- •Колектив авторів
- •Скорочення
- •Розділ I. Загальні положення цивільного права
- •Глава 1. Цивільне право – галузь приватного права
- •§ 1. Поняття цивільного права як приватного права
- •§ 2. Предмет та метод цивільного права
- •§ 3. Функції цивільного права
- •§ 4. Принципи1 цивільного права
- •§ 5. Система цивільного права
- •Глава 2. Акти цивільного законодавства
- •§ 1. Поняття та види актів цивільного законодавства
- •§ 2. Дія актів цивільного законодавства
- •§ 3. Застосування актів цивільного законодавства
- •Глава 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн
- •§ 1. Основні цивільно-правові системи світу
- •§ 2. Романо-германська цивільно-правова сім’я.
- •§ 3. Англо-американська цивільно-правова система
- •Отже, до основних функцій зазначеної навчальної дисципліни належать: а) онтологічна; б) пізнавально-навчальна; в) евристична; г) методологічна; д) виховна; е) прикладна; є) прогностична.
- •Розділ іі. Цивільні правовідносини
- •Глава 5. Поняття і особливості цивільних правовідносин
- •§ 1. Поняття цивільних правовiдносин
- •§ 2. Елементи цивiльних правовiдносин
- •§ 3. Види цивiльних правовiдносин
- •§ 4. Пiдстави виникнення, змiни та припинення цивiльних правовiдносин
- •Глава 6. Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин
- •§ 1. Поняття фізичної особи як людини
- •§ 2. Цивільна правоздатність фізичної особи
- •§ 3. Цивільна дієздатність фізичної особи
- •§ 4. Опіка та піклування
- •§ 5. Місце проживання фізичної особи та його цивільно-правове значення. Підстави, порядок та наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою
- •§ 6. Акти цивільного стану
- •§ 7. Фізична особа − підприємець
- •Глава 7. Юридичні особи як суб’єкти цивільних відносин
- •§ 1. Сутність юридичної особи
- •§ 2. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§ 3. Класифікація юридичних осіб
- •§ 4. Створення юридичної особи
- •§ 5. Індивідуалізація юридичної особи
- •§ 6. Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність юридичної особи
- •§ 7. Органи юридичної особи.
- •§ 8. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •§ 9. Філії та представництва
- •§ 10. Припинення юридичних осіб
- •Глава 8. Держава україна, автономна республіка крим,територіальні громади – учасники цивільних правовідносин
- •Глава 9. Об’єкти цивільних прав
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 3. Гроші та валютні цінності
- •§ 4. Цінні папери
- •§ 5. Дії (результати робіт, послуги)
- •§ 6. Нематеріальні блага
- •§ 7. Особисті немайнові блага фізичної особи
- •Глава 10. Особисті немайнові права
- •§ 1. Поняття і класифікація особистих немайнових прав
- •§ 2. Окремі види особистих немайнових прав
- •§ 3. Цивільно-правова охорона особистих немайнових прав
- •§ 4. Способи захисту особистих немайнових прав
- •§ 2. Види правочинів
- •§ 3. Умови дійсності правочину
- •§ 4. Способи волевиявлення. Форма правочину
- •§ 5. Державна реєстрація правочину
- •§ 6. Недійсність правочину
- •§ 7. Правові наслідки недійсності правочину Визнання нікчемного правочину дійсним
- •Глава 12. Представництво і довіреність
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Підстави виникнення та види представництва
- •§ 3. Комерційне представництво
- •§ 5. Представництво без повноважень або з їх перевищенням
- •Глава 13. Здійснення та захист суб’єктивних цивільних прав
- •§ 1. Здійснення суб’єктивних цивільних прав та виконання обов’язків
- •§ 2. Способи захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів
- •§ 3. Юрисдикційні форми захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів
- •§ 4. Самозахист суб’єктивних цивільних прав та інтересів
- •Глава 14. Цивільно-правова відповідальність
- •§ 1. Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності
- •§ 2. Види та форми цивільно-правової відповідальності
- •§ 3. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності
- •§ 4. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності
- •Глава 15. Строки та терміни в цивільному праві. Позовна давність § 1. Поняття і обчислення строків
- •§ 2. Види цивільно-правових строків та термінів
- •§ 3. Поняття, значення, види і межі дії строків позовної давності
- •§ 4. Початок перебігу, зупинення і перерив строків позовної давності
- •§ 5. Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності
- •Глава 16. Загальна характеристика права власності
- •§ 1. Власність I право власностi
- •§ 2. Право власностi в об’єктивному та суб’єктивному розуміннi
- •§ 4. Об’єкти права власності
- •Право власності на природні ресурси. Крім цк, право власності на природні ресурси регулюється законами «Про охорону навколишнього природного середовища»3, «Про тваринний світ»4 та ін.
