10.1. Загальні положення

Припинення правової охорони об'єкта інтелектуальної власності передусім означає, що цей об'єкт перестає бути об'єктом інтелекту­альної власності з усіма наслідками, що з цього випливають.

Твори науки, літератури і мистецтва після закінчення строку їх правової охорони стають надбанням суспільства. Об'єкти промисло­вої власності і засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг чинним законодавством України про інтелектуальну власність такої честі не удостоєні — вони стають нічиїми. При цьому варто мати на увазі, що закінчення строків правової охорони сто­сується не всіх об'єктів інтелектуальної власності — правова охорона знаків для товарів і послуг, а також зазначення походження товарів практично будь-яким конкретним строком не обмежена. Суб'єкти прав на зазначені об'єкти можуть зберігати за собою правову охоро­ну протягом того строку, який їм видасться доцільним. Ще один ви­няток із загального правила стосується такого своєрідного об'єкта інтелектуальної власності як ноу-хау або секрети виробництва. Три­валість їх правової охорони також не конкретизується. Вона зале­жить від здатності суб'єкта права на ноу-хау зберігати секрет. Як дов­го він зуміє зберігати свій секрет, так довго він буде мати право на його охорону.

Проте мова в цьому розділі буде йти про припинення правової охорони інтелектуальної власності не через закінчення строків й охорони, а за іншими підставами, визначеними чинним законодав­ством. Підкреслимо, що мова про припинення правової охорони

306

Припинення правової' охорони інтелектуальної власності

інтелектуальної власності буде йти лише щодо припинення майно­вих прав.

Що стосується особистих немайнових прав, то це питання потре­бує уточнення. Справа в тому, як інколи стверджується, що особисті немайнові права охороняються безстроково. Так, наприклад, Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» в редакції від 1 червня 2000 р. в ст. 8 п. 5 проголошує: «Винахіднику належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково». Така категоричність викликає сумнів. На думку до­слідників право авторства на об'єкт промислової власності не може охоронятися безстроково. Безсуб'єктних прав взагалі не буває і пра­во, в тому числі право авторства, охороняється лише за життя авто­ра. Зі смертю автора припиняється також і право авторства. Після смерті автора охороняється авторство, а не право авторства.

З цією проблемою тісно пов'язана ще одна — на якій підставі на­дається охорона прав на твори літератури і мистецтва після смерті їх автора. Адже право припинилося зі смертю автора. Після смерті ав­тора його майнові права переходять у порядку спадкоємства до його спадкоємців на строк, визначений законом. Отже, суб'єктами прав на твори науки, літератури і мистецтва після смерті автора стають його спадкоємці. Твори науки, літератури і мистецтва не стають без­суб'єктними.

Взагалі авторське право або охорона прав на твори науки, літерату­ри і мистецтва припиняється іншим способом, ніж правова охорона на об'єкти промислової власності. При цьому слід мати на увазі, що мова йде не про припинення авторського права конкретного суб'єкта шляхом відчуження його майнових прав. Мова йде про припинення правової охорони творів науки, літератури і мистецтва взагалі, тобто коли зазначений об'єкт взагалі позбавляється правової охорони.

Авторське право на твори науки, літератури і мистецтва може припинитися лише одним способом — закінченням строків їх право­вої охорони. Інших способів припинення правової охорони цих творів чинне законодавство України не знає.

Проте стверджувати, що зазначені твори взагалі позбавляються будь-якої правової охорони у зв'язку із закінченням строку охорони, гакож немає підстав. Позбавляються охорони права спадкоємців. Що-

0*2-131

307

РОЗДІЛЮ

до охорони прав на твори науки, літератури І мистецтва, то видається, із закінченням строків охорони майнові права на зазначені твори не припиняються. Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» в такому разі твір стає надбанням суспільства в особі держави. Про це свідчить п. З ст. ЗО зазначеного Закону. Постановами Кабінету Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали надбанням суспільства.

З наведеної норми можна зробити два висновки. Перший — май­нове право на твір після закінчення строку охорони належить суспі­льству в особі держави, яке здійснює Кабінет Міністрів України. Дру­гий — Кабінет Міністрів має право в окремих випадках встановлюва­ти певні відрахування. Таке право може бути тільки на підставі май­нового права на твір, яке перейшло до Кабінету Міністрів України.

Разом з тим видається, що дана норма не доведена до свого завер­шення. Раз твір став надбанням суспільства, то всі майнові права, що можуть випливати із авторського права на твір, має здійснювати Ка­бінет Міністрів України у повному обсязі, а не в окремих випадках.

Припинення суміжних прав настає також лише із закінченням їх правової охорони. Закон не передбачає примусового припинення ав­торського права і суміжних прав. Не можуть бути припинені зазна­чені права і за вільним волевиявленням суб'єктів цих прав. Чинне за­конодавство про авторське право і суміжні права не містить норм, які б передбачали примусове припинення авторського права і суміжних ,і прав. Закон захищає твір будь-якого достоїнства. Патентні закони України передбачають можливість невизнання пропозиції об'єктом промислової власності, якщо вона суперечить суспільним інтересам і моралі. Закон про авторське право і суміжні права такої можливості не передбачає, хоча відомо, що можуть бути твори, які суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі.