Предмет ,,Місцеві фінанси,,

1.Система місцевих фінансів, їх функції.Місцеві фінанси займають важливе місце у фінансовій системі країни поряд з державними фінансами, фінансами суб'єктів господарювання і фінансами домогосподарств. Головною передумовою існування місцевих фінансів як окремої і специфічної ланки фінансової системи країни є конституційне закріплення інституту місцевого самоврядування — права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення відповідно до чинного законодавства. Повноцінне функціонування місцевого самоврядування потребує розмежування завдань, повноважень і відповідальності між державою в особі її владних структур і органами місцевого самоврядування. Таке розмежування передбачає відповідний поділ джерел і забезпечення адекватними обсягами фінансових ресурсів, які надходять у розпорядження органів державної і місцевої влади. Оскільки місцеві фінанси не можна розглядати відокремлено від фінансів загалом, а місцеві фінанси виступають як складова фінансової системи країни, то функції фінансів і місцевих фінансів тісно пов'язані між собою, а призначення останніх зумовлено сутністю, функціями і роллю фінансів як однієї з найважливіших економічної категорії ринкового господарства. Місцевим фінансам притаманні такі функції: розподільна, контрольна та стимулююча.

Розподільна функція місцевих фінансів виявляється у порядку формування доходів і видатків місцевих бюджетів, цільових фондів органів місцевого самоврядування, за допомогою яких проходить складний процес забезпечення їх фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на місцеве самоврядування завдань.Контрольна функція місцевих фінансів реалізується, зокрема, в діяльності органів місцевого самоврядування при складанні проектів місцевих бюджетів, їх розгляді і затвердженні, а також виконанні і складанні звіту про виконання місцевих бюджетів.

Стимулююча функція місцевих фінансів полягає у створенні таких умов, за яких органи місцевого самоврядування стають безпосередньо зацікавленими у збільшенні обсягів доходів бюджетів, додатковому залученні надходжень як загальнодержавних, так і місцевих податків і зборів, пошуку альтернативних джерел доходів, ефективному використанні фінансових ресурсів, які надходять у їх розпорядження.

2.Місцеві фінанси як інструмент економічного зростання.Вплив фінансів місцевих органів влади на економічне зростання здійснюється через капітальні витрати, через діяль-ність на ринках позичкового капіталу, нерухомості, землі. Місце-ві органи влади, поряд з державою, створюють також загальні умови для економічного зростання. Органи місцевого самоврядування в багатьох країнах є досить значними інвесторами. Деякі з них витрачають на інвестщії по-над 1/3 мобілізованих фінансових ресурсів.Найголовнішим завданням сьогодення є забезпечення економічного зростання життєдіяльності населення, шляхом визначення основних джерел формування фінансових ресурсів, за рахунок яких відбувається наповнення бюджетів різних рівнів. Сукупність джерел фінансових ресурсів відображають рівень забезпеченості ними території, її фінансовий потенціал. Фінансові і грошові надходження з таких джерел забезпечують нескінченість процесу, що відтворюється на регіональному рівні.  Місцевий бюджет складають кошти, які надходять до нього в результаті проведення політики збору податків з громадян, підприємств, установ. До фінансових систем органів місцевого самоврядування відноситься велика частина внутрішнього валового продукту. Місцеві фінанси є одним з головних інструментів регулювання соціального розвитку регіону. Місцеве самоврядування і держава розділяють функції соціально-економічного регулювання між собою.

