Образ Евкліона в комедії Плавта «Скарб»

Евкліон – селянин-бідняк, що знайшов у себе в будинку скарб і що намагається сховати його. Скупий, боязливий, весь час переймається і смертельно боїться що його горщик із золотом хтось знайде та вкраде. Нікому не вірить, а зокрема Мегадору, який хоче одружитися на його дочці. Евкліон думає, що той зазіхає на його золото, хоча чудово розуміє що Мегадор і так не бідна людина. Старий погоджується, але за умови що наречена буде без посагу, що вказує на безмежну скупість, меркантильність та недовіру персонажа. Жадібність Евкліона набуває рис параної, він весь час переховує горщик, підозрює кожного. Але все одно скарб викрадено юнаком Стробілом. Іноді Евкліон нагадує своїми діями старого Кайдаша з «Кайдашевої сім’ї», який дуже боявся втопитись, і врешті решт впав у річку. Загалом, старий все одно не знав що робити з тими грошима, бо ніколи їх не мав, і у кінці твору вирішує віддати їх молодим для налагодження хазяйства.

Творчість Теренція: тематика та психологізм творів, пропаганда гуманних стосунків між людьми. Проблема виховання дітей в комедії «Брати».

П'єси Теренція відрізняються від п'єс Плавта тим, що в них майже немає карнавальних веселощів, лихослів'я або ганьби, римської енергійності і напору. Теренцій варіює загальнолюдські і вічні гуманістичні ідеї Менандра. Девізом комедіографа можна вважати вираз: "Я людина, і вважаю, що ніщо людське мені не чуже ". Він готовий допомогти усвідомити пороки, повний рішучості виправляти суспільство. Він керується принципом fabula docet ( "байка повчає") , його більше турбує психологічна ситуація, а не інтрига, людські характери, а не сміх. Персонажі комедій найчастіше люблять і поважають один одного, конфлікти виникають тільки через непорозуміння або невідання. В комедії "Брати" Теренцій ставить питання взаємин різних поколінь, виховання і взагалі людського спілкування. На початку першої дії Мікіон викладає передісторію комедії. Будучи багатим і неодруженим, він усиновив племінника. Іншого сина брат ростить сам. З приводу виховання вони не миряться. Мікіон впевнений, що з дітьми треба бути поблажливими і доброзичливими. У діалогах з братом ДЕМЕєю він є повним лібералом, хоча сам на сам з собою сам собі зізнається, що негарні вчинки його вихованця і йому не подобаються. Пізніше стає ясним, що ні один брат не виховав досконалої, безпорочної людини. Вихований в строгості Ктесифон закохується в гетеру, а розпещений поблажливістю Есхін спокушає дочку сусідів. Щоправда, вони не зовсім зіпсовані люди. Мимохідь у п'єсі Ктесифон виявляється щирим і поблажливим, тільки ураженим злою стрілою Амура юнаком. Есхін благородно прийняв на себе ганьбу викрадення кіфаристки і поклявся одружитися з своїй дівчині, тільки не наважувався відкритися батькові. Через це егоїстичного страху йому доводиться вислухати проповідь про гуманізм. Наприкінці комедії суворий ДЕМЕя виправляється, але Теренцій показує, що і Мікіон не завжди правий. У його комедіях взагалі немає ні повністю негативних, ні скоєних героїв.