Зв’язок морального виховання і соцілізації дитини.

Виховання є важливим фактором соціалізації, однією з її цілеспрямованих форм. Наведемо кілька тлумачень терміну «соціалізація», які належать відомим педагогам і психологам.

За М.Р. Галагузовою «соціалізація - це процес розвитку і входження дитини у суспільство та набуття нею певного соціального досвіду».

За А.В. Мудриком «соціалізація– це процес розвитку людини у взаємодії з оточуючим її світом».

За А.А. Реаном «соціалізація - це процес і результат засвоєння та подальшого активного відтворення індивідом соціального досвіду».

Оскільки гувернер організує індивідуальну форму виховного впливу на дитини, згадаймо і значення терміну «індивідуалізація» - це процес становлення людської особистості у її неповторності, самості.

Між процесами індивідуального морального виховання і соціалізації дитини існує безумовний, тісний зв’язок та обопільний вплив одного процесу та другий.

Дитина народжується і потрапляє у середовище вже усталених норм суспільства. Про норми взаємостосунків між людьми, про певні правила поведінки, моральні цінності, які містять у собі еталони та зразки прийнятої у суспільстві поведінки, які діти повинні засвоїти у процесі соціалізації.

Формування уявлень про норми взаємостосунків між людьми, моральні якості починається вже з періоду новонародженості. Основою для цього є потребе дитини у спілкуванні з дорослими.

Засвоєння певних норм, правил забезпечує успішну взаємодію з оточуючими. Якщо дитина не дотримується елементарних правил поведінки, інші діти починають сторонитися її, уникати спілкування з такою дитиною, не бажають брати її у гру. У результаті така дитина може навмисно порушувати правила і норми поведінки, що привернути до себе увагу. Прогалини у моральному вихованні гальмують та спотворюють процес соціалізації дитини, а також і загальний її розвиток.

3.

Зміст та методика морального виховання дітей у різні періоди дошкільного дитинства.

Як було вже зазначено вище, процес залучення дитини до моральних норм і правил, встановлених суспільством, починається вже с періоду новонародженості. Однак різні періоди дошкільного дитинства мають свої, специфічні цілі, зміст, засоби і методи морального виховання.

Немовлячий вік – завданнями морального виховання у цей віковий період є формування у дитини потреби в активному спілкуванні з дорослим і на цій основі виховання позитивного емоційного ставлення й прихильності до близьких дорослих і дітей, виклик інтересу до однолітків, розвиток здатності до розуміння слів, які виражають заборону і заохочення (до 10 місяців). Необхідними умовами здійснення морального виховання у цей період є повноцінний загальний розвиток дитини, задоволення її фізіологічних потреб, забезпечення емоційного комфорту, На 1-му році життя у моральному вихованні велике значення має розвиток інтересу до однолітків і спілкування з ними.

Ранній вік. Моральне виховання дітей у цей період полягає у формуванні їх взаємостосунків з дорослими, виховання й розвиток емоцій та почуттів (любов до батьків, довіра, любов та прихільність до близьких). У дитини формується прагнення виконувати вимоги дорослого, заслужити його схвалення, виявити турботу та співчуття. Головними методами морального виховання тут виступають:

1. привчання;

2. вправляння;

3. приклад дорослого.

Оволодіння моральною поведінкою відбувається у три етапи:

1. дитина виконує дії разом з дорослим;

2. дитина виконує дії після нагадування дорослого;

3. дії виконуються за ініціативою дитини. Такі дії завжди слід підтримувати і заохочувати.

Одним із головних засобів виховання моральних почуттів у дітей є вияв дорослими на адресу дитини таких почуттів, а також заохочення прояву дитиною доброзичливості, привітності до інших, научіння формам вияву співчуття, уваги (за допомогою конкретних прикладів). Всі добрі вчинки дитини слад належно оцінювати і відзначати, навіть якщо вони незначні. Завдячуючи цьому дитина переконується у “праильності” своїх вчинків, у неї виникає бажання повторити їх.

