- •Колектив авторів
- •Скорочення
- •Розділ I. Загальні положення цивільного права
- •Глава 1. Цивільне право – галузь приватного права
- •§ 1. Поняття цивільного права як приватного права
- •§ 2. Предмет та метод цивільного права
- •§ 3. Функції цивільного права
- •§ 4. Принципи1 цивільного права
- •§ 5. Система цивільного права
- •Глава 2. Акти цивільного законодавства
- •§ 1. Поняття та види актів цивільного законодавства
- •§ 2. Дія актів цивільного законодавства
- •§ 3. Застосування актів цивільного законодавства
- •Глава 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн
- •§ 1. Основні цивільно-правові системи світу
- •§ 2. Романо-германська цивільно-правова сім’я.
- •§ 3. Англо-американська цивільно-правова система
- •Отже, до основних функцій зазначеної навчальної дисципліни належать: а) онтологічна; б) пізнавально-навчальна; в) евристична; г) методологічна; д) виховна; е) прикладна; є) прогностична.
- •Розділ іі. Цивільні правовідносини
- •Глава 5. Поняття і особливості цивільних правовідносин
- •§ 1. Поняття цивільних правовiдносин
- •§ 2. Елементи цивiльних правовiдносин
- •§ 3. Види цивiльних правовiдносин
- •§ 4. Пiдстави виникнення, змiни та припинення цивiльних правовiдносин
- •Глава 6. Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин
- •§ 1. Поняття фізичної особи як людини
- •§ 2. Цивільна правоздатність фізичної особи
- •§ 3. Цивільна дієздатність фізичної особи
- •§ 4. Опіка та піклування
- •§ 5. Місце проживання фізичної особи та його цивільно-правове значення. Підстави, порядок та наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою
- •§ 6. Акти цивільного стану
- •§ 7. Фізична особа − підприємець
- •Глава 7. Юридичні особи як суб’єкти цивільних відносин
- •§ 1. Сутність юридичної особи
- •§ 2. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§ 3. Класифікація юридичних осіб
- •§ 4. Створення юридичної особи
- •§ 5. Індивідуалізація юридичної особи
- •§ 6. Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність юридичної особи
- •§ 7. Органи юридичної особи.
- •§ 8. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •§ 9. Філії та представництва
- •§ 10. Припинення юридичних осіб
- •Глава 8. Держава україна, автономна республіка крим,територіальні громади – учасники цивільних правовідносин
- •Глава 9. Об’єкти цивільних прав
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 3. Гроші та валютні цінності
- •§ 4. Цінні папери
- •§ 5. Дії (результати робіт, послуги)
- •§ 6. Нематеріальні блага
- •§ 7. Особисті немайнові блага фізичної особи
- •Глава 10. Особисті немайнові права
- •§ 1. Поняття і класифікація особистих немайнових прав
- •§ 2. Окремі види особистих немайнових прав
- •§ 3. Цивільно-правова охорона особистих немайнових прав
- •§ 4. Способи захисту особистих немайнових прав
- •§ 2. Види правочинів
- •§ 3. Умови дійсності правочину
- •§ 4. Способи волевиявлення. Форма правочину
- •§ 5. Державна реєстрація правочину
- •§ 6. Недійсність правочину
- •§ 7. Правові наслідки недійсності правочину Визнання нікчемного правочину дійсним
- •Глава 12. Представництво і довіреність
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Підстави виникнення та види представництва
- •§ 3. Комерційне представництво
- •§ 5. Представництво без повноважень або з їх перевищенням
- •Глава 13. Здійснення та захист суб’єктивних цивільних прав
- •§ 1. Здійснення суб’єктивних цивільних прав та виконання обов’язків
- •§ 2. Способи захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів
- •§ 3. Юрисдикційні форми захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів
- •§ 4. Самозахист суб’єктивних цивільних прав та інтересів
- •Глава 14. Цивільно-правова відповідальність
- •§ 1. Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності
- •§ 2. Види та форми цивільно-правової відповідальності
- •§ 3. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності
- •§ 4. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності
- •Глава 15. Строки та терміни в цивільному праві. Позовна давність § 1. Поняття і обчислення строків
- •§ 2. Види цивільно-правових строків та термінів
- •§ 3. Поняття, значення, види і межі дії строків позовної давності
- •§ 4. Початок перебігу, зупинення і перерив строків позовної давності
- •§ 5. Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності
- •Глава 16. Загальна характеристика права власності
- •§ 1. Власність I право власностi
- •§ 2. Право власностi в об’єктивному та суб’єктивному розуміннi
- •§ 4. Об’єкти права власності
- •Право власності на природні ресурси. Крім цк, право власності на природні ресурси регулюється законами «Про охорону навколишнього природного середовища»3, «Про тваринний світ»4 та ін.
