3. Освіта в умовах глобалізації.
Важливою рисою розвитку освіти є його глобальність. Ця риса відбиває наявність інтеграційних процесів у сучасному світі, інтенсивних взаємодій між державами в різних сферах суспільного життя. Освіта з категорії національних пріоритетів високо розвинених країн переходить у категорію світових пріоритетів.
Сучасна цивілізація вступає на принципово нову інформаційну (постіндустріальну) щабель свого розвитку, коли провідною світовою тенденцією визнається глобалізація соціальних і культурних процесів на Землі. Однак глобалізація, поряд з позитивними сторонами, породила і низку серйозних глобальних проблем: соціальних, економічних, екологічних і духовно-моральних. Відповідно до стратегії сталого розвитку сучасної цивілізації, прийнятої на конференції ООН в 1992 р. у Ріо-де-Жанейро, потрібна нова концепція освіти, яка випереджає перспективи XXI століття. Глобальну місію у сфері освіти здійснює університет ООН (штаб-квартира у м. Токіо), заснований в 1975 році і є частиною системи ООН. Університет є унікальної освітньої дослідної структурою, яка представляє собою співтовариство вчених і виконує функцію форуму "для пошуку нових концептуальних підходів до розробки і вирішення світових проблем [5]".
Всебічний аналіз і розробку цілей, форм і засобів модернізації освіти здійснює ЮНЕСКО. Синтезуючи і аналізуючи світовий досвід теорії і практики в сфері освіти та підготовки кадрів, ЮНЕСКО сприяє обміну та поширенню найбільш позитивних результатів, дозволяє державам і органам управління освітою проаналізувати узгодженість своєї політики з загальними тенденціями розвитку освіти. Співпраця країн в галузі освіти є однією з істотних сторін діяльності Організації Об'єднаних Націй та ЮНЕСКО. Широкі можливості для міжнародного співробітництва та обміну досвідом проглядаються у сфері розвитку нових інформаційних технологій і комунікацій. Одним із прикладів такої співпраці в галузі впровадження нових інформаційних технологій у сфері освіти стало проведення конгресу "Освіта та інформатика: за зміцнення міжнародного співробітництва" (Париж, 12-24 квітня 1989) [6]. У міжнародному плані процес конвергенції (зближення ідей, інституційних моделей і практики роботи ВНЗ), ймовірно, буде поглиблюватися. Про це свідчить одержала широке поширення нова міжнародна модель освіти, в якій простежується схильність до впровадження однакових структур і практики в різних системах освіти. Відповідно до цієї нової моделлю освіта повинна бути демократичною, релевантним, безперервним, гнучким і недиференційованим.
Аналізуючи тенденції сучасної освіти, можна виділити два глобальні процесу, які, з одного боку, протистоять один одному, а з іншого - взаємопов'язані та доповнюють один одного. Це процеси диверсифікації та інтернаціоналізації освіти. Диверсифікація пов'язана з організацією нових освітніх установ, з доданням освітніх функцій громадським установам, з введенням нових напрямів навчання, нових курсів і дисциплін, створенням міждисциплінарних програм. Змінюється процедура набору учнів, методи і прийоми навчання. Реорганізується система управління освітою, структура навчальних закладів та порядок їх фінансування.
Інтернаціоналізація освіти, навпаки, спрямована на зближення національних систем, знаходження і розвиток у них спільних універсальних концептів і компонентів, тих загальних підстав, які складають основу розмаїття національних культур, сприяючи їх взаємозбагаченню [7]. Інструментами інтернаціоналізації виступають обмін студентами, викладачами і дослідниками, визнання дипломів і вчених ступенів, загальні стандарти освіти та ін Прикладом інтеграційних процесів у сфері вищої освіти країн європейського співтовариства є програми Еразмус і КОМЕТТ, розроблені для об'єднання зусиль вищої школи з метою підготовки фахівців для " європейської економіки ".
Росія бере активну участь у затвердженому ЮНЕСКО в 1989 році Плані дій щодо посилення міжвузівського співробітництва та академічної мобільності. У рамках Плану здійснюється обмін інформацією, професорсько-викладацьким персоналом і студентами. Підготовлена міжурядова Рекомендація про взаємне визнання документів про закінчення середніх навчальних закладів, дипломів і вчених ступенів. Участь в ЮНЕСКО нашої країни сприяє реформування російської системи освіти, вдосконалення законодавства з урахуванням сформованих світових стандартів [8]. Необхідно відзначити, що інтернаціоналізацію не слід розуміти як універсалізацію освіти, тобто як створення ідентичних національних освітніх систем. Швидше, процес інтернаціоналізації сприяє розвитку національних систем освіти, стимулюючи їх до досягнення однаково високих стандартів освіти. Що ж стосується шляхів і засобів досягнення цих стандартів, то кожна країна самостійно визначає і вибирає їх у відповідності зі своїми потребами, особливостями культури та освітніми традиціями.
Таким чином, процеси диверсифікації та інтернаціоналізації освіти не суперечать, а швидше взаємно доповнюють один одного, визначаючи розвиток освіти і вносячи внесок у досягнення високих стандартів. Вище вже йшлося про те, що будь-які глобальні проблеми сучасного стану суспільства пов'язані з морально-духовним, світоглядним потенціалом людини і соціуму, і без докорінних змін у сфері освіти вирішити ці проблеми не вдасться. Така можливість може мати місце лише на шляху інтеграції різних систем освіти, звичайно, при збереженні основних національних особливостей.