- •1. Передумови виникнення і форми страхування.
- •2. Зміст, функції та принципи страхування.
- •3. Необхідність і форми страхового захисту.
- •4. Об’єкт, предмет, методи та методологія досліджень у страхуванні.
- •5. Страховий фонд: принципи формування і використання.
- •4. Розкладання збитків серед широкого кола учасників страхування.
- •5. Страховий фонд – це форма поєднання інтересів індивіда і суспільства.
- •6. Роль страхування в ринковій економіці.
- •7. Поняття класифікації страхування та її значення.
- •8. Класифікація страхування за об’єктами.
- •9. Обов’язкова та добровільна форми страхування.
- •11. Зміст та структурна характеристика ризику.
- •12. Концепція управління ризиками.
- •14. Визначення тарифів за договорами загального страхування.
- •15. Становлення та характеристика страхового ринку україни.
- •16. Структура страхового ринку.
- •17. Тенденції розвитку страхового ринку україни.
- •18. Зміст та цілі маркетингу в страховій діяльності.
- •19. Комплекс маркетингу на страховому ринку.
- •20. Стратегія збуту на страховому ринку.
- •21. Страхові посередники.
- •22. Страхова компанія як база ланка страхового ринку.
- •23. Стратегія страхової компанії.
- •24. Організаційна структура страхової компанії
- •25. Ресурси страхової компанії.
- •26. Органи управління страховою компанією.
- •27. Об’єднання страховиків та їх функції.
- •28. Необхідність та зміст державного регулювання страхової діяльності.
- •29. Ліцензування страхової діяльності.
- •30. Оподаткування страховиків.
- •31. Порядок укладання страхового договору.
- •32. Права і обов’язки суб’єктів страхового зобов’язання.
- •34. Функції та повноваження держфінпослуг у нагляді за страховою діяльністю.
- •35. Структура й завдання органів державного нагляду за страховою діяльністю.
- •36. Зміст і види страхування життя.
- •37. Змішане страхування життя.
- •38. Стан та перспективи розвитку страхування життя в україні.
- •39. Зміст та структура страхування від нещасних випадків.
- •40. Обов’язкове державне страхування від нещасних випадків.
- •41. Добровільне страхування від нещасних випадків.
- •42. Страхування від нещасних випадків пасажирів.
- •43. Необхідність та структура медичного страхування.
- •44. Обов’язкове медичне страхування.
- •45. Добровільне медичне страхування.
- •46. Страхування ренти (ануїтетів).
- •47. Страхування додаткової пенсії.
- •48. Структура та принципи майнового страхування.
- •49. Вартісна оцінка майна,що підлягає страхуванню
- •50. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування збитків.
- •51. Страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки
- •52. Страхування технічних ризиків.
- •53. Страхування будівель.
- •54. Страхування тварин.
- •55. Страхування домашнього майна.
- •56. Автомобільне страхування.
- •57. Страхування водних транспортних засобів, морське страхування.
- •58. Авіаційне страхування.
- •59. Страхування вантажів на різних видах транспортних засобів.
- •60. Місце страхування в страховому захисті підприємництва.
- •61. Різновиди страхування підприємницьких ризиків
- •62. Страхування підприємницької діяльності в промисловості
- •63. Страхування в системі управління підприємницьким ризиком в аграрному бізнесі
- •64. Економічний зміст страхування кредитів
- •65. Форми страхування кредитів
- •66. Страхування депозитів
- •67. Страхування фінансових гарантій
- •68. Особливості іпотечного страхування банків
- •69. Необхідність, зміст і структура страхування цивільної відповідальності
- •70. Страхування професійної відповідальності
- •71. Страхування джерел підвищеної небезпеки
- •72. Страхування інших видів відповідальності
- •73. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
- •74. Страхування відповідальності перевізника вантажів
- •75. Необхідність та перспективи розвитку співстрахування в україні
- •76. Поняття та значення перестрахування у забезпеченні гарантій страхового захисту
- •77. Види та методи перестрахування
- •78. Стан та перспективи розвитку перестрахування в україні
- •79. Доходи страховика
- •80. Витрати страхової компанії
- •81. Прибуток страховика
- •82. Поняття фінансової надійності
- •83. Джерела забезпечення фінансової безпеки страхової організації
- •84. Платоспроможність страховика та методи її оцінки
9. Обов’язкова та добровільна форми страхування.
За ступенем свободи волевиявлення суб’єктами потреби в страховому захисті страхування поділяють на дві форми: добровільне та обов’язкове.