- •§ 5. Зміст права власності
- •§ 6. Загальні засади здійснення права власності
- •Глава 17. Набуття та припинення права власності
- •§ 1. Поняття і види підстав набуття права власності
- •§ 2. Первісні та похідні, загальні та спецальні підстави набуття права власності
- •§ 3. Момент набуття права власності
- •§ 4. Підстави припинення права власності
- •Глава 18. Право спільної власності § 1. Загальна характеристика та види права спільної власності
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •§ 3. Право спільної сумісної власності
- •Глава 19. Захист права власності
- •§ 1. Загальні положення про захист права власності
- •§ 2. Окремі види позовів про захист права власності
- •Глава 20. Речові права на чуже майно
- •§ 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •§ 3. Право обмеженого користування чужим майном (сервітут)
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •§ 5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •Розділ V. Спадкове право
- •Глава 21. Загальні положення про спадкування
- •§ 1. Поняття та значення спадкування
- •§ 2. Основні поняття спадкового права
- •§ 3. Відкриття спадщини
- •§ 4. Спадковий договір
- •Глава 22. Спадкування за заповітом
- •§ 1. Поняття заповіту та його зміст
- •§ 2. Форма заповіту
- •§ 3. Особливі заповідальні розпорядження заповідача
- •§ 4. Право на обов’язкову частку у спадщині
- •§ 5. Недійсність заповіту
- •Глава 23. Спадкування за законом
- •§ 1. Поняття спадкування за законом і коло спадкоємців за законом
- •§ 2. Спадкування за правом представлення
- •§ 3. Розподіл спадщини між спадкоємцями
- •Глава 24. Здійснення спадкових прав
- •§ 1. Прийняття спадщини
- •§ 2. Спадкова трансмісія
- •§ 3. Відмова від спадщини
- •§ 4. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця
- •§ 5. Відшкодування витрат, які падають на спадкоємців
- •Глава 25. Загальна характеристика права інтелектуальної власності
- •§ 1. Поняття права інтелектуальної власності та його джерела
- •§ 2. Загальні положення інтелектуальної власності
- •Глава 26. Авторське право і суміжні права
- •§ 1. Поняття авторського права
- •§ 2. Об’єкти та суб’єкти авторського права
- •§ 3. Особисті немайнові та майнові права автора
- •§ 4. Строк чинності авторського права
- •§ 5. Суміжні права
- •§ 6. Захист авторських і суміжних прав
- •§ 7. Представництво при здійсненні майнових авторських та суміжних прав
- •Глава 27. Патентне право
- •§ 1. Поняття патентного права. Умови надання правової охорони і критерії патентоздатності винаходу, корисної моделі та промислового зразка .
