4. Висновок

Перебудову структури управління необхідно оцінювати передусім з точки зору досягнення поставленою перед нею мети. В умовах нормальної економіки, що розвивається, реорганізація направлена найчастіше на те, щоб шляхом вдосконалення системи управління підвищити ефективність роботи організації при цьому головними факторами поліпшення є зростання продуктивності праці, прискорення технічного розвитку. Послідовність проектування організаційної структури схожа з послідовністю елементів процесу планування. Згідно класичної теорії організації, структура організації повинна бути розроблена зверху вниз, тобто повинна бути вертикальною.

Президент радіотехнічного заводу поставив конкретні завдання щодо розширення своєї діяльності, а саме – виробництво сигналізації, та експорт продукції до Росії, Білорусії та Молдови. Таким чином, був проведений поділ організації на відділи, що відповідали найважливішим напрямкам діяльності по реалізації поставленого завдання та була сформована організаційна структура.

Статус кожної посадової особи є чітко визначеним посадовими інструкціями, де передбачені функціональні обов'язки, права та відповідальність, а також порядок підпорядкування. Кожна посадова особа приймає рішення в межах своєї компетенції і функціональних обов'язків, але вона може проявити ініціативу, хоча напрямок ініціативи теж визначений посадовою інструкцією. Дана організація прагне стабільності, але вона розуміє, що зміни є необхідним атрибутом кожної організації в сучасних ринкових умовах.

Підбір кадрів на радіотехнічний завод здійснюється за професійними якостями та досвідом роботи (на заводах даного типу).

Організаційна структура стає більш міцною і життєздатною тільки в тому випадку, коли в організації встановлюється чітка взаємодія між дорученнями керівництва. Саме при таких умовах на заводі формується неперервний ланцюжок командування, який забезпечує підпорядкування будь-якого суб'єкта діяльності тільки одній особі – президенту радіотехнічного заводу.

5. Список використаної літератури

1. Іванова І.В. Менеджер – професійний керівник: Навч. посібник. – К.: Київ. нац. торг. – екон. ун-т, 2001. – 107с.

2. История менеджмента: Учеб. Пособие / Под ред. Д.Н.Валовой. 1997. – 256с.

3. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник. Львів. 2001. 624с.

4. Іванова І.В. Менеджмент підприємства. Практикум: Навч. Посібник. 2001.- 247 с.

5. Іванова І.В. Менеджер – професійний керівник: Навч. Посібник.2001.–107 с.

6. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера. Під ред.. Р.Дяківа. 2000.- 706 с.

7. Менеджмент: практические ситуации, деловые игры, упражнения. Под. ред.. О.А. Страховой. – Питер, 2001.

8. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент / пер. С англ.. под.. ред.. О.А.Третьяк, Л.А.Волковой, Ю.Н.Каптуревського. – Питер, 1999. – 896с.

9. Трюнин Ю. Менеджмент и проэктирование фирмы: Учеб. Пособие. – 2002. – 415с.

10. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навч. Посібник. – Львів. НУ «ЛП», 2002.- 228с.

11. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – 1999. – 556 с.

12. Румянцева З.П., Саломатин Н.А., Акбердин Р.З. Менеджмент организации. Учеб. Пособие. 1997. – 432 с.