3.Територіальна громада та її правовий статус.Територіальна громада — спільнота мешканців, жителів населених пунктів (сіл, селищ, міст), об'єднана загальними інтересами власного життєзабезпечення, самостійного, в межах законів, вирішення питань місцевого значення як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.Статут територіальної громади як напрям державного управління та шлях підвищення спроможності громад забезпечити належну якість життя на місцевому рівні.За період існування незалежної України, органам державної влади та місцевого самоврядування не вдалось створити реального інструменту забезпечення комфортних і безпечних умов життєдіяльності територіальних громад, забезпечити рівень дієвої місцевої публічної влади. Боротьба за владу, що притаманна для політичної еліти України відсунула на другий план першочергові питання державотворення. Віддзеркаленням даних політичних процесів є проблема функціонування гілок влади в Україні в цілому, та на рівні місцевого самоврядування зокрема. Наука державного управління покликана вирішити основне питання державотворення – демократичну організацію місцевої публічної влади, створення сильної та дієздатної громади. Децентралізація влади потребує системного підходу та комплексних реформ: конституційної, адміністративної, територіально адміністративної, бюджетної, податкової реформ. Розпочинати доцільніше з основи, тобто з самої громади, сформувати економічно сильну та організаційно дієздатну громаду, чітко закріпивши її статус в статутах територіальних громад.Конституційний захист, територіальна визначеність та фінансова спроможність громади гарантують її реальну дієздатність, а статут виступає тим інструментом завдяки якому ця дієздатність буде забезпечена. Тільки на таких умовах в Україні можливо активізувати самоврядність місцевої публічної влади та громадську ініціативу з метою розбудови соціальної демократичної держави. 4.Фінансова автономія місцевих органів влади.Особливою формою автономії є фінансова автономія. Фінансова автономія - це самоврядування у сфері фінансів. Фінанси місцевих органів влади являють собою систему формування, розподілу та використання місцевою владою фінансових ресурсів для забезпечення покладених на неї функцій і завдань. Принцип автономності реалізується в тому, що таку систему кожен місцевий орган влади створює сам. Він обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами.Фінансова автономія є основною формою реалізації принципів місцевого самоврядування .Фінансова автономія місцевих органів влади може розглядатися в контексті функцій, які покладаються на ці органи влади. У державі має бути чіткий розподіл функцій між рівнями влади. Відокремлення від завдань центральної влади завдань, що покладаються на місцеву владу, зумовлює потребу в таких фінансових джерелах, на які може впливати місцева влада. Саме такий підхід передбачає Європейська хартія про місцеве самоврядування. Країни, які підписали Європейську хартію мають визнавати органи місцевого самоврядування, уповноважених приймати рішення, та користуються широкою автономією щодо компетенцій, порядку здійснення цих компетенцій і засобів, необхідних для виконання своєї місії .Фінансова автономія місцевих органів влади - це фінансова незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій. Для ефективного розв'язання місцевими органами влади покладених на них завдань необхідна не тільки організаційна і адміністративна незалежність, а й фінансова незалежність.Фінансова автономія місцевих органів влади є об'єктивно необхідною складовою, організованою за принципом розподілу функцій державної влади. Саме існування органів місцевого самоврядування ставиться під сумнів без фінансової автономії місцевих органів влади, а також державної влади, організованої за принципом розподілу функцій між її рівнями. У Європейській хартії місцевого самоврядування, у зв'язку із цим наголошується, що законні повноваження на виконання певних обов'язків не мають сенсу, якщо місцеві органи влади позбавлено необхідних для цього фінансових засобів .

5.Нормативно-правове забезпечення органів місцевої влади.Актуалізація на сучасному етапі дослідження проблематики стану нормативно-правового забезпечення місцевого самоврядування зумовлюється відповідними політичними орієнтирами України. Ці орієнтири об’єктивують необхідність створення системи економічно спроможного та юридично дієздатного місцевого самоврядування. Базовою основою для створення такої системи має стати відповідне законодавче підґрунтя. Зовнішньо-іміджеві характеристики держави у світовій практиці ґрунтуються на трьох основних китах:- стабільність нормативно-правової бази;- передбачуваність дій уряду;- відповідність певної сфери політики міжнародним вимогам, що імплементовані у внутрішнє законодавство.За висновками вітчизняних експертів обсяг пристосування (у матеріальному вимірі) національного законодавства до європейського складає близь­ко 80-100 тисяч сторінок текстів документів. Більше того, цей фактаж має тенденцію до збільшення, оскільки процес європеїзації є незворотнім, а зростаюча самостійність регіонів – об’єктивним фактором в умовах демок­ратії та ринкових відносин. При цьому сучасна історія розвитку регіонально­го і місцевого управління характеризується двома ключовими тенденціями:1) функції регіональних структур управління розширюються;2) в питаннях, пов'язаних з управлінням фінансовою стратегією, переважає регіональний рівень.

