1.3 Наука як система знань

Розвиток науки впродовж десятиріч засвідчує, що її розвитку притаманні певні закономірності і тенденції. Встановлено, що на кожному етапі свого розвитку наука нагромаджує в концентрованому вигляді досягнення і кожен факт включається в загальний фонд, не перекреслюється подальшими досягненнями пізнання, а лише переосмислюється, переоцінюється і уточнюється. Така спадковість засвідчує про поступальний розвиток науки як особливого виду пам’яті людства.

Виникає потреба в науці, яка вивчала б закономірності розвитку науки, структуру і динаміку наукового знання та наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами та сферами матеріального і наукового життя суспільства. Не випадково в другій половині ХХ ст. сформувалась наука про науку з назвою наукознавство.

Наукознавство – це наука, яка вивчає закономірності розвитку науки, структуру і динаміку наукового знання та наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами та сферами матеріального та духовного життя суспільства.

Наукознавство не є комплексом окремих дисциплін, синтезом знань різних аспектів науки, це цілісна наука, що вивчає взаємодію різних елементів, які визначають розвиток науки як історично змінюваної цілісності, або системи. На даний час наукознавство чітко визначило основні розділи знань про науку, перелік яких наводиться в таблиці 1.1. Як видно з таблиці 1.1, наукознавство є комплексною системою знань про науку, основними завданнями якої є: вивчення тенденцій розвитку науки; взаємодія наук та прогноз їх розвитку; організація науки та управління їх розвитком.

Одночасно наукознавство розробляє класифікації наук, які передбачають групування наукових знань в певні системи, що сприяють їх уніфікації і зростанню темпів розвитку.

В основі класифікації наук лежать специфічні особливості виявлення різними науками об’єктів матеріального світу.

За характером спрямованості і безпосереднього відношення до практики науки прийнято поділяти на фундаментальні та прикладні.

Завданням фундаментальних наук є пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи і суспільства. До цих наук належать: фізико-технічні, математичні, кібернетика, хімія, біологія, геологія, геофізика, ядерна фізика, соціальні науки.

Метою прикладних наук є застосування результатів фундаментальних наук при вирішенні пізнавальних і соціально-практичних проблем. Кожна з таких наук спрямована на розв’язання задач конкретної галузі виробництва чи народного господарства. Тут можна назвати матеріалознавство, що виникло на основі атомної фізики, електроніку та оптику, електроенергетику, прикладну механіку й багато інших наук.

Таблиця 1.1 — Основні розділи знань про науку

№	Розділи	Елементи наукознавства
1	Загальна теорія науки	Розробка концепції науки, основних напрямів її розвитку, методології.
2	Історія науки	Дослідження динамічного процесу нагромадження наукових знань, виявлення закономірностей розвитку науки.
3	Економіка науки	Вивчення економічних особливостей розвитку та використання науки, критеріїв економічної ефективності наукових досліджень.
4	Соціологія науки	Аналіз взаємодії науки та суспільства в різних соціально – економічних формаціях, дослідження соціальних функцій і відносини людей у процесі наукових досліджень.
5	Політика і наука	Визначення напрямів науки з врахуванням об’єктивних умов, потреб суспільства і загальної політики держави.
6	Теорія наукового прогнозування, планування і управ-ління науковими дослідженнями	Розробка стратегії науки на майбутнє, планування матеріального забезпечення і організації наукових досліджень.
7	Методологія науки	Дослідження систем у науці, побудова моделей науки і різних видів наукової діяльності.
8	Організація праці, психологія, етика і естетика наукової діяльності	Розробка системи організації праці вчених, вивчення психологічних, етичних і естетичних чинників наукової діяльності (інтереси, емоції, індивідуальні особливості вчених).
9	Наука і право	Дослідження і нормальне забезпечення взаємовідносин між науковими колективами і їх працівниками, розробка системи міжнародних та державних законів про науку.
10	Мова науки	Розробка міжнародних та національних систем понять і термінології, особливостей стилю викладення результатів наукових досліджень.
11	Класифікація науки	Розробка міжнародних і національних систем класифікації наук.

На стиках прикладних наук і виробництва розвивається особлива галузь досліджень – розробки, в процесі яких реалізуються результати практичних прикладних наук у вигляді конкретних технологічних процесів, конструкцій, матеріалів. Як правило, фундаментальні науки в своєму розвитку випереджають прикладні, оскільки вони є теоретичною базою для цих наук.

Поряд з цим науку як систему знань поділяють на три групи: суспільні, природничі та технічні. Кожна з цих груп має власні предмети і методи дослідження.

Суспільні науки – сукупність наук, предметом дослідження яких є соціально-економічні, політичні та ідеологічні закономірності розвитку суспільства і суспільних відносин, а також духовна культура.

