протягом якогось проміжку часу)

• багатоцільові – комп’ютері загального призначення, «мейн-фрейми»; багацько введення-виведення

• кластери – групи комп’ютерів, фізично розташованих поруч і з’єднаних одне з одним високошвидкісними шинами і лініями зв’язку; використовуються для високопродуктивних обчислень (наукові центри)

• настільні – з розподілом часу; зручні у користуванні

• портативні – аналогічно, але плюс wifi (вид радіозв’язку, що дозволяє працювати у безпровідній мережі (конференції, аеропорти…)), bluetooth (менша відстань, використовується для взаємодії комп’ютера з мобільним телефоном тощо), зовнішні пристрої підключаються до них через usb-порти (і плюс порт для читання різноманітних карт пам’яті), і не забуваємо про батареєчку

• кармані портативні – як ноутбук, але воно ж маленьке…

• мобільні пристрої – використовуються для голосового зв’язку, в основному

• wearable computers – (пере)носимо ми їх – шось страшне, але надійне

• розподілені системи – для великих обчислень, особливо у межах однієї задачі

• системи реального часу – гнучкі та жорсткі

Операційні системи:

• ОС мейнфреймів – орієнтовано на обробку великої кількості одночасних завдань, більшість з яких потребують багато введення-виведення; часто пропонується три види обслуговування: пакети (не потребують участі користувача; наприклад, формування звітів у мережі депозитів..), транзакції (обробка безлічі незначних запитів) і розподіл часу (багато користувачів користуються однією машиною)

• Серверні ОС – працюють на серверах, що представляють собою або дуже великий ПК, або робочу станцію, чи навіть комп’ютер класу мейнфрейм; обслуговують велику кількість користувачів, дозволяють їм ефективно ділити апаратні та програмні ресурси

• Багатопроцесорні ОС – для багатопроцесорних комп’ютерів; залежно від виду з’єднання процесорів поділяються на паралельні, мультикомп’ютери чи багатопроцесорні системи

• ОС для ПК – основна їх задача полягає у наданні зручних можливостей для роботи

• ОС реального часу – основним їх критерієм є час

• Вбудовані ОС – керують діями пристроїв, працюють на машинах, котрі не вважаються комп’ютерами (телевізори, пральні машини та т.д.), мають ті ж характеристики, що і системи реального часу, але мають обмеження по пам’яті і потужності

• ОС для старт-карт – розташовані на карточках, часто обмеженні виконанням однієї операції; багатозадачні + жорсткі обмеження по розмірах, потужності

Функціональні компоненти ОС автономного комп’ютера

Функції ОС автономного комп’ютера зазвичай групуються або у відповідності з типами локальних ресурсів, котрими управляє ОС, або із загальними підсистемами.

Підсистема керування процесами

Під процесом у загальному випадку розуміють програму у стадії виконання, його можна визначити як декотру заявку на використання системних ресурсів. Щоб процес міг бути виконаний система має йому назначити область оперативної пам’яті, у якій будуть розміщатися коди і дані процесу, а також надати процесорний час для виконання. У мультипрограмній ОС одночасно може існувати декілька процесів. Частина процесів породжується по ініціативі користувачів і їх за стосунків, такі процеси зазвичай називають користувацькими. Системні процеси ініціалізуються самою ОС для виконання своїх функцій. Важливо, що ОС підтримує черги заявок на ресурси, врахування та моніторинг зайнятих та вільних ресурсів; захищає ресурси.. Сукупність усіх областей оперативної пам’яті, виділених ОС процесу, називається його адресним простором.

СИНХРОНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ!!!!!

Основні функції підсистеми керування процесами:

• Створення та знищення процесів, тобто структур даних, пов’язаних з ними

• Підтримка черг заявок процесів на ресурси

• Захист ресурсів, виділених даному процесу, від решти процесів; організація сумісного використання ресурсів

• ….

Підсистема керування пам’яттю, її основні функції:

• Розподіл фізичної пам’яті між усіма існуючими у системі у даний момент процесами

• Завантаження кодів і даних процесів у відведені їм області пам’яті

• Налаштування адресно-залежних частин кодів процесу на фізичні адреси області, що виділяються

• Захист областей пам’яті кожного процеса…

Підсистема керування файлами і зовнішніми пристроями

Файл – проста неструктурована послідовність байтів, що має символьне ім’я.

Драйвер – програма, що управляє конкретним пристроєм і є «обізнана» з його характеристиками; може керувати як конкретним пристроєм, так і групою пристроїв.

Основні функції: перетворення символьних імен файлів, з якими працює користувач, у фізичні адреси даних на диску; організація сумісного доступу до файлів; захист даних від несанкціонованого доступу.

Підсистема захисту даних

Безпека даних забезпечується:

• Засобами відмово стійкості ОС, котрі направлені на захист від збоїв і відмов апаратури та помилок програмного забезпечення

• Засобами захисту від несанкціонованого доступу (ОС захищає дані від помилкової або навмисної «злючої» поведінки користувачів системи)

Реалізація відмовостійкості реалізується ОС, як правило, на основі чогось там, я не прочитала навіть. *сумний смайлик* Приммммммітка. Уточнити все оце ге можна у відповідального за усе це ге і його зберігання і передачу і ше шось, Данилки.

Підсистема користувацького інтерфейсу

Примітка. Див вище щодо уточнень.