- •§ 2. Суб’єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
- •§ 3. Охоронні документи на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •§ 4. Права та обов’язки, що випливають із патенту. Обмеження прав патентовласника
- •§ 5. Припинення дії патенту і визнання його недійсним
- •§ 6. Патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразка в іноземних державах
- •Глава 28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг
- •§ 1. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •§ 2. Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •§ 3. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Глава 29. Інші об’єкти інтелектуальної власності
- •§ 1. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •§ 2. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •§ 3. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •§ 4. Право інтелектуальної власності на селекційні досягнення
- •§ 5. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •§ 6. Право інтелектуальної власності на «ноу-хау»
- •Література до всіх розділів
- •Розділ 1. Загальні положення цивільного права
- •Глава 1. Цивільне право – галузь приватного права
- •Глава 2. Акти цивільного законодавства
- •Глава 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн
- •Глава 4. Наука цивільного права і цивільне право як навчальна дисципліна
- •Розділ п. Цивільні правовідносини
- •Глава 5. Поняття і особливості цивільних правовідносин
- •Глава 6. Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин
- •Глава 7. Юридична особа як суб’єкт цивільних відносин
- •Глава 8. Держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади – учасники цивільних відносин
- •Глава 9. Об’єкти цивільних прав
- •Глава 10. Особисті немайнові права
- •Глава 11. Правочини
- •Глава 12. Представництво і довіреність
- •Розділ ш. Здійснення та захист суб’єктивних цивільних прав
- •Глава 13. Здійснення та захист суб’єктивних цивільних прав
- •Глава 14. Цивільно-правова відповідальність
- •Глава 15. Строки та терміни в цивільному праві. Позовна давність
- •Розділ 1у. Право власності та інші речові права
- •Глава 16. Загальна характеристика права власності
- •Глава 17. Набуття та припинення права власності
- •Глава 18. Право спільної власності
- •Глава 19. Захист права власності
- •Глава 20. Речові права на чуже майно
- •Розділ у. Спадкове право
- •Глава 21. Загальні положення про спадкове право
- •Глава 22. Спадкування за заповітом
- •Глава 23. Спадкування за законом
- •Глава 24. Здійснення спадкових прав
- •Розділ у1. Право інтелектуальної власності
- •Глава 25. Загальна характеристика права інтелектуальної власності
- •Глава 26. Авторське право і суміжні права
- •Глава 27. Патентне право
- •Глава 28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг
- •Глава 29. Інші об’єкти інтелектуальної власності
§ 3. Класифікація юридичних осіб
Юридичні особи можуть класифікуватися за різними критеріями. Утім в будь-якому разі підстава класифікації повинна мати юридичне значення, тобто поділ відповідних організацій – юридичних осіб на різні групи залежно від особливостей їх правового становища.
Юридичні особи розріняються за кількома видами.
Залежно від порядку їх створення вони розподіляються на: юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права (ч. 2 ст. 81 ЦК). Перші створюються за волевиявленням засновників на підставі установчих документів, другі – розпорядчим актом Президента1, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, наприклад, установи, які створюються і фінансуються державою, АРК, територіальними громадами (органи державної і муніципальної влади й управління, державний вищий навчальний заклад, державна бібліотека тощо)2. Однак цей поділ у жодному разі не відбивається на можливості участі юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах, оскільки відповідно до ст. 82 ЦК на останніх поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом, тобто у цивільних відносинах вони прирівнюються до юридичних осіб приватного права.
Залежно від способу створення юридичні особи розподіляються на: юридичних осіб, що створюються у нормативно-явочному порядку та юридичних осіб, які створюються у розпорядчому порядку1.
Залежно від виду установчих документів юридичні особи розподіляються на: юридичних осіб, установчим документом яких є статут; юридичних осіб, установчим документом котрих є засновницький договір; юридичних осіб, установчим документом яких є установчий акт; юридичних осіб, установчий документ котрих – одноособова заява (меморандум).
ЦК встановлює, що установчими документами для товариств, включаючи підприємницькі, і непідприємницькі, є затверджений учасниками статут або засновницький договір, укладений учасниками, якщо інше не передбачено спеціальним законом. Зокрема, для таких підприємницьких товариств, як товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства, виробничі кооперативи, а також для непідприємницьких товариств, благодійних та релігійних організацій установчим документом є статут; а для повного, командитного товариства та товариства з додатковою відповідальністю – засновницький договір. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить такі самі відомості, що й засновницький договір. Проте, якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформлюється в одноособову заяву, підписану повним учасником.
Для установ установчим документом є установчий акт, який може бути або індивідуальним, або спільним, виходячи з того, що установа може бути створена однією чи декількома особами. Законом встановлено, що установчий акт може міститися навіть і в заповіті (ч. 3 ст. 87 ЦК). До створення установи установчий акт може бути скасований засновником (засновниками).
