3.2. Командир легендарного загону Костянтин Федорович Ольшанський

Біографічні данні про Костянтина Ольшанського були до останнього часу дуже мізерними. Деякі дослідники дозволяли собі домислювати та вигадувати. Через це залишалося незрозумілим військове звання Ольшанського. Багато було домислів про його походження. Зокрема, писали, що він народив і жив в Криму, що за національністю він росіянин. Але це не правда.

Ольшанський Костянтин Федорович – старший лейтенант, командир роти автоматників 384-го ОБМП. Народився 21 травня 1915 року у с. Приколотному Великобурлуцького району Харьківської області. Батько – Федір Лукич, агроном. В 1920 році батьки Кості розлучаються. Костянтин декілька років жив з матір’ю Вассою Федіровною Бєлозеровою, а потім переїздить до батька. В цей час батько вже був одружений вдруге, і мачуха замінила Кості маму.

У рідному селі Костянтин закінчив початкову школу, по закінченню якої поїхав продовжувати навчання до Бєлгорода. Добре навчався, полюбляв математику та фізику.

Потім навчався в училищі залізничного транспорту, отримав спеціальність помічника машиніста та декілька років працював на залізниці.

Костянтин влаштовується працювати в майстерню автослюсарем, де він гарно вивчив автосправу, склав іспити на право керування автомобілем і вже працював шофером.

На роботі його завжди нагороджували відзнаками. Мав також чудову фізичну підготовку, грав у футбол, волейбол, займався легкою атлетикою.

Як нам відомо у тридцятих роках СРСР переходить до політики воєнного комунізму, змінює свою військову доктрину, в зв’язку з чим серед молодого населення пропагувалися курси військової підготовки. Ольшанський також вирішує навчатися у військовій секції. Отримав відзнаку «Готовий до справи та оборони» 1 ступеня, влучно стріляв. Взагалі, хлопець був всесторонньо розвинутим та спроможним.

Переїздить працювати в Курськ, де зустрічає Катерину Попову, з якою швидко одружується.

У жовтні 1936 Костянтин вступає до лав армії. Він мріяв стати льотчиком, але комісія зарахувала його до військово-морського флоту та направила для проходження служби у Севастополь. За два роки Ольшанський пройшов шлях від матроса до інструктора електромеханічної школи Чорноморського флоту. Закінчив школу машиністів-турбіністів та був залишений при навчальному загоні інструктором. Він став студентом заочного відділення Одеського інституту інженерів[26, с.203].

У вересні 1941 року Ольшанський отримав офіцерське звання – молодший лейтенант.

У Севастополі терміново створювались 11 батальйонів морської піхоти з особового складу Чорноморського флоту. Два батальйони формувались з особового складу електромеханічної школи. Молодший лейтенант Ольшанський отримав призначення в штаб одного із цих батальйонів.

10 листопада 1941 року керівництво Чорноморського флоту у зв’язку зі складним становищем Севастополя прийняло рішення про переміщення учбового загону в Геленджик, а інструкторсько-навчальний склад школи, що знаходився на військових позиціях, зняти та забезпечити ними підготовку молодих спеціалістів для Чорноморського флоту.

11 листопада 1941 рок Ольшанський отримує нове призначення: разом з електромеханічною школою переїхати на Кавказьке узбережжя. Усіх ведучих спеціалістів, інструкторів, викладачів відкликали з фронту. Флоту були потрібні навчені кадри.

Проте Ольшанський весь час писав рапорти з проханням відправити його на фронт. Його не відпускали, вважали зразковим командиром та викладачем, здатним швидко готувати поповнення морфлоту.

В 1942 році йому привласнюють звання лейтенанта та призначають командиром учбової роти. Він двічі випустив спеціалістів для флоту.

Ольшанский знову пише заяву з проханням відправити його на фронт, і в березні 1943 року його було направлено до формуючого ся 384-го ОБМП, де його назначають командиром роти автоматників.

Він одразу показав себе вольовим, безстрашним офіцером, добрим командиром. У кінці вересня 1943 року командир батальйону назначив Ольшанського до чергового військового звання – старший лейтенант[38, с.208].

За час перебування в 384-му ОБМП брав участь у всіх проведених операціях по визволенню Азовського узбережжя. В операції по визволенню Таганрога був начальником штаба десантного загону. Десантна операція була успішною. За відвагу, доблесть та мужність нагороджений орденом Червоної Зірки. У десантній операції по визволенню міста та порту Маріуполь командував десантним загоном. За відмінно проведену операцію нагороджений орденом Олександра Невського. У боях сміливий, дисциплінований офіцер, досконало володіючий військовою справою[24, с.325].

У ніч на 26 березня 1944 року загін під командуванням старшого лейтенанта Костянтина Ольшанського висадився в Миколаївському порту. В цьому бою Костянтин Ольшанський загинув. Посмертно йому привласнене звання Героя Радянського Союзу[25, с.431].

Пам’ять про Ольшанського залишилась у віршах, піснях. Пам’ятник Ольшанському встановлений на території Миколаївського порту. Миколаївські суднобудівники збудували дизель-електрохід та великий десантний корабель, які носять ім’я Костянтина Ольшанського. Ім’ям Ольшанського названі село та цементний завод в Миколаївській області, морехідна школа на станції Приколотне, ПТУ № 74 у місті Маріуполі, навіть у космосі мала планета носить назву Ольшанія. Легендарний командир навічно занесений до списку однієї з частин Чорноморського флоту.