Обов’язкове страхування зумовлене ризиками, пов’язаними з життям, втратою працездатності або з виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою. Наприклад, ДТП, пожежа, яка знищила житло десятків або сотень сімей, втрата годувальника тощо без обов’язкового страхування могли б поставити окремих людей у такі умови, що вони до кінця свого життя змушені були б використовувати весь свій дохід для компенсації спричинених збитків, а в деяких випадках для такої компенсації не вистачило б і життя. Значною мірою покриття цих збитків повинна брати на себе держава. Щоб полегшити цей тягар і не перекладати на державний бюджет, обмежений за будь-яких умов, держава запропонує обов’язкове страхування.
Обов’язкове страхування встановлюється законом, згідно з яким страховик зобов’язується страхувати відповідні об’єкти, а страхувальник – вносити належні страхові платежі.
Стаття 7 Закону України «Про страхування» подає перелік видів страхування, які є обов’язковими в Україні:
1) медичне страхування;
2) особисте (особове) страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, що працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов’язків;
3)особисте (особове) страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
4) страхування спортсменів вищих категорій;
5) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;
6) особове страхування від нещасних випадків на транспорті;
7) авіаційне страхування цивільної авіації;
8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
9) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;
10) страхування засобів водного транспорту;
11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими працівниками всіх форм власності;
12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яку може бути заподіяно внаслідок ядерного інциденту;
13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють нагляд за особами, які страждають психічними розладами;
14) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти , господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;
15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;
16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених ЗУ «Про угоди про розподіл продукції»;
17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;
18) страхування майнових ризиків за промислової розробки родовищ нафти і газу у випадках, передбачених ЗУ «Про нафту і газ»;
19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання інфекційними хворобами, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;
20) страхування відповідальності експортера та особи яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;
21) страхування персоналу транспортних установок, джерел іонізуючого опромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров’я за рахунок коштів ліцензіатів;
22) страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується КМУ України за поданням Національного агентства України;
23) страхування цивільної відповідальності космічної діяльності;
24) страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура) , які є власністю України ,щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі ;
25) страхування відповідальності щодо ризиків , пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі ;
26) страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час такого перевезення ;
27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком встановленим Кабінетом Міністрів України;
28) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених , Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди , яка може бути заподіяна третім особам ;
29) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;
30) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороби, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленим Кабінетом Міністрів України;
31) страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров ю туриста або його майну;
32) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф від протидії третіх осіб.
Здійснення обов’язкових видів страхування, не передбачених цим законом, забороняється.
Обов’язкова форма страхування ґрунтується на таких засадах.
1. Законодавство встановлює перелік об’єктів, що підлягають страхуванню та механізм, яким забезпечуються його реалізація , покладаючи відповідальність за здійснення обов’язкового страхування на державні страхові органи.
2. Суцільне охоплення всіх об’єктів обов’язкового страхування без заяви страхувальника, оскільки реєстрація об’єкта є підставою для того, щоб він автоматично був охоплений страхуванням.
3. Безумовна дія обов’язкового страхування, незалежно від порушення строку сплати страхувальником страхових платежів. У разі порушення строків внесення платежів страхувальник сплачує пеню. В екстремальних випадках страхові внески може бути стягнено в судовому порядку. У разі настання страхового випадку за прострочених платежів потерпілого зі страхового відшкодування вилучається сума боргу перед страховою організацією та пеня за прострочений борг.
4. Обов’язкове майнове страхування не обмежене часом. Воно втрачає силу тільки тоді, коли гине майно. Для особистого страхування обов’язковість втрачає силу зі зміною статусу особи, що зумовлює вилучення її з переліку тих осіб, котрі підлягають законному обов’язковому страхуванню (особа перестала бути народним депутатом, пасажиром тощо).
5. Страхове забезпечення з обов’язкового страхування суворо нормоване. Як правило, ці норми встановлюють у відсотках від страхової оцінки або в гривнях на один об’єкт.
Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Ним, як правило, охоплюються юридичні та фізичні особи, котрі не підпадають під обов’язкове страхування і бажають застрахуватись. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами, котрі встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови добровільного страхування визначаються під час укладання договору страхування.
Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються правилами (умовами)страхування, прийнятими страховиком і зареєстрованими Уповноваженим органом.
Видами добровільного страхування можуть бути:
1) страхування життя;
2) страхування від нещасних випадків;
3) медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);
4) страхування здоров’я на випадок хвороби;
5) страхування залізничного транспорту;
6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);
7) страхування повітряного транспорту;
8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);
9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9);
12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальності перевізника);
13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальності перевізника);
14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальності перевізника);
15) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачено пунктами 12-14);
16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);
17) страхування інвестицій;
18) страхування фінансових ризиків;
19) страхування страхових витрат;
20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;
21) страхування медичних витрат;
22) інші види добровільного страхування.
Страховики мають право займатись тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.
10. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ РИЗИКІВ.
Поняття ризику пов’язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку.
Ризик – це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства.