6.Проведення фінансової політики в умовах сьогодення.Фінансова політика — це сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему. Фiнансова полiтика — це частина економiчної полiтики. Головним завданням фiнансової полiтики є забезпечення реалiзацiї тої чи iншої державної програми вiдповiдними фiнансовими ресурсами.Проявляється фінансова політика у:фiнансовому законодавствi;— в системi форм i методiв мобiлiзацiї фiнансових ресурсiв(найважливiшими з яких є податки);— в перерозподiлi фiнансових ресурсiв мiж окремими верствами населення, галузями дiяльностi, регiонами країни;в структурi доходiв i видаткiв бюджетiв та iн. Найважливішими умовами результативностіфінансової політики є:— врахування дiї економiчних законiв розвитку суспiльства;— вивчення та використання досвiду попереднiх етапiв господарського будiвництва;врахування специфiки сучасних умов, змiни у зовнiшнiй та внутрiшнiй полiтицi;— комплекснiсть у розробцi заходів, пов'язаних iз вдосконаленням фiнансових вiдносин.На виконання розпорядження Президента України від 26 лютого 1998 р. № 43 провідними вченими і практиками нашої країни була розроблена програма розвитку на дванадцятирічний термін «Україна 2010». В основу програми покладено фундаментальну ідею забезпечення пріоритету прав і життєдіяльності, оцінку стану її реалізації в Україні та визначення відповідних інтегральних прогнозних показників на період до 2010 року. Для вирішення цього питання застосовувалися вітчизняні та зарубіжні методики розрахунку показників людського розвитку та конкурентоспроможності країн . Програма складається з восьми розділів. В першому розділі «Національні інтереси України в контексті розвитку світової цивілізації» дана характеристика становища України як незалежної держави наприкінці ХХ ст., визначені етапи соціально-економічного розвитку та загальні національні цілі на період до 2010 року, а також довгострокові передумови та фактори розвитку.В другому розділі «Ідея соціального прогресу і стабільності» визначено основні напрямки соціальної політики у державі.

7.Суть податкової реформи,яка проводиться в Україні.Проект нового податкового кодексу - це спроба щось змінити. І це максимум, що можна зробити за короткий час. Однак треба працювати над середньостроковим варіантом податкової реформи, який справді змінить податковий клімат у країні.Нова податкова модель має спиратися на непрямі методи управління, на фіскальний контроль грошових операцій. Грошові операції відіграють в економіці роль зворотного зв'язку, але за ними стоять реальні економічні події і процеси.Коли гроші рухаються по рахунках, то всі процеси створення вартості і формування доходів легко верифіковані. Якщо ж гроші залишають банк у вигляді готівки, то їх подальший рух і процеси, які стоять за ними, стають непідконтрольними.Прийнявши особливі умови для операцій з готівкою, можна "закільцювати" основні грошові потоки у межах банківської системи і отримати цікаву податкову модель.Для кожного банківського рахунка встановлюється ставка податку і ставка бюджетного відшкодування. Ставка податку регулює надходження грошей на рахунок - доходи, а ставка бюджетного відшкодування - зняття грошей з рахунку - витрати.Тоді при кожному русі грошей з банківських рахунків будуть формуватися податкові зобов'язання і відповідні бюджетні транзакції. Це дозволить об'єднати у часі три різні процеси: реальний рух капіталу, визначення податкових зобов'язань і перерахування платежів до бюджету. Сьогодні ці три процеси розірвані у часі, що створює можливість їх невідповідності, а значить - і можливість ухилення від сплати податків.Звичайно, ключову роль у новій системі відіграватимуть банки. Вони будуть проводити платежі у певній програмі, яка в автоматичному режимі зніматиме з банківського рахунка і зараховувати на нього відсоток від кожної банківської операції. 8.Поняття самостійності місцевого бюджету.Система місцевих бюджетів – сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного.Система місцевих бюджетів включає два види бюджетів:бюджети територіальних громад та інших органів місцевого самоврядування;бюджети державних утворень, які є суб'єктами федерацій (наприклад, бюджети земель у ФРН, штатів у США, суб'єктів федерацій у Російській Федерації).В унітарних країнах поняття місцеві бюджети збігається з поняттям бюджети місцевого самоврядування. У федеративних державах використовується два види місцевих бюджетів. Україна є унітарною країною. Тому тут місцевими бюджетами слід вважати бюджети органів місцевого самоврядування.Місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи місцевого самоврядування. Об'єктивність існування бюджету потребує досконалого обґрунтування напрямків його застосування, використання передусім для створення сприятливих умов функціонування економіки й досягнення високого рівня добробуту. Як відомо, кожний бюджет складається з доходів та видатків. Визначальними для місцевих бюджетів є власні доходи. Залежно від способу отримання вони поділяються на: - податкові доходи (місцеві податки і збори); - доходи від надання послуг органами місцевого самоврядування (прибирання території, вивезення сміття тощо); - доходи від комунального майна (орендна плата, частина прибутку комунальних підприємств, кошти від приватизації комунального майна).

