1.3. Особливості літературної діяльності

Літературна діяльність характеризується певними специфічними особливостями, які відрізняють її від інших видів інтелектуальної творчої діяльності. Такими особливостями є:

1. У спеціальній літературі прийнято тезу, відповідно до якої об'єктом правової охорони визнається твір, який носить творчий характер і виражений у такій об'єктивній формі, яка дозволяє йо­го відтворювати.

Отже, твір має бути результатом творчості, а не механічною копією уже створеного твору. Іншими словами, твір має бути оригінальним, відрізнятися від інших подібних творів певною новиз­ною. З цього положення випливає одна із основних особливостей літературної діяльності — у творі захищається його форма, а не зміст. Це означає, що коли в опублікованій науковій статті викладена сутність певного винаходу настільки повно, що цим винаходом може

27

РОЗДІЛ 1

скористатися будь-яка третя особа, то таке використання винаходу не буде порушенням права на твір.

Якщо хтось запозичить зміст опублікованої наукової статті і своїми, іншими словами викладе її зміст у статті за своїм підписом так, що дослівного співпадіння з текстом раніше опублікованої статті не буде, то це також не буде порушенням права на твір. Відо­мо, що вірші на тему «Я пам'ятник собі...» були написані кількома авторами задовго до О. С. Пушкіна, але О. С. Пушкін ту ж саму тему висловив у новій витонченій формі. Цей приклад досить чітко де­монструє, що об'єктом правової охорони є саме форма, а не зміст.

На нашу думку, це — уразливе місце правової охорони результатів літературної творчості. Якщо наукова стаття одного автора публікується іншою особою, але в новій формі, — така «творчість» не повинна була б мати правову охорону. Проте за чинним законодав­ством це не визнається порушенням авторського права.

2. Результат літературної творчості чи інтелектуальної діяльності стає об'єктом правової охорони незалежно від науково-теоретичного чи художньо-естетичного рівня самого твору. Літературний твір підлягає правовій охороні незалежно від достоїнства, жанру, при­значення, мети тощо. Оцінка твору буде дана суспільством. У та­кий спосіб будуть визначені честь, талант, хист самого автора. Отже, суспільна художня, публіцистична та інші якості твору для визнання творчого результату літературним твором значення не ма­ють. Навіть, якщо твір буде досить сумнівного рівня, за змістом носитиме антисуспільний, аморальний характер, суперечитиме сус­пільному світогляду, його автор не може відмовитися від свого ав­торства на нього, а такий літературний «опус» підлягає правовій охо­роні. Безперечно, такий твір знайде належну оцінку з боку суспіль­ства. Ідеї автора, його міркування, ті чи інші погляди, що знайшли своє відображення у творі, будуть засуджені суспільством, запозичу­вати такий твір також ніхто не буде, але сам твір не перестає бути твором.

Твір може бути підданий осуду, критичній оцінці не весь у ціло­му, але лише його окремі положення, погляди тощо. Але навіть най­більш різка критична оцінка твору чи його частини ніякою мірою не впливає на визнання результату літературної діяльності літератур-

28

Загальні положення про інтелектуальну власність

ним твором. Існує багато творів, які одержали негативну суспільну оцінку. Звичайно, така оцінка могла бути надана лише після публі­кації твору, що позбавляє такий твір наступних публікацій. Але Іде більше творів, які перевидаються багато разів. Однак в обох випадках автори зазначених творів дістають охорону свого авторського права.

Таким чином, на відміну від науково-технічної діяльності літера­турна діяльність та її результати не піддягають будь-якій перевірці на відповідність вимогам закону. Якщо ж будуть мати місце запозичен­ня (плагіат) тексту чи частини тексту чужого твору, то це визнається правопорушенням, яке тягне за собою відповідальність за законом.

Характерною рисою літературної діяльності є те, що ні сама за­значена діяльність, ні її результати не піддягають обов'язковій дер­жавній реєстрації.

Літературна діяльність у будь-якій формі і будь-якого автора не підлягає будь-якому ліцензуванню. На літературну діяльність має право будь-яка фізична особа — громадянин України, громадянин зарубіжної держави і особа без громадянства без обмеження віку. Ніякого дозволу на здійснення літературної діяльності закон не ви­магає. Навпаки, Конституція України у ст. 54 проголошує свободу літературної творчості і гарантує право на цю свободу. Чинне зако­нодавство України не вимагає від суб'єкта літературної діяльності не тільки спеціального дозволу на її здійснення, а й будь-якої державної реєстрації цієї діяльності. Свобода слова — це конституційний прин­цип літературної діяльності, він не може бути обмеженим будь-якою мірою.

Літературний твір має бути оригінальним, тобто не схожим на подібні опубліковані твори. Разом з тим літературні твори не підля­гають будь-якій перевірці, експертизі, атестації тощо. Автор має пра­во на опублікування свого твору незалежно від його змісту, до­стоїнства, призначення тощо. Звичайно, видавництва та видавці як специфічні підприємці бажають бути впевненими в тому, що даний твір буде мати попит у покупців. З цією метою вони часто просять в автора твору рецензії чи рекомендації інших авторитетних осіб. Але такі дії видавців не є обмеженням свободи слова в будь-якій формі.

