Тема 1: Природа конфлікту

Мета:

• Сформувати загальні уявлення про конфлікт, уміння визначати наявність конфлікту, його структуру.

• Дати знання про сутність конфлікту, його конструктивні і деструктивні функції, природу.

• Виробити уміння визначати конфлікт за його складовими, аналізувати структуру і процес розвитку.

Поняття конфлікт походить від латинського слова "conflictus", що означає зіткнення. Існує багато дефініцій цього терміну. Усі вони зводяться до розуміння конфлікту як зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях або міжособистісних відносинах індивідів або групи людей, які пов'язані з гострими негативними емоціями, переживаннями. За суттю конфлікт означає суперечність, розбіжність, неузгодженість, боротьбу між думками, інтересами, бажаннями, позиціями людей тощо. Його протилежністю є злагода, єдність, згуртованість, мир.

Як поняття конфлікт застосовується і в переносних значеннях, і у багатьох випадках може не стосуватися взаємин між людьми. Часто можна почути вирази: конфлікт між ідеями, теоріями, видами живих організмів, технічними пристроями, комп'ютерними програмами. Таке явище відрізняється від конфлікту в людських взаєминах і досліджується тією наукою, яка вивчає відповідну сферу дійсності та ті суперечності, протиріччя, що виникають в цій галузі.

Як зазначалося, проблемами конфліктів у суспільстві, взаємодії між людьми займається конфліктологія. Саме ця наука розглядає конфлікт як явище людського життя, його загальні риси, а також поведінку людей, їхню взаємодію за умови розбіжності їх уявлень, інтересів. Якщо за конфліктом ідей, теорій, відкриттів стоять люди, їх боротьба, суперництво, тоді ці питання розглядає конфліктологія.

За природою конфлікт - це соціальне явище. Суспільство не може існувати і розвиватися без конфліктів. Взаємодія особистостей, що представляє сутність людського суспільства, завжди передбачає виникнення конфлікт як вияв суперечностей, розбіжності між соціальними групами, класами, ролями, державами тощо. Тому явище конфлікту можна розглядати з соціологічної точки зору саме у контексті аналізу суспільних взаємин. У цьому значенні конфлікт є чинник соціального розвитку, як позитивний (конструктивний), так і негативний (деструктивний) і виявляє соціальні протиріччя, цінності, інтереси, потреби, рівень розвитку суспільства.

З психологічної точки зору конфлікт є загострення міжособистісних стосунків, внутрішньоособистісних суперечностей, зіткнення особистісних вірувань, позицій, потреб різних індивідів, їхніх амбіцій. Психологічні аспекти конфлікту полягають у тому, що кожна людина є своєрідна та унікальна за природою, має власну систему цінностей, а тому виявляє особистісне ставлення до будь-якої ситуації, зокрема конфліктної, керуючись власними поглядами, установками, життєвим досвідом. У конфлікті поведінка кожної особистості також є індивідуальною і виражається у характері її реакції на ситуацію, здатності приймати конкретні рішення, способи дій, готовності шукати шляхи позитивного вирішення конфлікту.

Отже, з будь-якої точки зору за сутністю конфлікт є зіткнення двох сторін (осіб, груп), серйозна розбіжність, що викликає напругу в ситуації, взаєминах. Напруга виникає тому, що зіштовхуються позиції партнерів, під загрозою опиняються їхні інтереси, конкретна ситуація оцінюється кожною стороною по-різному, через призму власного бачення, особистих переконань тощо. Визначальною ознакою конфлікту є те, що він завжди супроводжується негативними емоціями різного вияву та інтенсивності. Усі знають, що коли людина свариться або її ображають, не задовольняють її бажання, у неї виникає стан обурення, гніву, незадоволення тощо. Ці неприємні емоції спричинюють і підсилюють напругу, яка завжди існує у конфлікті.

Для того, щоб виявити ставлення учасників семінару, слухачів курсу з конфліктології до конфлікту, можна запропонувати їм виконати таке завдання: згадати конфліктну ситуацію, яка трапилася з кожним, і на листку паперу намалювати емоції, які він чи вона тоді пережили або зазвичай відчувають під час конфлікту.

Малюнки, виконані слухачами, вивішуються на дошці або фліпчарті. Кожний може підійти і ознайомитися з ними. У загальному колі бажано обговорити з присутніми їхнє ставлення до конфлікту, емоції, які вони відчувають при цьому. За бажанням слухачі можуть дати коментар щодо власного малюнку.