За метою діяльності юридичні особи поділяються на: підприємницькі та непідприємницькі товариства. Як вже вказувалося, підприємницькі товариства мають основною метою одержання прибутку та розподіл його між учасниками. Фінансуються вони за рахунок вкладів учасників (господарські товариства), пайових внесків членів (виробничі кооперативи) та доходів, які отримані у процесі підприємницької діяльності, а також інших джерел. Непідприємницькі товариства не мають за основну мету одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками і безпосередньо спрямовують свою діяльність на задоволення тих чи інших потреб дестинаторів (третіх осіб, для задоволення потреб яких створюються дані юридичні особи) або своїх духовних чи інших інтересів. Діяльність цих юридичних осіб фінансується за рахунок майна, переданого засновниками, внесків членів, пожертвувань юридичних та фізичних осіб тощо. До них закон відносить благодійні і недержавні пенсійні фонди1, благодійні і релігійні організації, творчі спілки, політичні партії тощо.
Залежно від прав, які засновники (учасники, члени) можуть мати щодо юридичної особи або її майна юридичні особи розподіляються на: юридичних осіб, щодо яких їх учасники мають корпоративні права – господарські товариства2, кооперативи; юридичних осіб, щодо яких засновники не мають майнових прав, але мають членські права – творчі спілки, релігійні та благодійні організації; юридичних осіб, на майно яких засновники мають інші речові права, – державні акціонерні товариства.
За правовим режимом майна всі юридичні особи розподіляються на: юридичних осіб − власників майна (всі приватні юридичні особи), юридичних осіб – не власників майна, які, утім, мають на нього інше речове право (комунальні установи, казенні підприємства, державні акціонерні товариства). Не власники майна – це юридичні особи публічного права. Для них майнова ознака має дещо формальний характер, бо вони не є суб’єктами права власності, а тому не стають власниками майна, що їм передається засновниками1. Запровадження конструкції юридичної особи публічного права – не власника обумовлюється тим, що державна та комунальна власність є цінністю не як такі, а лише у зв’язку з тим, що вони повинні використовуватися з метою задоволення потреб суспільства і держави в цілому. Тому не зовсім зрозумілою є поява в ЦК ст. 329, відповідно до якої передбачається, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом, оскільки це суперечить ч. 3 ст. 81 ЦК, котрою передбачено: ЦК встановлює порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус тощо лише юридичних осіб приватного права (ч. 3 ст. 81).
Залежно від складу засновників юридичні особи розподіляються на: юридичних осіб, засновниками яких може бути тільки держава, АРК, територіальні громади в особі компетентних органів (казенне підприємство, комунальне підприємство); юридичних осіб, засновниками котрих можуть бути лише фізичні особи (релігійні організації, об’єднання фізичних осіб, творчі спілки); юридичних осіб, засновниками яких можуть бути тільки юридичні особи (відкриті та корпоративні недержавні пенсійні фонди); юридичних осіб, засновниками котрих можуть бути будь-які особи, тобто і фізичні, і юридичні (господарські товариства).
За кількісним складом засновників окремих організаційно-правових форм юридичні особи розподіляються на: юридичних осіб, що створюються декількома особами (господарські товариства) і юридичних осіб, що створюються однією особою (товариства однієї особи – акціонерне, товариство з обмеженою або з додатковою відповідальністю)1. Акціонерне товариство може бути створено однією особою чи може складатися з однієї особи (наприклад, у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства). У цьому випадку законодавець передбачив прямий порядок виникнення акціонерного товариства однієї особи. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома. Але акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа (ст. 153 ЦК).
Товариство з обмеженою відповідальністю теж може бути засновано однією особою. При цьому особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника. До того ж, як і при створенні акціонерного товариства однією особою, передбачається обмеження, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником котрого є одна особа (ч. 2 ст. 141 ЦК).
Товариство з додатковою відповідальністю теж може бути створено однією особою (ч. 2 ст. 114 ЦК).
