77. Охарактеризуйте вплив процесів «перебудови» на суспільно-політичне життя України у другій половині 80-х рр. XX ст.

У 1987–1989 р. у СРСР з'явилися тисячі неформальних організацій, що поєднувалися на основі спільних нтерес їхніх членів (таким об'єднуючим початком могли бути рок-музика, бардовська пісня, екологія, культурологія, історія, національна ідея, спорт, колекціонування). Поступово частина з них політизувалась. В Україні найбільш помітними серед них були Український культурологічний клуб, «Товариство Лева», українознавчий клуб «Спадщина», студентське об'єднання «Громада». У літку 1987 р. утворилася Українська Хельсинська Спілка. В 1988 р. діячі УХС обнародували свою «Декларацію принципів», що свідчила про їх трансформації із правозахисної в політичну організацію. УХС заявила про необхідність побудови незалежної української держави. При її участі в червні-липні 1988 р. у Львові пройшли несанкціоновані мітинги, а в березні 1989 р. відбулася перша політична демонстрація, що проходила під синьо-жовтими прапорами. Все частіше звучав національний гімн «Ще не вмерла Україна…». У квітні 1989 р. з'їзд УХС ухвалив рішення щодо саморозпуску й створенні першої в УРСР альтернативній партії – Української республіканської партії (УРП), головою якої був обраний відомий дисидент Л. Лук'яненко.

У жовтні у Львові була створена Українська національна партія (УНП) на чолі з колишнім політв’язнем Г. Приходько. У лютому 1989 р. виникло «Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка» (ТУМ, надалі «Просвгга») – перша масова організація в республіці, прямо не контрольована компартією. Її лідерами стали провідні українські письменники й журналісти з покоління «шестидесятників». Потім виникли суспільство «Меморіал», екологічне об'єднання «Зелений світ», Народний Рух України за перебудову, проект програми якого надрукувала газета Союзу письменників УРСР «Літературна Україна». Установчий з'їзд Руху пройшов у Києві 8–10 вересня 1989 р. У своїй програмі Рух відстоював суверенітет України, відродження мови й культури, торкався екологічних проблем, висловлювався в підтримку демократизації політичної й соціально-економічної сфер життя.

78.Масові прояви політичної активності

Характерною рисою суспільно-політичного життя України в цей період стало відродження таких форм відстоювання прав і свобод людини, як мітинги, акції протесту, збори, демонстрації.

З кожним днем вони набували все більш масового політичного звучання, усе частіше чутні були заклики до ліквідації бюрократичної партійної системи, до осуду політики русифікації та знищення національних надбань українського народу, до затвердження в суспільстві загальнолюдських цінностей, до поваги національної культури, свободи особи, демократії, державної незалежності.

Особливо активним був національно-демократичний рух у західних регіонах України, де збереглися кращі традиції боротьби за національне відродження і демократію. 13 червня 1988 p. у Львові відбувся перший за радянський час в Україні багатотисячний несанкціонований мітинг. Його учасники засудили тоталітарний режим, вимагали від влади забезпечення гарантій прав і свобод кожній людині.

У столиці України пройшла перша екологічна демонстрація, a 13 листопада 1988 р. відбувся мітинг за участю майже 20тис. чоловік, присвячений екологічним проблемам республіки. Учасники мітингу порушили питання про персональну відповідальність вищого партійного і державного керівництва за наслідки Чорнобильської трагедії.

За офіційною інформацією, до початку травня 1989 р. на проведення мітингів були подані 279 заяв, відбулися 72 несанкціонованих мітинги.

Закон Української РСР про мови

Ініціатором розвитку національного і демократичного руху виступила творча інтелігенція України. На ІХ з'їзді письменників України (червень 1986 р.) було порушене питання про стан української мови і культури. О. Гончар говорив про нагальну потребу їх захисту і розвитку.

Влітку 1987 р. пленум правління Союзу письменників України, висловивши глибоку стурбованість тим, що поступово з повсякденного життя йде українська мова, висунув вимогу її конституційного захисту. До президії Верховної Ради УРСР був надісланий лист із підписами провідних письменників України з вимогою введення обов'язкового вивчення української мови в школах республіки і розширення мережі україномовних загальноосвітніх навчальних закладів.

У січні 1988 р. в Єревані відбулася нарада представників вірменського, українського, грузинського національно-демократичних рухів, учасники якої прийняли звернення до радянському уряду з вимогою надання національним мовам статусу державних, повернення і відновлення державності депортованих народів.

28 жовтня 1989 р. Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про мови е УРСР». Цей закон було спрямовано на захист національної мови, на забезпечення її всебічного розвитку і функціонування в усіх сферах суспільного життя. Закон забезпечував український мові статус державної, аби сприяти всебічному розвитку духовних творчих сил українського народу, гарантувати його національно-державну самобутність.