- •§ 5. Зміст права власності
- •§ 6. Загальні засади здійснення права власності
- •Глава 17. Набуття та припинення права власності
- •§ 1. Поняття і види підстав набуття права власності
- •§ 2. Первісні та похідні, загальні та спецальні підстави набуття права власності
- •§ 3. Момент набуття права власності
- •§ 4. Підстави припинення права власності
- •Глава 18. Право спільної власності § 1. Загальна характеристика та види права спільної власності
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •§ 3. Право спільної сумісної власності
- •Глава 19. Захист права власності
- •§ 1. Загальні положення про захист права власності
- •§ 2. Окремі види позовів про захист права власності
- •Глава 20. Речові права на чуже майно
- •§ 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •§ 3. Право обмеженого користування чужим майном (сервітут)
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •§ 5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •Розділ V. Спадкове право
- •Глава 21. Загальні положення про спадкування
- •§ 1. Поняття та значення спадкування
- •§ 2. Основні поняття спадкового права
- •§ 3. Відкриття спадщини
- •§ 4. Спадковий договір
- •Глава 22. Спадкування за заповітом
- •§ 1. Поняття заповіту та його зміст
- •§ 2. Форма заповіту
- •§ 3. Особливі заповідальні розпорядження заповідача
- •§ 4. Право на обов’язкову частку у спадщині
- •§ 5. Недійсність заповіту
- •Глава 23. Спадкування за законом
- •§ 1. Поняття спадкування за законом і коло спадкоємців за законом
- •§ 2. Спадкування за правом представлення
- •§ 3. Розподіл спадщини між спадкоємцями
- •Глава 24. Здійснення спадкових прав
- •§ 1. Прийняття спадщини
- •§ 2. Спадкова трансмісія
- •§ 3. Відмова від спадщини
- •§ 4. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця
- •§ 5. Відшкодування витрат, які падають на спадкоємців
- •Глава 25. Загальна характеристика права інтелектуальної власності
- •§ 1. Поняття права інтелектуальної власності та його джерела
- •§ 2. Загальні положення інтелектуальної власності
- •Глава 26. Авторське право і суміжні права
- •§ 1. Поняття авторського права
- •§ 2. Об’єкти та суб’єкти авторського права
- •§ 3. Особисті немайнові та майнові права автора
- •§ 4. Строк чинності авторського права
- •§ 5. Суміжні права
- •§ 6. Захист авторських і суміжних прав
- •§ 7. Представництво при здійсненні майнових авторських та суміжних прав
- •Глава 27. Патентне право
- •§ 1. Поняття патентного права. Умови надання правової охорони і критерії патентоздатності винаходу, корисної моделі та промислового зразка .