9.Принципи організації місцевих бюджетів.Аналіз чинної законодавчої бази, яка регламентує функціонування місцевого самоврядування в Україні, дає можливість виділити такі основні принципи організації місцевих фінансів, що передбачають:— обов'язкове розмежування функцій і повноважень між державною владою та місцевим самоврядуванням;-чіткий поділ доходних джерел, а також видатків між державним і місцевими бюджетами; — надання відповідних власних доходів місцевому самоврядуванню; — самостійність у формуванні та використанні фінансових ресурсів;— державну фінансову підтримку несам о достатніх територіальних громад, проведення фінансового вирівнювання;— стимулювання збільшення доходів як державного, так і місцевих бюджетів;- раціональне та економне використання матеріальних і фінансових ресурсів;— здійснення постійного контролю за використанням наявних ресурсів;— гласність та відкритість у формуванні та використанні фінансових ресурсів місцевого самоврядування;— залучення широких верств громадськості до прийняття рішень щодо формування та використання фінансових ресурсів.

10.Роль місцевих бюджетів у фінансовій системі держави.Надання населенню суспільних благ стає однією з функцій органів місцевого самоврядування в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рахунок місцевих бюджетів. Бюджет посідає провідне місце у фінансовій системі кожної держави незалежно від політичної системи, адміністративного і територіального устрою. На відміну від інших ланок фінансової системи він охоплює все суспільство, усіх юридичних і фізичних осіб. Економічна природа місцевого бюджету якраз і проявляється у тому, що за його допомогою місцеві органи самоврядування намагаються надати суспільству унікальні блага та послуги за принципом територіального поділу, які істотно впливають на рівень добробуту та якість життя .Отже, поняття місцевого бюджету можна сформулювати як фонд фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні органів виконавчої влади відповідного органу місцевого самоврядування для виконання покладених на нього функцій, передбачених конституцією . 11.Доходи та видатки місцевих бюджетів.Місцевий бюджет може складатися із загального й спеціального фондів.Загальний фонд включає надходження з поточного або реєстраційного рахунку фінансового органу на поточний або реєстраційний рахунок платіжними дорученнями, в якому вказуються суми засобів, виділених на видатки установ в розрізі кодів економічної класифікації.Спеціальний фонд формується з конкретно визначених джерел надходжень і використовується на фінансування конкретно визначених цілей.За джерелами доходи місцевих органів влади поділяють на податкові доходи, неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу), а також трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.Як зазначалось, за економічною природою доходи місцевих бюджетів поділяють на власні, закріплені і регульовані. Отже, структура доходів місцевих бюджетів включає: міжбюджетні трансферти, власні доходи та регулюючі доходи.Згідно зі статтею 143 Конституції України встановлено, що власних доходів в обласних і районних бюджетах немає, а є в основному закріплені або залучені, якщо фінансується спільна програма.Місцеві запозичення - операції, пов'язані з отриманням коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом, і операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету.Запозичення до місцевих бюджетів можуть здійснюватися лише до бюджету розвитку або для покриття тимчасових касових розривів під час виконання загального фонду місцевого бюджету протягом бюджетного року.Тимчасовий касовий розрив - незбіг у часі фінансування видатків з надходженням доходів. 12.Законодавчо-нормативне забезпечення існування системи місцевих бюджетів України. Функціонування бюджетної системи і здійснення бюджетних від­носин в Україні відбувається на основі законодавчих та нормативно-правових актів, визначених ст. 4 Бюджетного кодексу України. До них належить: 1. Конституція України.2. Бюджетний кодекс України. 3.Закон про державний бюджет України4. Інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини.5. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України.6. Нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.7. Рішення органів АРК, місцевих державних адміністрацій, ор­ганів місцевого самоврядування.При здійсненні бюджетних відносин положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не су перечать Конституції України, Бюджетному кодексу та Закону «Про Державний бюджет України».