У підсумку доцільно засвідчити, що емоції та поведінка людини у конфлікті можуть мати зовнішній і внутрішній вияв: зовнішній - вербальна і невербальна реакція особистості на ситуацію, що виражається у словесному спілкуванні (образах, звинуваченнях, або захисних, замаскованих висловлюваннях), жестикуляції, виразі обличчя, інтонації; внутрішній - стан, почуття, які переживає людина (злоби, гніву, образи, провини, болю, дискомфорту). Іноді зовнішня поведінка людини та її внутрішній стан можуть не співпадати. Наприклад, деякі люди у конфліктній ситуації поводяться дуже стримано, не виявляючи ніяких емоцій, або припиняють спілкуватися з партнером, хоча внутрішньо відчувають дискомфорт, сильну біль, розчарування, навіть гнів. Своєрідність зовнішньої поведінки та внутрішньої реакції людей на конфлікт значною мірою обумовлені їхніми психологічними особливостями, життєвим досвідом або реакціями, набутими у минулих конфліктних ситуаціях.

Значна кількість людей вважає, що конфлікт - негативне явище, тому що він завжди породжує чвари, агресію, ворожість і найгірше - війну. Тому багато з них намагаються уникати конфліктів або не помічати їх. Бувають випадки, коли між індивідами існує ворожнеча, непорозуміння, загострення взаємин, але вони намагаються приховувати і не визнавати, що між ними існує конфлікт. Якщо навіть людина ігнорує конфлікт, уникнути його вона не може. Він буде розвиватися, ускладнюючи життя, працю людей, їхню міжособистісну взаємодію. Наслідки конфлікту також зростають і набувають негативного значення. Небезпека полягає у тому, що один конфлікт, якщо його не вирішувати, викликає наступні, і кількість людей, які залучаються до одного конфлікту або до інших, поступово зростає. Конфлікт може охоплювати групи, колективи, народи, держави тощо і стає загрозою для миру, злагоди між людьми.

Постає питання, чи конфлікт виконує тільки негативну функцію, чи може він бути позитивним, тобто сприяти становленню колективу, гуманних міжособистісних стосунків у громаді, розвитку професійної діяльності особистості, різноманітних сфер виробництва?

Відповідь на це питання спроможні дати учасники семінару, слухачі курсу, їм пропонується завдання: визначити позитивні та негативні риси конфлікту.

Для виконання завдання учасників ділять на чотири групи: дві групи (кожна окремо) на аркушах паперу записують негативні риси, дві інші групи - позитивні. На роботу відводиться 15-20 хв. Порядок обговорення виконаної роботи наступний:

1. кожна група по порядку зачитує у загальному колі визначені нею риси конфлікту, викладач (тренер) записує їх на фліпчарті в окремі колонки;

2. спочатку записуються негативні риси, потім - позитивні (з методичної точки зору у процесі розгляду проблеми бажано аналізувати спочатку негативні ознаки явища, а потім позитивні з метою вироблення у особистості позитивної установки на розв'язання проблеми);

3. негативні риси записують в окрему колонку, позитивні - в іншу, яка розміщується паралельно до попередньої;

4. тренер разом з учасниками обирає з двох колонок риси, які є подібні за змістом, але протилежні за значенням, наголошуючи на думці, що конфлікт у розвитку одночасно може бути позитивним і негативним.

Виконання цього завдання дає можливість групі висловити узагальнюючі судження. Процес життя людини, розвитку суспільства, соціальної взаємодії індивідів неможливий без конфліктів. Конфлікти - це норма, пульс життя. Адже будь-який рух, процес, розвиток закономірно не відбувається без суперечок, подолання яких забезпечує динаміку, просування вперед. 1 навпаки, ігнорування протиріч, колізій, відсутність пошуку шляхів їхнього вирішення спричинює застій, регрес або зупинку у загальному потоці розвитку. Тому конфлікт може бути руйнівною, деструктивною і творчою, конструктивною силою. Це явище можна порівняти з процесом тертя, яке, чим сильніше, тим більшу напругу викликає як наслідок виділення значної енергії. Ця енергія може бути використана з метою знищення або перетворення в інший вид як джерело підтримки різних процесів. Так само конфлікт,

якщо він регулюється, скеровується на позитивний результат (на благо суспільству, людям), здатний удосконалювати діяльність підприємств, установ, організацій, покращувати міжособистісні стосунки в колективі, громаді, рівень спілкування, відкривати нові перспективи розвитку особистості, групи, спільноти. Деякі керівники у сфері бізнесу, виробництва навмисно створюють умови для зіткнення і суперечки протилежних поглядів, інтересів, пропозицій, теорій для того, щоб народжувалися нові ідеї, творчі підходи, нестандартні розв'язки проблеми. Загалом негативні функції конфлікту полягають у:

• погіршенні соціально-психологічної атмосфери у громаді - відсутності поваги між працівниками, появі негативних емоцій, посиленні директивних методів управління, зростанні плинності кадрів, зниженні ефективності діяльності організацій;

• посиленні конкуренції, ворожості у громаді, відсутності толерантності і взаєморозуміння між діячами, працівниками, зниженні рівня співробітництва і міжособистісної взаємодії;

• збільшенні кількості конфліктів між окремими індивідами, їхньому переростанні у загальний серйозний конфлікт, учасниками якого стають усі працівники організації;

• гальмуванні розвитку творчих ідей, нестереотипних способів вирішення проблем, пошуку нових сфер діяльності;

• застосуванні членами громади будь-яких засобів для задоволення власних потреб без урахування інтересів організації, її працівників, прагненні до власної перемоги у конфліктній ситуації шляхом поразки партнерів або інших груп;

• зниженні активності особи, її ініціативи у діяльності громади, небажанні брати на себе відповідальність у розв'язанні конфліктів; пристосуванні індивідів до обставин, їхній відмові від власних інтересів, позицій;

• значних матеріальних і емоційних витратах, необхідних для вирішення конфлікту.

Основними позитивними функціями конфлікту є:

• допомагає громаді, організації внести корективи та зміни у свої функції, діяльність, піднятися на вищий рівень розвитку;

• як керівник, так і працівники мають змогу винести позитивні уроки з конфлікту стосовно власного ставлення до професійної, суспільно- громадської діяльності, своєї поведінки саме у конфліктній ситуації;

• сприяє об'єднанню організації, установи у єдину громаду, де панує повага та довіра до кожної особистості, її думки, спонукає особистість позбутися конформності, пристосування у будь-якій ситуації, зокрема конфліктній, відстоювати власні інтереси, не ігноруючи інших;

• стимулює кожну людину до саморозвитку, усвідомлення власної відповідальності за професійну діяльність, розвиток громади, розв'язання конфліктів, осмислення власної значущості як особистості, представника громади;

• допомагає відкрити нові можливості діяльності організації, перспективи її розвитку, нові способи, форми роботи;

• виявляє приховані інтереси індивідів, бар'єри у спілкуванні і взаємодії представників громади, причини напруги і дискомфорту у колективі, допомагає зрозуміти, хто є хто;

• у конфлікті людина набуває позитивний досвід його вирішення, переконується у необхідності дбати не тільки про власну перемогу у конфліктній ситуації, але й про виграш, задоволення потреб іншої сторони;

• набутий досвід розв'язання конфліктів вчить особистість не конфліктувати, шукати винуватців, причини конфронтації, а виробляти, обирати шляхи, способи урегулювання сутичок, примирення.

Отже, конфлікт є неминуче явище в житті людини. Але недоцільно його сприймати як загрозу чи небезпеку. Людина здатна позитивно використати конфлікт і запобігти шкоді, яку він може принести людям, суспільству. А для цього необхідно знати і вміти, як зупинити перетворення ситуації в конфлікт або як зберегти добрі взаємини з людьми у конфлікті; як поводити себе у конфлікті і скеровувати його на позитивне вирішення; як розв'язати конфлікт з найменшими втратами для себе і партнерів і досягнути разом з ними перемогу.

Для конструктивного розв'язання конфлікту важливо знати його своєрідні особливості. Знання цих особливостей допоможе кожному скласти правила, які б скеровували поведінку людини у конфлікті, були підказкою у виборі конкретних дій. Серед основних специфічних особливостей конфлікту виокремимо наступні.

Конфлікт "створюють" люди.

Вони є його сторони, учасники. Тому конфлікт є соціальне, суспільне явище. Насамперед, люди діють у ньому як соціальні істоти. Вони є представниками суспільства і відповідного соціального середовища. За ними завжди стоять інтереси держави, етнічної спільноти, політичні, релігійні інтереси тощо. У поведінці людини, зокрема у конфлікті, виявляються її належність до конкретної соціальної, професійної, вікової групи, епохи, особливості її соціального статусу, соціальної ролі, яку вона в конфліктній ситуації виконує. Отож, зазначені особливості можуть бути і причинами зіткнення, суперництва між Людьми, і чинниками, які зумовлюють, впливають на розвиток конфлікту. Окрім цього кожна конфліктуюча сторона має власні, приватні інтереси, особистісні потреби; як людина визначається загальними та індивідуальними психологічними особливостями, що пояснюють її поведінку у конфлікті. З однієї сторони, усі люди нібито діють подібно як кожна жива істота, оскільки спрацьовує інстинкт самозбереження. З другої - у кожної особи у процесі розвитку виробляється свій спосіб реакції на сутичку та поведінки у конфліктній ситуації, що можна віднести до певного типу. Але у людини виявляються також специфічні, своєрідні особливості, що відрізняють її поведінку у конфлікті від інших.

