4. Охарактеризуйте шляхи формування, форми і типи власності в добу Середньовіччя.

Середньовічне місто, його виникнення та економічна роль.

В країнах Західної Європи найдавніші міста започаткували римляни біля

стін великих замків, монастирів, на перехресті торгових шляхів, над

великими річками, на узбережжі морів. З кінця ХІ ст. відроджуються

античні міста – Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон і утворюються

нові – Гамбург, Любек, Лейпциг, Магдебург. Основними причинами цього

процесу були:

– подальший ріст продуктивних сил;

– відокремлення ремесла від сільського господарства;

– руйнування натурально-господарських форм виробництва;

– розвиток товарних відносин;

– хрестові походи кінця ХІ ст. активізували західноєвропейську торгівлю,

а отже і розквіт міст;

– посилення феодального гноблення селян спричинило їх втечі і набуття

там статусу вільних людей.

Раніше, ніж в інших країнах, відбувалося пожвавлення міст в Італії:

Амальфі, Венеція, Генуя, Піза, Барі. Згодом ростуть південнофранцузькі

міста: Марсель, Тулуза, Арль. З ХІ ст. ростуть міста в Англії, Німеччині

– Бремен, Любек, Гамбург, Магдебург. Населення в містах було небагато -

чисельним (біля 5 тисяч чоловік). Виключення склали Париж, Венеція,

Флоренція (більше 100 тисяч).

Спочатку середньовічні міста були власністю феодалів. В ХІ – ХШ ст. у

містах прокотилася хвиля комунальних революцій, внаслідок яких міста

добилися незалежності та самоврядування. Міста стали осередками

промисловості. Найбільш поширеними ремеслами були текстильне, виплавка і обробка металів, виробництво зброї, гірнича справа, залізорудна,

видобування солі.

Ремесло мало цехову організацію – об’єднання ремісників однієї чи ряду

професій в межах міста у спілки – цехи. Причини їх виникнення:

– необхідність згуртування проти об’єднаного дворянства;

– потреба ремісників у спільних приміщеннях;

– зростання конкуренції з боку сільських ремісників;

– необхідність створення умов для професійної діяльності своїх членів.

Внутрішні правила були спрямовані на підтримання економічної рівності

серед членів цеху. Він був військовою організацією, що брала участь в

охороні й обороні міста. Цех мав свою церкву, каплицю, будучи своєрідною

релігійною організацією. Цехова організація була економічно раціональною

в ХШ – ХV ст. і мала тоді прогресивне значення в розвитку середньовічної

промисловості. Згодом цехи стали гальмувати розвиток продуктивних сил.

Сувора регламентація виробництва і збуту призвела до застою у розвитку

науки, техніки і, як наслідок, до занепаду промисловості.

Економічна роль середньовічного міста в тому, що розвиток ремесла в

містах став важливою передумовою активізації торгівлі, яка мала велике

значення для розвитку промислового виробництва в Європі.

Розвиток товарно-грошових відносин сприяв виникненню мануфактурного

виробництва, а це вже елементи капіталістичної організації виробництва.

Таким чином, місто відіграло вирішальну роль в зміні способу життя

людей, соціальної структури суспільства, підготувало умови для більш

погресивних форм господарювання.

Саме в цей час закладаються основи майбутньої ринкової економіки,

зароджується банківська справа, кредит, вдосконалюється грошова система

без чого неможливий розвиток капіталістичного виробництва і торгівлі.

Отже, V – ХV ст. стали важливим етапом у розвитку західноєвропейського

регіону. У цей період сформувалась і вдосконалювалась феодальна

структура, намітився прогрес у аграрному секторі. Значних успіхів

досягли міста, які стали центрами господарського розвитку.