Рішення

05/VII– Т_с = 09^ч 38^м Т_хр = 23^ч 49^м 16^с

^–– № = 10 Е . U_xp= –– 11^м 07^с

04/VII– Т_гр = 23^ч 38^м Т_гр= 23^ч 38^м 09^с

D +15.0 DD+11.7

Т_т = 23^ч t^с_т = 231^о 36'1 δ^с_т = 10^о 46'4 S

DТ = 38^м 09^с Dt₁ = 9^о 06'2 . Dδ = + 7'5

. Dt₂ = + 9'6 .

Т_гр = 23^ч 38^м 09^с t^с_гр = 240^о 51'9 δ^с = 10^о 53'9 S

04. 09. 2002 ⁺ λ = 156^о 47'8 Е

t^с_м = 37^о 39'7 W

Пам’ятайте, що найменування годинного кута не залежить від найменування довготи, а залежить тільки від найменування половини сфери в якій знаходиться світило.

Небесна сфера та її побудова

(Для φ = 60 N, до нас повернутий „Е”)

1. Провести окружність довільного радіуса – це „меридіан наглядача”. (Рис. 1).

2. Провести прямовисну лінію через центр сфери (вертикальний діаметр) і відмітити точки зверху – зеніт (z), знизу надир (n). (Рис. 2).

3. Перпендикулярно прямовисній лінії через центр сфери проводимо діаметр – полуденну лінію (Рис. 3).

4. Через кінці полуденної лінії проводимо велике коло – істинний горизонт. (Рис. 4)

5. По кінцям полуденної лінії відмічаємо точки „N” і „S”. Якщо до нас повинна бути повернута ОСТова половина сфери (це коли світило – на сході, або Ап/к, Ач або t практ. – основні, або Акр < 180 або tкр > 180) точка „N” – праворуч, а точка „S” – ліворуч (Рис. 5).

Якщо до нас повинна бути повернута ВЕСТова половина сфери (це на заході світила, або tп/к, Ап/к Ач – вестові , або Акр > 180 або tкр < 180) праворуч буде точка „S”, а ліворуч - „N”

6. Зверху тички горизонту однойменної з широтою відкладаємо дугу рівну широті. Одержимо підвищений полюс – полюс який знаходиться над площиною істинного горизонту. Він завжди одного найменування з широтою.

7. Через підвищений полюс і центр сфери проводимо діаметр – вісь Миру; і на протилежному кінці отримуємо знижений полюс. Вісь Миру завжди - паралельна осі обертання Землі. (Рис. 7).

8. Через центр сфери проводимо діаметр перпендикулярний осі Миру – це слід від пересічення площини меридіана спостерігача з площиною небесного екватора. Через кінці цього діаметру проводимо велике коло – небесний екватор. (Рис. 8).

9. У місцях пересічення істинного горизонту і небесного екватору відмічаємо точки „Е” і „W”. (Якщо стати лицем до НОРДу то праворуч „Е”, а ліворуч „W”). (Рис. 9).

10. Вісь Миру своїми полюсами ділить меридіан спостерігача на дві частини: а/ та частина, у якій знаходиться зеніт, називається полуденною частиною. Від точки пересічення небесного екватора з полуденною частиною меридіана спостерігача (звичайно позначається „Q”) відраховується годинний кут у всіх системах лічення. б/ та частина меридіану спостерігача, у якій знаходиться „ n” – надир, називається північною. Від пересічення істинного горизонту з північною частиною меридіану спостерігача (вона завжди однойменна з широтою) відраховуємо азимут напівкругового лічення. (Рис. 10 ).

11. Істинний горизонт ділить сферу на надгоризонтну і підгоризонтну половини сфери.

12. Небесний екватор ділить сферу на НОРДову і ЗЮЙДову половини сфери.

13. Меридіан спостерігача ділить сферу на ОСТову і ВЕСТову половини.

14. Великі круги, що проходять через полюси миру називаються меридіанами. Меридіан, що проходить через місце світила, називається кругом схилення.

15. Великі круги, що проходять через точки зеніту і надиру називаються вертикалами. Вертикал, що проходить через точки „Е” і „W” називається першим вертикалом. Вертикал, що проходить через місце світила називається вертикалом світила.

16. Малий круг, площина якого паралельна площині небесного екватора (круг, схилення кожної точки якого дорівнює однієї і тієї ж величині), називається паралеллю. Паралель, що проходить через місце світила, називається паралеллю світила.

17. Малі круги, площини яких паралельні площині істинного горизонту (тобто круга, будь яка точка має одну і ту ж висоту) називається Альмукантаратами. Альмукантарат світила – альмукантарат, що проходить через місце світила.

18. Меридіан спостерігача можна визначити як вертикал, що проходить через полюси Миру, або як меридіан, що проходить через точки зеніту і надиру.

19. Висота підвищеного полюса дорівнює схиленню зеніту або дорівнює широті.

20. При нанесенні світила на сферу: Якщо відомий: А) азимут світила – проводимо вертикал світила; Б) годинний кут світила – проводимо меридіан світила; В) схилення (полярна відстань) – проводимо паралель світила; Г) висота (зенітна відстань) – проводимо альмукантарат світила.

21. Координатні круги світила: вертикал світила; меридіан (круги схилення) світила; альмукантарат світила; паралель світила.

22. Місце світила знаходиться в точці пересічення двох координатних кругів.

23. Знімаємо координати у всіх системах лічення.