132. Поняття речі.

Річ- це певна частина природи, що являє собою певну цінність для її володільця. Річ- це все те, що оточує людину, може бути об’єктом речового права і містить в собі певну цінність.

133. Найважливішим серед них був, безсумнівно, віндикаційний позов (rei vindicatio). Він пред’являвся в тих випадках, коли одна особа стверджувала, що є власником речі, яка знаходиться у володінні іншої особи, і на цій основі вимагала, щоб річ була їй повернута.

Негаторний позов застосовувався для усунення перешкод, що заважали власнику нормально здійснювати своє право власності. Звичайно відповідачем за негаторним позовом був той, хто домагався користуватись якоюсь мірою чужою річчю. Публіціанський позов. Уже відзначалося, що цим позовом захищалось добросовісне володіння. Згодом ним міг користуватися і власник, якщо він не міг довести права власності свого попередника.

134. Назвіть види речей у римському праві.

1.Речі рухомі і нерухомі. 2. Речі прості і складні. 3. Речі подільні і неподільні.4. Речі споживні і неспоживні.

5. Речі, наділені родовими ознаками, і речі індивідуально-визначені. 6. Речі головні і побічні (придаткові) 7. Речі в обороті і вилучені з обороту. 8. Майно. Сукупність різних речей, об'єднаних господарським призначенням римські юристи розглядали як одне ціле - майно.

135. Що таке сервітут?

Сервітут - це право на чужу тілесну річ, згідно з яким річ, крім свого власника, служить ще й іншій особі в якомусь одному або декількох відношеннях

136. Види прав на речі.

Класифікація майнових прав на речові і зобов'язальні римськими юристами не згадується. Вони розрізняли лише речові позови (actio in rem) і особисті позови (actio in personam). Розмежування речових і зобов'язальних прав вироблено в пізніший період. Зокрема, римські юристи вважали, що в тих випадках, коли особа має таке право на річ, яке дає її носію можливість безпосередньої дії на неї, то таке право є речовим. Коли ж у суб'єкта немає безпосереднього права на річ, а тільки є право вимагати від іншої особи надання речі, то таке право є Зобов'язальне. Отже, різниця між речовим і зобов'язальним правом проводиться за об'єктом права. Якщо об'єктом права є певна річ, то це право речове, а коли об'єктом права є певна дія іншої особи з приводу певної речі - то це право зобов'язальне.

До речових прав римське право відносило такі інститути: володіння, право власності, сервітути та інші права на чужі речі; до зобов'язальних прав договірне право, деліктне право, інші зобов'язання, які виникають з позадоговірних правомірних дій.

137. Назвіть інститути, які складають речове право.

1) Володіння:

а) законне

б) незаконне: добросовісне і недобросовісне

в) похідне: володіння заставодержця, секвестрація(якщо мiж двома особами виник спiр про право на рiч, то до рiшення суду вони могли передати спiрну рiч на зберiгання третiй особi - секвестрарiю, якому з тих же мотивiв надавався самостiйний володiльницький захист.), пекарій(надання власником з певною метою, часто полiтичною, свого майна iншим особам у тимчасове i безоплатне користування)

2) право власності: а) квіритське; б)перегринів; в)преторське; г) провінційне

3) право на чужі речі: а) сервітути; б) емфітевзис; в) суперфіцій; г) застава