Ще однією специфічною рисою літературної діяльності є те, що літературні твори не підлягають будь-якій державній реєстрації.

29

РОЗДІЛ 1

Літературні твори не підлягають і будь-якій іншій реєстрації. Інші результати інтелектуальної творчої діяльності, крім об'єктів авторсь­кого права, підлягають обов'язковій державній реєстрації. Авторське право на будь-який твір виникає з факту створення твору, а не з йо­го реєстрації.

Проте відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особа, яка має авторське право або будь-яку ви­ключну правомочність на твір, для засвідчення авторства на опри­люднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування тво­ру чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація здійсняється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1756 «Про дер­жавну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються пра­ва автора на твір». Зазначена реєстрація здійснюється Міністерством освіти і науки в особі Державного департаменту іетелектуальної власності, що діє у складі зазначеного Міністерства.

Державний департамент інтелектуальної власності складає і періодично видає каталоги всіх реєстрацій.

Зазначена реєстрація не є обов'язковою, вона може здійснювати­ся лише за бажання авторів або осіб, які мають авторські права.

Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво, яке є не чимось іншим, як юридичною презумпцією авторства. Свідоцтво про реєст­рацію може бути визнано недійсним лише в судовому порядку. Будь-яка інша особа не може перешкоджати авторові чи особі, що має ав­торське право, зареєструвати свої права на літературний чи будь-який інший твір.

Інтелектуальна, творча діяльність, спрямована на гуманітарну сферу, наведеними видами не обмежується. Види творчої діяльності, результатом яких є твори науки, літератури і мистецтва (літературно-мистецька діяльність) в коло своїх об'єктів правової охорони не включають ще досить велику групу видів творчості, які в чинному за­конодавстві іменуються об'єктами суміжних прав.

Суміжні права об'єктами своєї охорони мають виконавську діяльність, діяльність виробників фонограм і відеограм та діяльність

ЗО

Загальні положення про інтелектуальну власність

організацій теле- і радіомовлення щодо здійснення своїх передач (програм).

Виконавську діяльність здійснюють актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, танцюристи або інші особи, що виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичному інструменті, танцюють чи будь-яким іншим способом виконують твори літерату­ри або мистецтва, включаючи твори фольклору, особи, які викону­ють циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригенти музичних і музично-драматичних творів. Зазначені особи безперечно здійснюють творчу діяльність.

Творчою визнається також діяльність по запису будь-якого звуко­вого виконання або інших звуків на фонограму. Фонограмою виз­нається виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків, наприклад, пташиний спів, звуки тварин, грози, моря тощо. Грамофонні платівки, диски, магнітофонні касети та інші носії за­писів є примірниками фонограми.

До творчої діяльності відноситься відеозапис на відповідному ма­теріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-дис­ку тощо) виконавця або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), що здійснюється виробниками відеограми.

Організації мовлення здійснюють творчу діяльність по складанню програм своїх передач.

Зазначені види інтелектуальної, творчої діяльності за своїм харак­тером і змістом наближаються до творів літератури і мистецтва.

Характерною особливістю літературно-мистецької діяльності є сфера застосування чи використання її результатів. Ця діяльність спрямована на збагачення внутрішнього світу людини, тобто на її ду­ховний світ. Саме результати літературно-мистецької діяльності формують людину як соціальну особистість. Те, що ми зараз нази­ваємо людськими цінностями (гуманітарна сфера), формується в людини під впливом літературно-мистецької діяльності, під вражен­нями від її результатів.

Честь, гідність, порядність, чуйність, доброта, доброзичливість, прагнення допомогти іншому — усі ці якісні характеристики люди­ни складаються і розвиваються в кожної окремої людини під впли­вом творів літератури, науки і мистецтва. Суспільна свідомість також

31

РОЗДІЛ 1

зумовлюється цими ж факторами, які визначають свідомість кожної окремої людини. Діти рідко поводять себе в суспільстві інакше ніж їхні батьки. Якісні характеристики людини зумовлюються передусім навколишнім суспільним середовищем, яке в свою чергу, скла­дається під впливом літературно-мистецької діяльності попередньо­го покоління.

Це, так би мовити, позитивний вплив літературно-мистецької діяльності на формування суспільного світогляду, світовідчуття і сві­тосприйняття. Але духовний світ людини формується також під впли­вом літературно-мистецької діяльності, спрямованої на руйнування духовного світу людини і особливо молоді. Складається враження, що більших успіхів у сучасних умовах досягли саме ті сили, які став­лять собі за мету обезцінити, знизити роль і значення духовності в розвитку суспільства. В значній мірі сучасний телеекран, радіомов­лення та художня література, замішані на насильстві і крові, розпусті і сексі, безчесті і обмані також формують світогляд молодої людини та підлітків. Руйнівна сила такого впливу уже досить помітна. Опір суспільства такому впливу, навпаки, поки що мало помітний.