- •§ 2. Суб’єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
- •§ 3. Охоронні документи на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •§ 4. Права та обов’язки, що випливають із патенту. Обмеження прав патентовласника
- •§ 5. Припинення дії патенту і визнання його недійсним
- •§ 6. Патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразка в іноземних державах
- •Глава 28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг
- •§ 1. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •§ 2. Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •§ 3. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Глава 29. Інші об’єкти інтелектуальної власності
- •§ 1. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •§ 2. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •§ 3. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •§ 4. Право інтелектуальної власності на селекційні досягнення
- •§ 5. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •§ 6. Право інтелектуальної власності на «ноу-хау»
- •Література до всіх розділів
- •Розділ 1. Загальні положення цивільного права
- •Глава 1. Цивільне право – галузь приватного права
- •Глава 2. Акти цивільного законодавства
- •Глава 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн
- •Глава 4. Наука цивільного права і цивільне право як навчальна дисципліна
- •Розділ п. Цивільні правовідносини
- •Глава 5. Поняття і особливості цивільних правовідносин
- •Глава 6. Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин
- •Глава 7. Юридична особа як суб’єкт цивільних відносин
- •Глава 8. Держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади – учасники цивільних відносин
- •Глава 9. Об’єкти цивільних прав
- •Глава 10. Особисті немайнові права
- •Глава 11. Правочини
- •Глава 12. Представництво і довіреність
- •Розділ ш. Здійснення та захист суб’єктивних цивільних прав
- •Глава 13. Здійснення та захист суб’єктивних цивільних прав
- •Глава 14. Цивільно-правова відповідальність
- •Глава 15. Строки та терміни в цивільному праві. Позовна давність
- •Розділ 1у. Право власності та інші речові права
- •Глава 16. Загальна характеристика права власності
- •Глава 17. Набуття та припинення права власності
- •Глава 18. Право спільної власності
- •Глава 19. Захист права власності
- •Глава 20. Речові права на чуже майно
- •Розділ у. Спадкове право
- •Глава 21. Загальні положення про спадкове право
- •Глава 22. Спадкування за заповітом
- •Глава 23. Спадкування за законом
- •Глава 24. Здійснення спадкових прав
- •Розділ у1. Право інтелектуальної власності
- •Глава 25. Загальна характеристика права інтелектуальної власності
- •Глава 26. Авторське право і суміжні права
- •Глава 27. Патентне право
- •Глава 28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг
- •Глава 29. Інші об’єкти інтелектуальної власності
Глава 15. Строки та терміни в цивільному праві. Позовна давність § 1. Поняття і обчислення строків
У сфері цивільно-правових відносин час відіграє надзвичайно важливу роль. Часові зв’язки відображаються не тільки конкретними датами (наприклад, 20 днів), а й такими поняттями, як «давність», «своєчасно», «негайно», «строк», що досить часто включаються у зміст цивільно-правових норм1. Якщо у ЦК УРСР 1963 р. близько 200 статей містили часові поняття, то у новому ЦК кількість правових норм, що містять часові поняття, збільшилась у декілька разів. Цивільне законодавство надає важливе значення часовим категоріям, майже третина статей ЦК має ті чи інші темпоральні особливості, не кажучи вже про значну кількість строків, термінів, інших часових категорій, які встановлені окремими законами, підзаконними нормативними актами, адміністративними актами, договорами учасників цивільних правовідносин, судовими рішеннями. Різноманітність джерел встановлення цих категорій обумовлює багатофункціональний характер строків та термінів. Окремі з них визначають час виникнення, зміни чи припинення цивільних прав і обов’язків, інші визначають часові межі їх здійснення, наступні надають учасникам цивільних правовідносин необхідний час для захисту порушених прав і інтересів. Не можна нехтувати і практичним аспектом строків і термінів, який особливо зростає у договірних відносинах. Наприклад, законодавець в окремих випадках ставить форму відповідного договору в залежність від строку його дії. Так, згідно зі статтями 793, 794 ЦК України (із змінами, внесеними Законом України від 20 грудня 2006 р. № 501-V2) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (її частини) строком на три роки і більше укладається в письмовій, нотаріально посвідченій формі і підлягає державній реєстрації. Це правило поширюється і на договірні відносини з позички вказаних об’єктів (ч. 3 ст. 828 ЦК). Від строку виконання робіт за договором підряду залежить порядок оплати цих робіт (ст. 854 ЦК України). Тобто в наведених випадках закон встановлює строки дії прав та обов’язків. Законодавцем визначаються й різні наслідки закінчення того чи іншого строку. Наприклад, закінчення строку дії довіреності тягне за собою припинення представництва за нею (п. 1 ч. 1 ст. 248 ЦК України); сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України); пропуск кредиторами спадкодавця строку для пред’явлення претензій до спадкоємців призводить до позбавлення права вимоги (ч. 4 ст. 1281 ЦК України). Цей перелік за необхідності можна продовжувати.
