24. Аргументація в журналістиці.

Доказ, доведення - суто логічний процес. Якщо розглядати спроще­но, то доведення - це розкриття відповідності певного судження тому, що є в реальній дійсності. Ми навіть не завжди помічаємо, що у процесі прак­тичного спілкування, не кажучи вже про науку, юриспруденцію, постійно демонструємо у різний спосіб і різними методами збіг наших слів, суджень, висновків із тим, що є в реальності. Мета будь-якого пізнання - наближен­ня до істини, тобто більш чи менш адекватного відображення у свідомості людини явищ і процесів природи, суспільства і самого мислення.

Процес будь-якого спілкування, зокрема й масової комунікації, -це пізнання того, що відбувається довкола нас на рівні подій і фактів, на рівні їх тлумачення, а також більш чи менш глибокого оперативного аналізу. Цим спеціально займається наука, для якої немає іншого за­вдання, крім щораз глибшого пізнання об'єктивної реальності.

І в буденному житті, і в будь-якій із наук ту чи іншу інформацію, судження, висновок, концепцію, теорію ми мусимо підтвердити, довес­ти. Журналістика не є у цьому винятком. Тут теж діють загальні закони пізнання. Саме ними ми керувалися, з'ясовуючи природу журналістики ¹ пізнання нею дійсності.

Однак якщо для науки з'ясування тих чи інших закономірностей Достатньо, то для журналістики, виходячи з її природи і функцій, такого Доведення замало. Як ми вже зазначали, завдання журналіста, публіциста ^Нерідко починається там, де вичерпується завдання вченого. Журналіст, ^Як і, до речі, популяризатор науки, викладач або вчитель повинен ще вмі­ти переконати в істинності тих, до кого звертається.

Окрім понять доведення, переконування, використовується поняття аргументації. Аргументація - особливий тип судження. Це спосіб судження, у процесі якого висувається певне положення як т

яку необхідно довести. Розглядаються докази щодо істинності певного д"

ведення і можливих протилежних доказів. Дається оцінка обґрунтуван;

ню і тезі доведення, як і обгрунтуванню та тезі спростування. Крім тог

заперечується антитеза, тобто теза опонента. Доводячи тезу, автор тим с~

мим формує переконання в істинності тези і неістинності антитези. У пр

цесі аргументації обґрунтовується доцільність прийняття тези з метою вщ

роблення активної життєвої позиції та реалізації відповідних програм і дій,

Як видно, поняття "аргументація" набагато ширше за змісто

ніж поняття "доведення". Метою доведення є виявлення істинності тез

а метою аргументації - ще й обґрунтування доцільності прийняття ці

тези, розкриття її важливого значення у певній життєвій ситуації. Та

сам аргумент трактується ширше, ніж у теорії доведення, він різнома

нітніший, багатший.

В основі аргументації - насамперед логічні закони.

У логіці прийнято виокремлювати таких трьох учасників супереч­ки: пропонент - той, хто висуває певне положення. Він може висловлю­вати власну думку або певну колективну позицію. Опонент - той, хто піддає сумніву, заперечує слушність певної думки. Він може бути при­сутнім або не брати участі в цьому процесі. Аудиторія - колективний суб'єкт суперечки. Йому, власне, й адресована суперечка.

Логічна структура доказу й аргументації теж складається з трьох компонентів. Ними є: теза - судження, яке необхідно довести, аргументи -ті істинні судження, якими користуються у процесі доведення тези. Нареш­ті, формою доведення або демонстрацією називають спосіб логічного зв'язку між тезою й аргументами або сам процес розгортання аргументації.

Необхідно також зазначити, що саме аргументування може бути здійснене двома головними способами: шляхом безпосереднього звер­тання до дійсності, що найчастіше робить журналіст (фактологічна ар­гументація), і за допомогою уже відомих положень, суджень, коли автор теж звертається до реальності, але не безпосередньо, а опосередковано, через умовиводи, висновки, закони, концепції, теорії тощо.

У працях із логіки називають такі головні види аргументів:

1. Достовірні одиничні факти;

2. Визначення як аргумент доказу;

3. Аксіоми - судження, які приймаються як аргументи без доказу;

4. Закони і теореми.

Найголовніша вимога до аргументу - його істинність. Аргументом може бути лише таке судження, істинність якого уже доведена, незалежно від певного конкретного доказу.