Молодший дошкільний вік. Дітям цього віку важко побачити і зрозуміти бажання та інтереси оточуючих їх людей. Більшість дітей знає, як треба вчиняти у тій чи іншій ситуації, але у реальних ситуаціях відомі їм правила не регулюють поведінку дітей, тому що оволоділи вони ними поки що лише на рівні знань. Завдання гувернера – не лише формувати систему знань про правила культури поведінки і взаємостосунків, а й вправляти дитину у їх застосуванні в різноманітних життєвих ситуаціях., а також допомогти дитині сформувати уявлення про моральну поведінку й узагальнені моральні правила, сприяти втіленню засвоєних правил у повсякденне життя дитини.

У 3-4 роки у дитини з’являється стйіке бажання спілкуватися з однолітками. Ця соціальна потреба є передумовою формування таких етичних уявлень, як бажання поділитися іграшками, солодощами, проявити доброзичливість, допомогти. Ефективним засобом формування моральної поведінки дитини є інсценування ситуацій за допомогою іграшок.

Гувернеру необхідно звертати увагу дитини як на позитивні, так і на негативні вчинки як її самої, так і оточуючих. Обговорювати ці вчинки й їх наслідки, давати їм оцінку разом із дитиною.

Для того, щоб первірити стійкісь засвоєння правил поведінки і ступінь їх усвідомлення, слід уважно поспостерігати за дитиною у побутових ситуаціях, у спілкуванні з іншими. Чи керується дитина на практиці засвоєними способами дій? Як вона ставиться до негативних прявів у власній поведінці та поведінці оточуючих?

Діти 3-4 років у своїй поведінці керуються власними бажаннями, у них ще досить слабко сформована вольова сфера, їм дуже важко відмовитися від бажаного, тому негативна поведінка дитини дуже рідко має навмисний характер. Знаючи про це, гувернер повинен бути терплячим і справедливим в оцінці вчинків дітей вказаного віку і молодших. Постійне спілкування з гувернером на основі доьрозичливих взаємлстосунків сприяє зміцненню прихильності, довіри дитини до вихователя, формуванню поваги та любові до нього, а це важливі умови успіщності морального виховання.

Старший дошкільний вік. Здійсн..чи моральне виховання дітей вказаного віку, гувернеру необхідно звернути увагу на те, що у цьому віці слід не тільки називати правила поведінки, а й пояснювати їх значення, не лише оцінювати поведінку дитини, а й намагатися пояснити свою оцінку. Якщо вимагати від дитини виконання правил без розуміння їх сенсу, це призведе до того, що дитина буде дотримуватися правил лише в окремих ситуаціях. У цьому віці слід акцентувати увагу на формуванні етичних уявлень, відсутність яких заважає дитині успішно контактувати з оточуючими.

Нерідко дорослі дуже формально підходять до морального виховання дитини. Одних лише заборон “не можна...”, вимог “треба бути...” недостатньо для формування моральних почуттів. Гувернеру слід звернути увагу на те, наскількі щирі вчинкі дитини, особливо на мотиви моральних вчинків. Необхідно продемонструватидитині на конкретних ситуаціях, що вчиняти чесно, справедливо, гуманно слад не тому, що за це дитину хвалять, а тому, що подібними вчинками ми приносим радість іншим, робимо приємно і тим самим завойлвуємо прихільність, повагу, викликаємо бажання спілкуватися з нами.

Дуже важливо навчати дитину встановлювати прчинно-наслідкові зв’язки між власною поведінкою й тим, як це відбивається на інших. Усвідомлення дітьми мотивів вчинків сприяє швидкому засвоєнню етичних уявлень, розвитку моральних почуттів, формуванню правил культурної поведінки і, в результаті, інтеріорізація моральних норм. Вміння передбачати наслідки вчинків з’являється у дитини, коли її систематично залучають до вирішення етичних задач – проблемних моральних ситуацій. У процесі їх розв’язання дитина вчиться продумувати свої можливі дії у конкретних ситуаціях, у дитини розвиваються соціальні емоції (співчуття, співпереживання), формується психологічна готовність діяти згідно моральних правид за власною ініціативою, формується здатність до морального вибору.

Ефективним засобом морального виховання є етичні бесіди, якщо вони не носять характер повчань, моралізувань, докорів. Можна згадати з дитиною події, які вона пережила сама або про які дізналася із книжок, спонукати її до співставлення вчмнків героїв зі своїми власними вчинками. Етичні бесіди дозволяють гувернеру виявити ступінь засвоєння моральних норм та намітити перспективи подальшої роботи з дитиною у цьому напрямку.

4,5