Слід також зазначити, що будь-який конфлікт між людьми веде до суспільних, соціальних змін.

У конфлікті важлива не сама проблема, важливіше - хто і як дивиться на неї.

Ця думка є продовженням попередньої. Іноді важко зрозуміти проблему, через яку виник конфлікт. Така складність виникає через те, що люди по-різному дивляться на одну і ту саму ситуацію, можна сказати "через свої окуляри", через призму свого життєвого досвіду або через систему власних уявлень, цінностей. Недарма вважається, що конфлікт - це внутрішньо сконструйоване бачення ситуації. Він утворюється у свідомості учасників. Навіть людина зі сторони оцінює конфлікт суперників залежно від того, як вона його особисто сприймає. Тому майже завжди важко сказати, хто є винний. Кожна людина сприймає і оцінює довкілля за власними принципами і нормами, саме які вона вважає правильними та об'єктивними, і яких, на її думку, повинні дотримуватися інші.

На бачення конфліктної ситуації впливають також соціальний статус людей, їхні соціальні та тендерні ролі, позиції у конкретний момент. Можна уявити конфлікт між викладачем і учнем (студентом), керівником і підлеглим, батьками і дітьми, старшою за віком і молодою людиною, чоловіком і жінкою. Зазначені позиції виявляються у стереотипах поглядів, суджень, поведінки людей, що і зумовлює відповідне сприймання ситуації, реакцію на неї. Для прикладу, керівник вважає, що він несе відповідальність за виробництво або діяльність організації і краще знає, як необхідно діяти у ситуації, а тому підлеглий повинен виконувати його розпорядження. Вчитель вважає, що учні зобов'язані дотримуватися його вимог та не перечити йому. Слід зазначити, що суб'єктивне бачення ситуації також полягає у тому, що людина завжди очікує від партнера відповідної поведінки, яка повинна бути згідно з її поглядами, соціальними стереотипами. Конфлікт тому і виникає, що очікування майже завжди не справджуються.

Суб'єктивність оцінки ситуації виявляється ще і втому, як людина хоче дивитися на ситуацію. Згадаймо, що у сонячні дні або, коли ми у бадьорому настрої, все нас радує. І навпаки, у певний день ті ж самі люди, та сама робота починає нас дратувати. Отож, у конфлікті не слід забувати, що кожний бачить ситуацію зі своєї позиції.

Конфлікт - це є завжди протилежність цілей, позицій, думок, інтересів, що спричинює відповідні наслідки.

У житті людина постійно перебуває у ситуаціях, які на перший погляд можна назвати конфліктом. Хіба люди не сваряться, не сперечаються? Маленька дитина починає вигукувати батькам, ображати їх, тому що не бажає виконувати їх вимоги. Колеги по роботі сваряться, кожний з яких відстоює свій шлях розв'язання проблеми. Чи можна назвати такі сварки, суперечки конфліктами?

Конфлікт реально існує, якщо є негативний наслідок розбіжностей у думках, емоційних реакціях. Він виявляється у ворожій, негативістській поведінці однієї особи або інших, між якими виникло непорозуміння. Наслідок - це є припинення позитивних взаємин, міжособистісної взаємодії або появи агресії, депресії у людини. Але головною ознакою конфлікту є те, що особи вдаються до різноманітних негативних, жорстоких дій з метою відстояти свою позицію. Перелічити і передбачити обурливі дії конфліктуючих немає змоги. Почуття доходять до моменту кипіння і людина здатна на неочікувану реакцію. Загалом це - відмова від виконання своїх обов'язків, бойкот, страйк, погрози, написання скарг. Проте бувають випадки, коли тільки одна із сторін визначає ситуацію як конфліктну, має претензії до партнера і продумує сукупність дій для боротьби з ним. Цей інший учасник може навіть не здогадуватися, що він залучений до конфлікту і викликає негативні емоції у партнера.

