21. Методи збору інформації у журналістиці.

Прийнято вважати, що є три головні джерела інформації: преметно-оречевлене середовище, документ, людина. Відповідно до цього традиційно виділяють методи і способи збору інформації: метод спостереження; метод вивчення документів; метод інтерв'ю. Варто виокремити соціологічні методи вивчення інформації.

Метод спостереження - один із найуніверсальніших способі пізнання дійсності у повсякденній практиці, а також у науці, мистецт і, зрозуміло, журналістиці. На відміну від загального споглядання, мтод спостереження передбачає певну мету. Спостереження - цілеспрямоване бачення, коли людина "не тільки бачить, але й дивиться, не тіль

ки чує, але й слухає, а іноді вона не тільки дивиться, але й розглядає,вдивляється, не тільки слухає, але й прислухається, і навіть вслуховується"'.

Журналісти звертаються і документів як джерела фактів, ідей, думок, оцінок, подробиць, як одного із способів аргументації. "Документи, - наголошується в одномудосліджень, - можуть служити самостійним джерелом інформації д,журналіста, засобом перевірки даних, зібраних за допомогою інши методів, служити способом попереднього ознайомлення із ситуацією проблемою, виступати як метод збору матеріалу в сукупності з іншим

методами. Рідко який матеріал можна зробити, не звертаючись так ч інакше до документа.

найпоширеніший метод збору інформації - інтерчв'ю. Дехто з дослідників вважає, що цей метод дає близько 80% потрібної журналістської інформації. Розуміючи відносність цієї цифри, не:можна не визнати, що з огляду на оперативність ЗМІ, розмова із людьми, учасниками поточних подій, є все-таки вирішальним джерелом найЧ

новішої інформації.

22. Композиція, конфлікт, сюжет твору.

Композиція (від лат. compositio – складати, створювати, поєднувати, компонувати) – це зумовлена задумом, змістом побудова літературного твору, поєднання частин, компонентів, їх гармонія, співвідношення.

Однак розуміння того, що таке композиція твору, ще не означає вміння практично втілювати задум у відповідну форму, об'єднувати епізоди, факти, події у єдине ціле. Мабуть, ніколи так не відчувається єдність змісту і форми, думки і структури твору, задуму і жанру виступу, як у процесі компонування твору. Справді, аналізуючи твір, незалежно від того, новела це чи стаття, повість чи репортаж, – цієї органічної єдності не відчуваєш.

Недовершений у композиційному плані твір – це, зазвичай, недоношений, недодуманий до кінця журналістський виступ, коли окремі факти, враження, цифри, епізоди не уклались у композиційно довершений текст, до якого важко щось додати і з якого важко щось викинути. Найпершою передумовою довершеності журналістського твору є таке входження у зібраний фактаж, коли автор здатний охопити всі факти, що пов'язані з темою, піднятись над ними, тримати їх усіх у голові, без жодних записів.

У творах різних жанрів різними за характером є і так звані вузли, здатні цементувати. Зокрема, у замітці - це факт. З нього, як звичайно, замітка починається. Факт є композиційним центром замітки. Довкола нього групуються подробиці.

Композиційною основою репортажу є подія. Перебіг події є своєрідним хребтом твору, що надає йому відповідної динаміки. У газетному репортажі про подію розповідають, у телевізійному репортажі її наочно відтворюють. Глядач стає ніби її співучасником, очевидцем. Мистецтво тележурналістів – відзняти і продемонструвати найсуттєвіші моменти події, вдало їх пояснити, прокоментувати. В основі кореспонденції лежить конкретне явище, система однорідних фактів. У статті має бути розвиток думки на підставі різнопланових фактів і явищ.

Ще складнішою є композиція творів, які можна віднести до художньо-публіцистичних жанрів – есе, нарису, фейлетону. Крім аналізу фактів та явищ, проблеми розкриваються через людей, шляхом образного відтворення і узагальнення дійсності. А це неможливо без розгляду життєвих суперечностей, без відображення конфліктів.

Конфлікт у журналістському творі – це відображення, зазвичай, документованих, реальних суперечностей життя. На відміну від художнього твору, для якого характерне узагальнене відтворення, у журналістському суперечності об'єктивної дійсності відтворюються безпосередньо. Завдання журналістики полягає в тому, щоб оперативно підмітити реальні суперечності на конкретних життєвих прикладах, сформулювати практичну проблему, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження, обговорення. Журналіст не видумує суперечностей, він знаходить їх у реальному житті. І чим точніше і чесніше вони будуть відтворені ЗМ1, тим більша надія на їх розв'язання й уникнення соціальних, економічних, політичних катаклізмів. У цьому прогностична, "лікувальна" функція мас-медіа. Інше питання, чи суспільство хоче прислухатися до цих сигналів преси.

Конфлікт журналістського твору - це часто суперечність між тим чи іншим життєвим явищем і позицією автора. Такий конфлікт є в основі статті, огляду, навіть рецензії. Автор може заперечувати відтворювані явища як негативні. Це характерно майже для всіх критичних виступів, а їх сьогодні чимало. Розповідь тримається саме на такому протиставленні. Воно ж є засобом зацікавлення читача, зосереджує його увагу, хоч у традиційний літературний сюжет не виливається.

Сюжет (фр. sujet - предмет) - це система відтворених чи створених уявою художника подій, взаємин між персонажами, розкриття їхніх характерів у вчинках, поведінці. Паралельно вживається термін фабула (від лат. fabula — розповідь, казка, байка) - поданий у причиново-часовій послідовності ланцюг подій, пригод, випадків. Фабулу ще визначають як хронологічне розгортання подій і думок. Іноді навіть ведуть мову про фабулу статті чи рецензії, маючи на увазі об'єднання в нерозривне ціле подій і думок. І все ж термін "сюжет" досить міцно увійшов у журналістську практику. Пояснюється це кількома причинами. По-перше, у частині журналістських творів наявний сюжет або елементи сюжету в його традиційному розумінні, тобто як зв'язки і суперечності, і взагалі взаємини людей. Такий сюжет характерний насамперед для художньо-публіцистичних жанрів - нарису, фейлетону, памфлету. Основою такого сюжету є, зазвичай, реальні життєві події, які журналіст відтворює з документальною точністю або вдаючись до зміни прізвищ, не називаючи точного місця події. Іноді, як у сатиричних жанрах, ці імена і місце події настільки прозорі, що всім зрозуміло, про що і кого йдеться. Та судового позову за образу честі й гідності подати не можна. Питання делікатне і з морального, і з правового погляду.

По-друге, термін "сюжет" міцно закріпився у практиці телебачення. Тут під сюжетом прийнято розуміти короткі подієві репортажі. Власне інформаційні передачі, крім монологів ведучого, складаються із низки фабульних фрагментів, побудованих на відзнятих документальних кадрах за законами драматургії.

Композиція твору визріває, формується у процесі виношування задуму, збору і систематизації матеріалу. Робота над композицією потребує серйозних творчих зусиль і тісно пов'язана з визріванням змісту твору. Можна з певністю сказати: коли вдалось осмислити матеріал, добре його продумати, твір буде композиційно струнким. І, навпаки, непродуманий виступ буде композиційно недовершеним.