- •Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб’єктів господарювання.
- •Фінансова діяльність у системі функціональних завдань фінансового менеджменту підприємства.
- •Фінансовий менеджмент
- •Фінансування
- •Фінансовий контролінг
- •3. Організація фінансової діяльності підприємств.
- •4. Форми фінансування підприємства.
- •5. Критерії прийняття фінансових рішень.
- •6.Капітал підприємства та його економічна сутність.
- •7.Класична теорія фінансування.
- •8.Теорема іррелевантності
- •9.Теорія оптимізації портфеля інвестицій
- •10.Модель оцінки дохідності капітальних активів (самр)
- •11. Неоінституційна теорія фінансування
- •12. Концепція максимізації вартості капіталу власників
- •13.Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу
- •Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи
- •. Особливості фінансової діяльності приватних підприємств та товариств з обмеженою відповідальністю
- •16. Особливості фінансової діяльності акціонерних, командитних та повних товариств.
- •17. Фінансова діяльність кооперативів
- •18. Особливості фінансової діяльності підприємств з іноземними інвестиціями
- •19. Фінансова діяльність державних та казенних підприємств
- •20. Фінансування спільної діяльності підприємств на основі договорів кооперації
- •21. Статутний капітал і корпоративні права підприємства
- •Балансовий і ринковий курси акцій
- •22. Резервний капітал підприємства, його види та джерела формування
- •23. Збільшення статутного капіталу підприємства
- •Зменшення статутного капіталу підприємств
- •Власний капітал, його функції та складові
- •Звіт про власний капітал
- •27.Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства.
- •28.Самофінансування підприємств
- •29.Збільшення статутного капіталу без залучення додаткових внесків
- •30. Забезпечення наступних витрат і платежів
- •31. Чистий грошовий потік
- •32. Показник Cash flow
- •33. Звіт про рух грошових коштів
- •34. Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики
- •35. Фактори та інструменти дивідендної політики
- •36. Порядок нарахування дивідендів та форми їх виплат
- •37. Методи нарахування дивідендів
- •38. Ефективність дивідендної політики
- •39. Теорії в галузі дивідендної політики
- •40. Оподаткування дивідендів
- •41. Позичковий капітал підприємств та його ознаки
- •42. Фінансові кредити
- •43. Облігації підприємств та їх параметри
- •44. Емісія облігацій та порядок їх погашення
- •45. Комерційні кредити та факторинг
- •46. Облігації з нульовим купоном (zero bond).
- •47. Варанти.
- •48. Реформалізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємства.
- •49. Загальні передумови реформалізації.
- •50. Укрупнення підприємства: злиття, приєднання.
- •51. Реорганізація підприємства, спрямована на його розукрупнення.
- •52. Погашення (аквізиція) підприємства.
- •53. Перетворення, як особлива форма реорганізації підприємства.
- •54. Сутність і класифікація фінансових інвестицій підприємства.
- •55. Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності.
- •56. Оцінка доцільності фінансових інвестиції у корпоративні права.
- •57. Відображення вартості фінансових інвестицій у звітності.
- •58. Довгострокові фінансові інвестиції.
- •59. Поточні фінансові інвестиції.
- •60. Необхідність, завдання і принципи експертної оцінки вартості підприємства.
- •61. Дохідний підхід в оцінці вартості підприємства
- •62. Майновий (витратний) підхід
- •63. Оцінка вартості підприємства на основі ринкового підходу
- •64. Практична робота з оцінки вартості підприємства
- •65. Вартість капіталу підприємства
- •66. Методичні підходи з оцінки вартості підприємства
- •67. Компетенції фінансових служб у сфері зед підприємства
- •68. Регулювання розподілу виручки від зед в іноземній валюті
- •69. Розрахунки при здійсненні зовнішньоекономічних операцій
- •70. Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
- •71. Форфейтинг
- •72. Митне оформлення та оподаткування зовнішньоторгівельних операцій
- •73. Сутність, необхідність та основні завдання фінансового контролінгу
- •75. Методи контролінгу
- •76. Методи фінансового прогнозування
- •77. Стратегічний та оперативний фінансовий контролінг
- •78. Координація та внутрішній аудит
- •79. Методи екстраполяції
19. Фінансова діяльність державних та казенних підприємств
Згідно із законодавством України управління майном, що є у загальнодержавній власності, покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади. Міністерства та інші відповідні органи виконують такі функції:
- приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, заснованих на загальнодержавній власності;
- затверджують статути (положення) підприємств, контролюють їх дотримання та приймають рішення у зв'язку з порушенням статутів;
- укладають і розривають контракти з керівниками підприємств;
- здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємством державного майна;
- дають згоду Фонду державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю;
- готують разом з відповідними місцевими Радами народних депутатів висновки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розмежування державного майна між загальнодержавною і комунальною власністю.
Керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування забороняється безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю. Це не виключає їхнього права отримувати дивіденди від акцій, а також доходи від інших корпоративних справ.
Підприємствам загальнодержавної власності забороняється передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.
Державні підприємства не можуть бути учасниками комерційних банків. Правонаступниками державних підприємств стосовно комерційних банкір створених за їх участю, є Міністерство фінансів України та відповідні органи, уповноважені управляти державним майном.
Правонаступниками державних підприємств стосовно суб'єктів підприємницької діяльності, створених за їх участю, є органи, уповноважені управляти державним майном та державні органи приватизації.
Казенні підприємства. На казенне підприємство, за рішенням Кабінету Міністрів України, може бути перетворене державне підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації. Рішення про перетворення державного підприємства на казенне приймається за наявності однієї з таких умов:
- підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно, до законодавства може здійснюватись тільки державним підприємством;
- головним споживачем продукції підприємства (більше 50 %) є держава;
- підприємство є суб'єктом природних монополій.
Управління казенним підприємством здійснюють органи, уповноважені управляти відповідним державним майном. Органами управління казенними підприємствами є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.
Міністерство або інший центральний орган виконавчої влади:
- призначає на посаду та звільняє з посади керівника казенного підприємства за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
- затверджує статут казенного підприємства та зміни до нього, здійснює контроль за додержанням статуту та приймає рішення у зв'язку з його порушенням;
- здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є у державній власності і закріплене за казенним підприємством;
- здійснює планування і фінансовий контроль за господарською діяльністю казенного підприємства, затверджує фінансовий план і план розвитку казенного підприємства та обов'язково укладає з ним державні контракти на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) для державних потреб;
- визначає порядок використання чистого прибутку казенного підприємства шляхом встановлення обов'язкових нормативів розподілу такого прибутку;
- затверджує умови та фонд оплати праці казенного підприємства з урахуванням умов, передбачених галузевою угодою.
Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних засобів. У разі недостатності у казенного підприємства таких коштів та майна відповідальність за його зобов'язаннями несе орган управління.
Положення законодавства про банкрутство не застосовуються до юридичних осіб - казенних підприємств. До підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, зазначене законодавство застосовується в частиш санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.