Порушення спілкування - передумова, ознака, наслідок конфлікту.

Люди потребують спілкування, на засадах якого будуються стосунки між ними. Якщо не дотримуватися правил позитивного міжособистісного спілкування, то тоді розвиваються передумови виникнення конфлікту. Наказовий спосіб, погрозливий тон, примітивний, маніпулятивний рівень, замаскований, нещирий характер спілкування спонукає виникнення емоцій незадоволення іншої сторони, порушення взаєморозуміння, довіри у стосунках. Особливістю конфлікту є відсутність нормального спілкування між сторонами, коли вони перестають слухати і чути один одного, вдаються до звинувачень та образ. При цьому і вербальне, і невербальне спілкування впливає на розвиток конфлікту. Жести, погляд, постава індивіда можуть ображати іншу сторону. Незнання правил словесної взаємодії заважає конфліктуючим сторонам зупинити сутичку, і, навпаки, сприяє розгортанню конфлікту.

Проте, конфліктуючим сторонам не слід забувати, що відсутність спілкування не дає їм можливості зрозуміти сутність проблеми і разом подивитися на ситуацію. Отож, одним із засобів вирішення конфлікту є організація спілкування, побудованого на необхідних правилах, у процесі якого учасники шукають спільний грунт та інтереси, шляхи їх задоволення.

У конфлікті завжди виявляються реакції, які можуть бути автоматичними і набутими.

У процесі розвитку особистість виробляє реакції на ситуації, зокрема конфліктні, що згодом стають автоматичними. Ці реакції можуть бути різного типу, але вони виявляються у конфліктах і визначають спосіб поведінки, притаманний особистості в умовах конфронтації, суперництва. Автоматична поведінка може бути позитивного та негативного типу і є складовою характеру особистості. Ігнорувати таку поведінку або копіювати її, особливо, коли вона агресивна чи імпульсивна, означає сприяти розвитку конфлікту. Якщо вас ображає партнер і зневажає, намагаючись змусити погодитися з ним, то вам недоцільно діяти так само - звинувачувати, сварити його, оскільки будете здійснювати позитивне підкріплення конфлікту. Тільки протилежна поведінка партнера з дотриманням правил спілкування, норм розв'язання конфлікту буде ненав'язливе впливати на дії іншого, стимулюючи його до набуття нових реакцій, умінь.

У конфлікті часто бувають особи, які за природою є конфліктні, їхній характер є причиною зіткнення з іншими людьми. Взаємодія з такими особами вимагає спеціальних знань та умінь спілкування з ними. Тому набуття нових реакцій, форм поведінки дає можливість партнеру зрозуміти причини важкої поведінки суперника, організувати спілкування з людиною такого типу, нейтралізуючи її імпульсивні дії, погоджувати з нею шляхи вирішення проблеми.

Загалом людина спонтанно набуває нові реакції, способи поведінки у конфлікті деякою мірою під впливом партнера, споглядаючи дії інших людей у суперечках. Здебільшого нові форми поведінки набуваються особою для задоволення власних інтересів та іноді є неприємні партнеру або не сприяють співробітництву двох сторін. Для того, щоб не відчувати страх і агресію у конфлікті і не сприймати його як боротьбу, а навпаки працювати, конструктивно діяти у такій ситуації для досягнення позитивного результату, учасники повинні оволодівати формами поведінки за універсальними правилами вирішення конфліктів. Набуті дії дають їм змогу поводитися цілеспрямовано, здійснювати правильний вибір.

Конфлікт існує між людьми, коли щось спільне поєднує їх. Конфлікт виникає саме між людьми, які залежні один від одного. По-перше, вони поєднані спільним: члени, однієї родини, спільна професійна діяльність, працівники одного закладу, учасники необхідної взаємодії (лікар і пацієнт, продавець і покупець). По-друге, задовольнити свої інтереси сторони можуть завдяки міжособистісній взаємодії. Конфлікт тому і виникає, що власні інтереси дві сторони окремо одна від одної не спроможні задовольнити, але ці інтереси не збігаються, є суперечливими. Ось чому перед учасниками немає вибору: або урегулювати конфлікт певним шляхом, або розірвати стосунки і відмовитися від інтересів.

Зазначені особливості розкривають сутність та ознаки конфлікту. Для розвитку уявлення про конфлікт і формування розуміння його сутності слухачам курсу пропонується вправа: "Намалюй павутиння конфлікту".

Кожний конфлікт має свою структуру. Структура включає сукупність елементів, які взаємопов'язані. Виокремимо складові конфлікту.