У всіх сферах суспільно-економічного життя існує безліч ризиків, які потрібно класифікувати за видами, щоб далі можна було піддавати їх системному аналізу, приймаючи раціональні управлінські рішення. Залежно від завдань класифікації ризики класифікують за різними якісними та кількісними критеріями.
Системний поділ ризиків на види, зумовлений як практичними, так і теоретичними потребами, визначає їх видово- просторову структуру.
Види ризиків за критеріями наслідків, об’єкта, обсягу та причин
Невідома ситуація - це невпевненість
1) за критерієм причини виникнення ризики бувають:
- природні;
- антропогенні;
2) за критерієм сутності об’єкта:
- особисті;
- майнові;
3) за критерієм обсягу:
- великі;
- масові;
4) за критерієм наслідків ризики розрізняють:
чисті;
спекулятивні.
1) За своїм походженням ризики поділяються на природні та антропогенні. Причини природних ризиків – випадкові події та стихійні явища – зовсім не залежать від діяльності людини, тоді як антропогенні ризики виникають лише внаслідок різноманітної господарської та науково-технічної діяльності людей.
Антропогенні ризики давно є предметом спеціальних наукових досліджень, оскільки їм, на відміну від природних, які мають статичний характер, притаманна надзвичайна динамічність. Динамізм антропогенних ризиків зумовлюється економічними, технологічними та організаційними, що супроводжують розвиток суспільства.
2) Ризики, ототожнювані з ризикогенними об’єктами, можуть класифікуватися згідно з критерієм сутності їх безпосередніх носіїв. З огляду на це ризики поділяються на майнові та особисті. Незалежно від випадкової події майнові ризики стосуються майнових об’єктів та майнових інтересів відповідних власників, а особисті – конкретних осіб. Особа як об’єкт ризику є незрівнянно складнішою за майновий об’єкт. Адже вона є одночасно фізичним, фізіологічним та соціальним тілом і здатна генерувати відповідно ширшу гаму ризиків. Залежно від того, якій із зазначених субстанцій завдала шкоди випадкова подія, особисті ризики можуть виявлятися як ризики фізичного, фізіологічного та соціального походження.
3) Оскільки ризики сприймаються здебільшого за кількісними параметрами, то дуже важливим є їх поділ на класи за критерієм розміру. За цим критерієм розрізняють катастрофічні, великі, середні, малі та незначні ризики. Ризик відносять до однієї із цих категорій залежно від імовірні настання більших чи менших матеріальних витрат, які можуть виникнути в кожному конкретному випадку. Очевидно, що втрати катастрофічних ризиків більші, а в разі незначних – найменші. Проте частота появи катастрофічних ризиків набагато менша, ніж малих чи незначних.
Поділ ризиків за критерієм їх розміру має важливе практичне значення, оскільки допомагає розробляти й застосовувати єдину методологію обслуговування ризиків різних категорій, а передусім – катастрофічних і великих.
Особливістю катастрофічних ризиків є не лише великомасштабність негативних наслідків, а й неможливість їх передбачити й розрахувати. Катастрофічний ризик означає загрозу появи численних негативних наслідків однієї події. Проте до катастрофічних наслідків може призвести також збіг у часі та просторі багатьох окремих незначних подій. Катастрофічні ризики називають «ризиками існування», оскільки вони можуть загрожувати нормальному існуванню людського суспільства.
Великі ризики порівняно з катастрофічними менш відчутні економічно, але виявляються з більшою закономірністю, а тому піддаються точнішому передбаченню й розрахунку.
З метою уніфікованого підходу до страхового обслуговування великих і катастрофічних ризиків усі ризики спеціальними директивами ЄС були умовно поділені на дві основні категорії: великі та масові. Масовими визнаються такі ризики, які немає підстави відносити до великих. У свою чергу, до великих ризиків віднесені ті ризики, які генеруються в найбільш ризикованих галузях господарської діяльності. Це – транспортні та повітряні ризики, ризики кредиту і застави, ризики загальної відповідальності та майнові, що виявляються на великих підприємствах.
4) Наслідками випадкових подій, передусім антропогенного походження, можуть бути не лише негативні, а й позитивні результати. Тобто в цих випадках альтернативою ризику стає його протилежність – шанс.
Імовірність настання при цьому негативних результатів також набуває ознак ризику, але особливого, спекулятивного характеру. Отже, враховуючи можливі наслідки випадкових подій, ризики можна поділити на чисті та спекулятивні – згідно з критерієм можливих наслідків. Коли ризики чисті, наслідок випадкової події завжди альтернативний: збитки або їх відсутність.
Поділ ризиків на чисті та спекулятивні має важливе практичне значення, оскільки страхове обслуговування стосується лише чистих ризиків. Спекулятивні ризики, як правило, виникають під час азартних ігор, лотерей, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків.