1. Конфліктуючі сторони.

У конфлікті діють дві протилежні сили, конфліктуючі сторони або суб'єкти (51 і 52). Це - окремі індивіди, групи, малі і великі. У конфлікт можуть бути залучені організації різного типу, трудові колективи, держави, представники різних культур, національностей, різноспрямовані соціальні сили (народ і влада). Бувають і багатосторонні конфлікти - між трьома сторонами або більше. Ймовірно, що до головних учасників приєднуються інші сторони: свідки, сторонні співчуваючі, підбурювачі, консультанти, невинні жертви.

У конфлікті виявляються соціальні та психологічні особливості конфліктуючих сторін, що зумовлюють їхню поведінку. Соціальні характеристики вказують на службовий стан, соціальну роль сторін, їх належність до конкретної суспільної групи, професії, соціальний статус, авторитет. Психологічні особливості суб'єктів включають їхні типологічні та своєрідні риси, здібності, "Я - образ", що впливають на мотивацію, послідовність і стійкість поведінки. Від психологічних рис індивідів залежить виникнення, розвиток конфлікту, його урегулювання. Уявлення людини про себе зумовлює її ставлення до інших, особливо у конфлікті, впливає на її сприймання та інтерпретацію ситуації, що склалася, отримання зворотного зв'язку - інформації про себе та протилежну сторону. Людина із завищеною або пониженою самооцінкою неадекватно оцінює себе у конфліктній ситуації, із упередженням ставиться до партнера. Такій особистості важко подивитися на речі очима іншої сторони або шукати варіанти вирішення конфлікту, які були б корисні не тільки для неї, але й для партнера. Не слід забувати про людей з "важким" характером, який посилює напругу у конфліктній ситуації окрім того, що вона вже викликана розбіжностями у розв'язанні проблеми. Врахування психологічних особливостей суб'єктів конфлікту є суттєвим для організації спілкування між ними, без чого неможливе їхнє примирення.

2. Зона розбіжностей.

Це предмет суперечки, те, що викликало зіткнення сторін, об'єкт, на який вони претендували. Зону розбіжностей іноді важко визначити, тому що сторони не можуть зрозуміти, що справді викликало зіткнення. Буває, конфлікт виникає через дрібнички; існує зачіпка, виникає незначний інцидент, що провокує сутичку. Усі ми знаємо, що люди починають сваритися через те, що хтось не поклав речі на місце, не дотримався порядку або висміяв пропозиції, творчі рекомендації іншої людини. Насправді, ці факти є зовнішнім виявом розбіжностей між особистостями, що є приховані і ними не усвідомлюються. Хоча буває, що зачіпки, дрібнички стають предметом сутички, який стає основою конфлікту.

Зона розбіжностей - це не лише предмет, яким хочуть володіти сторони, і який спонукав їх до зіткнення. Саме усвідомлення труднощів розв'язання суперечностей або оволодіння предметом породжує проблему. Проблема у конфлікті - це перешкода, яка виникає для обох сторін, і яку вони хочуть подолати. Проблема визначає суперечність між інтересами і можливостями людини їх задовольнити. З проблемою у сторін пов'язані страхи і побоювання, а також певні очікування. Знання страхів конфліктуючих допомагає їм самим або конфліктологу розуміти їхні проблеми, розбіжності, що привели до зіткнення.

Доцільно також зазначити, що у конфлікті розбіжність між сторонами представлена у відмінних їхніх позиціях. Позиції визначають пояснення кожним суб'єктом предмету суперечки. Вони виражають претензії, що кожна сторона пред'являє одна одній у конфлікті. Конфлікт існує між позиціями партнерів, що розкривають зону розбіжностей. Але за конфронтуючими позиціями стоять приховані інтереси сторін, їхні інтереси пояснюють, чому саме вони обрали цю позицію, а не іншу, і як відстоювання цієї позиції допоможе їм реалізувати їхні реальні бажання та інтереси.