142.. Які вимоги до спадкодавця ставило римське право?

Воля спадкодавця мала бути виявлена вголос перед народом і тому ставала відома кожному. Ця обставина не зовсім задовольняла спадкодавця, який не завжди бажав надавати гласності своїм посмертним розпорядженням.

Спадкодавець за допомогою манципаційного заповіту передавав своє майно якійсь довіреній особі, котра зобов'язувалась виконати усі розпорядження, відразу дані спадкодавцем. У присутності, як правило, п'яти свідків довірена особа, тримаючи в руках кусок міді, проголошувала певну формулу, заздалегідь підготовлену для конкретного випадку. Проголосивши формулу, довірений кидав мідь на вагу і передавав спадкодавцю. Після цього спадкодавець усно викладав свої розпорядження.

Після здійснення манципаційного заповіту і проголошення певних формул спадкодавець пред'являв своє письмове розпорядження довіреній особі і свідкам. Потім таблички з розпорядженням зав'язувалися шнурками і скріплювались печатками свідків та довіреної особи, при цьому біля цих печаток кожний ставив свій підпис.

143. Назвіть принципи римського спадкового права.

- спадкування за заповітом виключало спадкування за законом, але поступалося місцем необхідному спадкуванню. Не може бути спадкування в одній частині спадкового майна покійного за заповітом,а в другій - за законом(принцип закладений за Юстиніана)

-спадкування за заповітом могло поєднюаптися з необхідним спадкуванням

-права й обовязки переходили до спадкоємців як єдине ціле

-спадкоємець завжди спадкоємець,тобто якщо ти призначений спадкоємцем,ти призначений назавжди і змінити тебе не можна.

144. Спадкування за заповітом виключало спадкування за законом, але поступалося місцем необхідному спадкуванню.

Визнання свободи заповідальних розпоряджень ставить на чергу питання про те, чи може ця свобода бути безмежною.Після заповідача залишаються особи, які були особливо близькі до нього, які брали участь у створенні його добробуту і які навіть за життя мали право вимагати від нього відомої підтримки. Повне забуття цих осіб у заповіті та надання спадщини крім них будь-якій особі абсолютно построннему може здаватися несправедливістю. Внаслідок цього багато законодавства, допускаючи свободу заповітів, встановлюють в той же час відомі обмеження в інтересах таких особливо близьких до заповідача осіб.

145. Хто такий спадкоємець?

Спадкоємець - особа, до якої переходить у встановленому законом порядку майно померлого. Ним може бути кожний громадянин, юридичні особи, а також держава. При цьому громадяни та держава можуть спадкувати і за законом, і за заповітом, а юридичні особи - тільки за заповітом.

146.З якого моменту відкривається спадщина?

Смерть спадкодавця зумовлює виникнення спадкових правовідносин, тобто відкритття спадщини. На день відкриття спадщини визначається коло спадкоємців, які закликаються до спадщини, і склад спадкового майна. Спадкоємець, закликаний до спадщини, повинен виразити своє волевиявлення на прийняття спадщини або відмовитися від неї.

147. У чому міг виражатися фактичний вступ у права спадкоємця?

Вступ в управління спадщиною свідчить про те, що спадкоємець не лише став наступником померлого в його правах і обов'язках, тобто власником активної частини спадщини, а й зобов'язаний сплатити борги спадкодавця.

147. У чому міг виражатися фактичний вступ у права спадкоємця?

Прийняття спадщини спочатку здійснювалося шляхом особливого урочистого акту, cretio (від якого відмовилося законодавство Юстиніана); згодом було досить неформального волевиявлення про прийняття або фактичний вступ у справи спадщини (pro herede gestio). Строку для прийняття спадщини цивільне право не встановлювало. Але кредитори спадкодавця, зацікавлені в швидкому задоволенні їхніх вимог, могли допомогою interrogatio in iure вимагати від спадкоємця відповіді, an heres sit, тобто чи приймає він спадщину. Після цього спадкоємцю на його прохання міг бути призначений судом строк для вирішення питання про прийняття спадщини, spatium deliberandi, після закінчення якого спадкоємець, що не дав відповіді, вважався: до Юстініана - відмовився, а в праві Юстініана - прийняв спадщину.Вступ у права спадкоємця-смерть спадкодавця