Природничі науки – сукупність наук, предметом дослідження яких є різні види матерії та форми їхнього руху, що виявляються в природі, їхні зв’язки й закономірності.

Технічні науки – науки, що вивчають та визначають закономірності розвитку техніки, способи найефективнішого її використання.

На межі між технічними, природничими та суспільними науками розвиваються нові суміжні галузі науки. У суміжних галузях наукові дисципліни виражають великі і перспективні проблеми наукового пошуку, що нині зумовлює широке розгортання міждисциплінарних і комплексних досліджень. Яскравим прикладом цього є проблема охорони природи, що перебуває на стику наук про землю, біологію, математику, медицину, економіку та ін. Для розв’язання подібних наукових проблем у сучасній науці широко застосовується програмно-цільовий метод організації досліджень.

Вищою атестаційною комісією (ВАК) України за погодженням з Міністерством освіти і науки України затверджено класифікацію наук.

Основні галузі наук такі:

1	Фізико-математичні науки	14	Медичні науки
2	Хімічні науки	15	Фармацевтичні науки
3	Біологічні науки	16	Ветеринарні науки
4	Геологічні науки	17	Мистецтвознавство
5	Технічні науки	18	Архітектура
6	Сільськогосподарські науки	19	Психологічні науки
7	Історичні науки	20	Військові науки
8	Економічні науки	21	Національна безпека
9	Філософські науки	22	Соціологічні науки
10	Філологічні науки	23	Політичні науки
11	Географічні науки	24	Фізичне виховання та спорт
12	Юридичні науки	25	Державне управління
13	Педагогічні науки

Кожна з цих наук включає декілька груп.

Пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки в Україні визначаються законодавством. Правовою основою формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки є Конституція України, Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність”, Закон України „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку України”, інші закони України. Пріоритетні напрями розвитку науки і техніки формуються на п’ять років на підставі прогнозу розвитку науки і техніки і є складовою прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період.

Порядок розробки прогнозу розвитку науки і техніки та формування пріоритетних напрямів науки і техніки визначається законодавством України. На 2008 рік визначенні такі пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки в Україні:

• наноматеріали та нанотехнології;

• інформаційні технології та ресурси;

• паливно-енергетичний комплекс та енергозбереження;

• ядерна енергетика;

• нові матеріали, методи їх з’єднання та обробки;

• раціональне використання природно-ресурсного потенціалу;

• новітні біотехнології для охорони здоров’я, фармакології та АПК;

• високопродуктивне сільське господарство;

• політико-правові, економічні та управлінські механізми зміцнення конкурентоспроможності України;

• соціальні і гуманітарні чинники формування в Україні суспільства і економіки знань;

• машинобудування та приладобудування.

Класифікація основних напрямків сучасної екології наведена на рисунку 1.4 (Білявський та ін., 2002).

Екологія, як цілісна і глобальна наука, почала формуватися в середині ХХ століття. До цього термін “екологія” побутував лише у наукових колах. Таким чином, екологія з міждисциплінарної суто біологічної науки перетворюється в глобальну науку про виживання людства. Екологія – це фундаментально-прикладна наука про умови існування живих систем і їх взаємозв’язок з навколишнім середовищем, це сучасна наука про стратегію і тактику взаємодії Людини і Природи. Новітні досягнення сучасної екології (неоекології) базуються на концепції сталого розвитку, запропонованій у 1992 році в Ріо-де-Жанейро на Міжнародній екологічній конференції. Суть цієї концепції полягає в раціональному природокористуванні з метою збереження відновлюваних можливостей біосфери та нормальних екологічних умов життя для теперішніх і майбутніх поколінь. Це означає, що ми не маємо права брати у Природи те, що нам не належить, а також не маємо права позбавляти наших дітей і онуків щасливого життя у царині квітучої Природи.

Рис. 1.4 аркуш 1 — Класифікація основних напрямків сучасної екології

Рис. 1.4, аркуш 2

Концепція сталого розвитку, у свою чергу, базується на декількох науково обґрунтованих ідеях, а саме:

• ідея коеволюції (тобто, розумного співіснування біо- і техносфери);

• ідея планетарного (а не містечкового) підходу до вирішення земних соціально-економічних та екологічних проблем;

• ідея необхідності самообмежень, підказаних екологічними законами, розумом, совістю, культурою і вихованням;

• ідея оптимального використання природних ресурсів на основі ресурсоенергозберігаючих, маловідходних, маловитратних та замкнутих технологій;

• ідея тотальної екологізації життя, переходу від сервотехнологій (шкідливих і небезпечних для довкілля) до екотехнологій.

Реалізація цих ідей невід’ємна від розвитку науки і наукових досліджень в галузі екології і природознавства в цілому.