Таким чином, можна дійти висновку, що товариство однієї особи може виникати з волі одного засновника, який формує статутний фонд, а може скластися вже в процесі існування юридичної особи шляхом перетворення товариства, яке засновано на об’єднанні капіталів декількох осіб, у товариство, єдиним учасником якого залишиться тільки одна особа.
У зв’язку з появою товариств однієї особи постає питання: чи зберігаються стосовно цієї форми ознаки та функції, що були притаманні взагалі юридичній особі? Чи може йтися про те, що у цього товариства існує якась інша воля, ніж у засновника? У діючих господарських товариствах складається виважена система органів (загальні збори, виконавчий орган, ревізійна комісія), які перебувають у взаємодії. Що ж відбувається у товаристві однієї особи?
Юридична особа – організація, існування якої законодавець не пов’язує, за загальним правилом, із визначеною кількістю людей, хоча іноді передбачає цю кількість як обов’язкову умову для створення певних видів юридичних осіб (наприклад, страхових компаній). Причому незалежно від кількості засновників юридичної особи їх власний інтерес має вторинний характер, на перше місце завжди стає інтерес юридичної особи. Товариство однієї особи, як і будь-яка інша юридична особа, має також особливу волю, що відрізняється від волі засновника, і особливі інтереси. Хоча засновник фактично одноособово формує органи управління цього товариства, а може і сам увійти до складу таких органів (органу), що, безумовно, впливатиме на їх (його) діяльність, але вже на підставі того, що його воля реалізується крізь ці органи (орган), вона неодмінно у чомусь зміниться, тобто не буде збігатися в усьому з волею засновника, а значить перетвориться на самостійну волю юридичної особи. Засновник даного товариства підпорядковує свою діяльність інтересам юридичної особи, меті її створення, тобто реалізує інтерес саме юридичної особи.
За організаційними ознаками юридичні особи поділяються на: юридичні особи поділяються на прості і складні. Вбачається, що прості юридичні особи – це ті, що виникають на базі власності фізичних осіб, на основі власності фізичних і юридичних осіб, на базі власності держави, коли учасник цивільних відносин відокремлює частку свого майна для створення юридичної особи. Складними є юридичні особи, які виникають при об’єднанні декількох юридичних осіб (об’єднання споживчої і промислової кооперації, об’єднання, що створюють об’єднання фізичних осіб).
Залежно від наявності економічної залежності юридичні особи поділяються на: головну юридичну особу і залежну юридичну особу (залежне господарське товариство).
До недавнього часу вважали, що відносини залежності виникають між суб’єктами цивільного обороту лише на підставі укладення договорів і припиняються належним їх виконанням. За ринкових умов залежність може виникати і з інших підстав. Відносини економічної залежності юридичних осіб вже знайшли своє закріплення в законодавстві багатьох країн світу, а юридично самостійні суб’єкти, пов’язані цими відносинами, отримали назву афілійованих осіб. Термін “афілійовані особи” (від англ. to affiliate, affiliation – приєднувати, пов’язувати) має багато значень, але всі вони визначають взаємовідносини між двома або більшим колом суб’єктів господарювання, які засновані на різних формах залежності та контролю1.
За умов переходу України до ринкової економіки в процесі концентрації виробництва також спостерігається поява поміж самостійними юридичними особами відносин субординації, підпорядкування, тобто перетворення юридично самостійних суб’єктів права на економічно залежних суб’єктів. І у вказаних випадках у пригоді стає інститут юридичної особи. Про це свідчить поява у законодавстві Україні термінів: “афілійовані”, “пов’язані”, “зв’язані”, “залежні” юридичні особи, а у ЦК – залежного господарського товариства. Так, відповідно до ст. 118 ЦК господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) вважається залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належить двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.
За особливостями правового положення юридичні особи поділяються на: національні (резидентів), які створені і діють відповідно до законодавства України; іноземні (нерезидентів), які створені за законодавством, відмінним від законодавства України, хоча здійснюють на території України у тому чи іншому обсязі господарську діяльність.
Наведена класифікація може існувати поряд з іншими, в основі яких можуть бути закладені інші критерії.