Серед часових категорій в цивільному праві провідне значення відіграють строки та терміни.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Межу між цими поняттями може бути проведено лише з певною мірою умовності. По-перше, на відміну від терміну, строку властива тривалість; по-друге, строки містять у собі початковий і кінцевий терміни, що відмежовують їх у часі. Тобто будь-який строк повинен бути довшим ніж термін. Крім того, фізична (астрономічна) тривалість терміну, на відміну від строку не має юридичного значення в силу його короткості. Таким чином, розмежування строків та термінів може бути проведене за такими напрямами: за довжиною, за юридичним значенням тривалості, за можливістю вимірювання (строк – це відстань від початкового та кінцевого моментів). Невипадково, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 253 ЦК).
Проблема визначення місця строків у системі юридичних фактів не знайшла в юридичній літературі одностайного вирішення. Настання або закінчення певного проміжку часу не залежить від волі і свідомості людей, тому більшість учених відносять строки до юридичних фактів, що мають назву подій. Зокрема, на думку О. О. Красавчикова, строки – особлива група абсолютних юридичних подій, які не обумовлені в своєму виникненні і дії вольовою діяльністю людей1.
Утім, зважаючи на те що нерідко певні проміжки часу (строки) встановлюються з волі людей, наприклад, сторони передбачають у договорі найму (оренди) строк його дії, В. П. Грибанов зазначив, що строки в системі юридичних фактів цивільного права посідають самостійне місце поряд з юридичними подіями і юридичними діями та за своїм характером становлять щось середнє між ними2.
Однак, беручи до уваги наведене законодавче визначення строків та термінів, слід дійти висновку, що вони взагалі не є юридичними фактами, оскільки юридичними є не строки та терміни самі по собі, а певний зв’язок між ними та наслідками їх встановлення, початку (настання) чи закінчення.
Як влучно зазначає з цього приводу В. В. Луць, цивільно-правові строки є темпоральною формою руху цивільних правовідносин, формами існування суб’єктивних прав і обов’язків, що становлять їх зміст. Строки не можна віднести ні до дій, ні до подій, ні до самостійного різновиду юридичних фактів, оскільки вони є темпоральною формою існування обставин реальної дійсності3. Вказане дає підстави стверджувати, що строки, як і терміни, взагалі не можуть включатися до системи юридичних фактів, оскільки вони являють собою розташування у часі (тривалість) юридичних фактів щодо один одного.
Цивільне законодавство встановлює спеціальні правила початку перебігу та закінчення строку. Будь-який строк завжди починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок, а закінчення строку залежить від виду його визначення. Строк, визначений роками, спливає у відповідний місяць чи число останнього року строку, визначений місяцями – у відповідне число останнього місяця строку, визначений тижнями – у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений законом, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Стаття 253 ЦК нічого не говорить про початок перебігу строку, встановленого у годинах або у годинах і хвилинах. Гадаємо, цю прогалину в темпорально-правовому регулюванні слід усунути шляхом застосування вказаної норми за аналогією. Тобто строк, встановлений у годинах та хвилинах, починається з моменту початку наступної години (хвилини) після відповідної години (хвилини), з якою пов’язується початок строку, якщо сторони у договорі не зафіксували більш точно початок перебігу такого строку1 . У тому випадку, коли сторони у договорі обрали інші одиниці часу, початок їх перебігу також починається з наступної одиниці.
Будь-який строк характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментами. Загальні правила визначення кінцевого моменту строку вміщені законодавцем у ст. 254 ЦК України, яка є логічним продовженням ст. 253 ЦК України. Так, строк визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку. Беручи до уваги, що день, з яким пов’язується початок перебігу строку, при обчисленні не враховується, початковий та кінцевий дні строку збігаються.
Іноді важливе значення має питання про те, в який момент останнього дня припиняється перебіг строку. Як вже було зазначено, за загальним правилом ці дії можна вчинити до 24 години останнього дня строку. Але як бути в ситуації, коли дії повинні здійснюватися в організації, що має певний режим роботи? У такому разі строк закінчується в той час, коли в організації припиняються за встановленими правилами відповідні операції. Вказане передусім стосується банків та інших фінансових установ. Письмові заяви і повідомлення, здані до установи зв’язку (передані іншими відповідними засобами зв’язку) до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно, хоч до адресата вони дійшли після спливу строку. Такий порядок поширюється на строки позовної давності, оскарження судових рішень, вчинення інших процесуальних дій (ст. 70 ЦПК).