- •2. Структура і функції управлінської діяльності
- •4.Стильові особливості діяльності керівника
- •5. Психологічний аналіз професійної діяльності
- •6,Основні етапи становлення психології управління
- •7. Психологія управління людськими ресурсами
- •8. Поняття організації
- •9. Організація як група. Особливості групової діяльності
- •Загальні риси організацій
- •10. Спілкування в структурі управлінської діяльності
- •11. Спілкування як взаємодія
- •12. Спілкування як міжособистісне розуміння
- •13.Конфлікті ситуації в управлінській ліяльності
- •14. Психологія ведення ділових переговорів
- •16.Характеристика управління як системи наукового знання
- •17. Соціологія управління в системі соціологічного знання
- •18. Історичні передумови виникнення соціології управління
- •19. Предмет, поняття і функції соціології управління
- •20. Управління як система соціальних відносин
- •21.Організаційна поведінка і теорія організацій у системі соціології управління
- •22. Соціологічні концепції засновників соціології (о.Конта, г.Спенсера, е.Дюркгейма)
- •23.Раціоналістичні концепції та їх вплив на розвиток соціології управління
- •24. Соціологічний аналіз теорії раціоналізації ф. Тейлора
- •25. Адміністративна теорія а. Файоля
- •26. Соціальні аспекти управління
- •27. Характеристика «людського чинника» та його ролі в сучасних організаційних структурах
- •28.Теорія організацій у системі соціології управління
- •29.Типологія організацій. Формальні і неформальні організації
- •30. Соціально-управлінська організація суспільства і його підсистем
- •31. Соціальні інститути і соціальне управління. Методи управління соціальними процесами
- •32. Особливості функціонування основних політичних інститутів в сучасному суспільстві
- •33. Соціологічна інформація в системах управління
- •34.Управлінська діяльність як різновид соціальної дії
- •35.Поняття, основні етапи розвитку дипломатичного протоколу
- •36.Поняття та основні етапи розвитку дипломатичного етикету
- •37.Сучасна міжнародно-правова база дипломатичного протоколу
- •38.Протокольний порядок здійснення місії дипломатичного представника в країні перебування
- •39.Дипломатичний корпус
- •40. Організаційна підготовка і протокольні особливості проведення дипломатичних візитів
- •41. Правила оформлення дипломатичних бесід
- •42.Класифікація та протокольні характеристики візитів на високому та найвищому рівні
- •43. Класифікація та протокольні особливості різних видів дипломатичних прийомів
- •44. Технології та правила організації і проведення дипломатичних переговорів
- •45.Організаційно-протокольне забезпечення міжнародних конференцій, нарад, самітів
- •46. Освіта і професія документознавця: ретроспектива і сучасний стан
- •47. Розвиток професіології сфери документно-інформаційних комунікацій
- •48. Морально-ціннісні та психологічні характеристики професії документознавця. Професійна культура документознавця
- •49. Адаптація у фаховому середовищі: її етапи та характеристика
- •50. Трудовий процес і його раціоналізація. Організація відбору, підготовка підвищення кваліфікації документознавців
- •51.Документознавча та інформаційна діяльність у сфері державного управління
- •52. Інноваційна діяльність у сфері інформатизації державного управління
- •53.Умови праці документознавців і фактори їх формування. Охорона і безпека праці.
- •54. Структура професійної діяльності фахівця з інформаційного забезпеченя державного управління
- •55. Вплив інформаційних технологій на організацію праці документознавця
16.Характеристика управління як системи наукового знання
Соціологія управління як спеціалізована галузь соціологічного знання, а також соціологічна складова комплексної науки про управління, виникла в середині ХХ століття на перетині соціологічної науки та низки управлінських наукових дисциплін. виток соціологічної теорії управління мав кілька етапів, що сприяло появі низки наукових підходів, які суттєво вплинули і продовжують впливати на формування її предметної сфери:
класичний, або раціоналістичний підхід, найтиповішими для якого є школа наукової організації праці (наукового менеджменту) Ф. Тейлора; адміністративна, або класична школа управління А. Файоля; теорія структури влади, або ідеальної бюрократії М. Вебера;
соціально-психологічний, або гуманістичний підхід, для якого найхарактернішими є школа людських відносин Е. Мейо; теорія „Х” та „Y” Д. Мак-Грегора; теорія стилів управління К. Левіна;
системний, або методологічний підхід, який поєднує як класичну і соціально-психологічну школи, так і численні прикладні організаційно-управлінські концепції, теорії та розробки на основі застосування кількісних методів з широким використанням комп’ютерних технологій і програмного організаційного моделювання.
Теоретико-методологічні засади соціології управління базуються на різних наукових підходах, напрямах і школах, різниця між якими обумовлюється широким розмаїттям теоретичних і методологічних уявлень, вироблених для дослідження соціальних систем управління та їх підсистем, що суттєво впливають на формування предметної сфери даної наукової дисципліни. Спільною рисою усіх цих наукових підходів є те, що проблематика соціології управління пов’язана з вивченням природи і механізмів удосконалення процесів управління в різних соціальних спільнотах, організаціях, інститутах і суспільстві в цілому, кожна з яких є специфічною системою взаємодії індивідів та їх соціальних груп. Водночас такі взаємодії індивідів і їх груп в межах організаційних формувань (соціальних систем), а також між ними і зовнішнім оточенням, які фактично становлять предметну сферу соціології управління, залишаються недостатньо дослідженими соціологічною наукою, що суттєво обмежує наукове обґрунтування ефективної практичної діяльності суб’єктів соціального управління в транзитному суспільстві. суть соціального управління за умов демократичного розвитку суспільства на засадах ринкової економіки зводиться до координації. Звідси: організаційна структура демократичної системи соціального управління характеризує його складові елементи, а процес управління припускає проектування та реалізацію механізмів координаційної діяльності в межах сформованої організаційної структури соціального управління. В сукупності структура і процес соціального управління стають предметом дослідження соціологічної теорії управління. предметне поле соціологічної теорії управління охоплює структуру організації соціального управління, процес організації соціального управління і механізм організації соціального управління. При цьому, до складу поняття „організація соціального управління” входить сукупність таких елементів, як функції, методи, кадри, техніка і технології управління. Тому фактичний стан змісту перелічених елементів організації соціального управління складає сутність організаційної структури соціального управління. Водночас послідовна зміна станів елементів організації соціального управління, в ході досягнення будь-якою соціальною системою визначених цілей, власне і складає зміст поняття процесу організації соціального управління. І, нарешті, спосіб взаємодії елементів організації соціального управління в процесі зміни їх станів визначає сутність механізму організації соціального управління.
Соціальне управління — це можливість і здатність певного суб’єкта впливати на суспільство (або на його окремі спільності) з метою упорядкування, збереження якісної специфіки, стабільного функціонування, розвитку та удосконалення.
Об’єктом соціології управління виступають різноманітні соціальні системи (групи, обєднання, угруповання), які створюються в суспільстві заради виконання певних суспільних завдань.
Предмет соціології управління- управлінські відносини, управлінські процеси і властивості суб’єктів управління різних рівнів ієрархії.