13.Склад та структура доходів місцевих бюджетів.Місцеві доходи можна розділити на такі складові як власні, закріплені та регулюючі доходи. Власні та закріплені доходи - це ті види доходів, які направляються до конкретного рівня місцевих бюджетів в залежності від відомчої підпорядкованості господарюючого суб’єкта і з врахуванням територіальної ознаки надходження коштів. Сюди належать місцеві податки та збори, податок на промисел, плата за воду, плата за землю тощо. Регулюючі доходи-це ті доходи, які закріпляються за відповідними рівнями місцевих бюджетів згідно законодавства, рішень відповідних загальнодержавних та місцевих органів влади і перерозподіляються між місцевими бюджетами із загальнодержавних податків та місцевих податків. До них належать податок на додану вартість, податок на прибуток, прибутковий податок громадян.Розглянувши детальніше склад доходів місцевих бюджетів згідно бюджетної класифікації вони поділяються на:- податкові надходження - податки на доходи, на прибуток, на збільшення ринкової вартості, податки на власність, збори за спеціальне використання природних ресурсів, внутрішні податки на товари та послуги, податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції, інші податки.неподаткові надходження - доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження;- доходи від операцій з капіталом - надходження від продажу основного капіталу, державних запасів товарів і нематеріальних активів, податки на фінансові операції та операції з капіталом;- державні цільові фонди - перелік фондів та їх включення до бюджетів визначається чинним законодавством;-

14.Принципи формування доходів місцевих органів влади.Достатнє фінансове забезпечення місцевих бюджетів є необхідною передумовою економічного зростання.В сучасних умовах місцеві бюджети в Україні формуються за рахунок надходжень з наступних джерел:- закріплених доходів;- регульованих доходів;- дотацій, субсидій, субвенцій;- інших джерел .Під закріпленими доходами слід розуміти доходи, що закріплені за певним місцевим бюджетом. Дані доходи не є для місцевого самоврядування власними, але за рахунок їх прогнозованості та стабільності, можна сказати, що вони покликані забезпечити основу самостійності місцевих бюджетів. Під регульованими доходами розуміємо кошти, що надходять до місцевих бюджетів за рахунок встановлених Законом України ,,Про державний бюджет України,, щорічних нормативів відрахувань. 15.Джерела формування доходів місцевого самоврядування.Доходи місцевих бюджетів формуються з різних джерел, причому порядок їхнього формування залежно від джерела регулюється різними законодавчими актами, але суть формування цих різних джерел одна - податкові чи неподаткові надходження від підприємств усіх форм власності та від населення, які об'єднуються у фінансові ресурси і зосереджуються в місцевому бюджеті. Основним джерелом формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів є податки. Суть податків криється насамперед у примусовому відчужуванні державою частини знову створюваної вартості . Проблема формування доходної бази місцевих бюджетів останніми роками перебуває в центрі уваги науковців, працівників органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та фінансових органів. Але на сьогодні спроби їх реформування в Україні не привели до створення зваженої системи розподілу повноважень між органами державної та місцевої влади. Місцевий бюджет повинен бути потужним інструментом пристосування поточного рівня економічного та соціального розвитку країни до пріоритетів розвитку суспільства. В ідеальному випадку, він має бути складений як засіб збереження балансу інтересів між перспективами економічного росту та потребами соціального розвитку. 16.Надання державних та громадських послуг:конституційні гарантії.Державні послуги  надаються  органами  державної   влади   (в основному  виконавчої)  та державними підприємствами,  установами, організаціями, а також органами місцевого самоврядування в порядку виконання  делегованих  державою  повноважень  за  рахунок  коштів державного бюджету. Основним Законом України - Конституцією України передбачено певні гарантії з надання громадських (публічних) послуг органами місцевого самоврядування . Так, за вимогами Конституції, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Також гарантується щотижневий відпочинок, а також оплачувана щорічна відпустка, соціальний захист, що включає право на забезпечення громадян у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках.Крім того, Конституція гарантує надання державою та органами місцевого самоврядування певним категоріям населення (які потребують соціального захисту) житла на безоплатній основі або за доступну плату. Гарантується також і умовно-безкоштовна охорона здоров'я, яка забезпечується державним або місцевим (у вигляді делегованих повноважень) фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Державою також має забезпечуватись ефективне й доступне для всіх громадян медичне обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога має надаватися безоплатно, але рівень надаваємих безоплатних послуг обмежується рівнем відповідного фінансування з певного щабля влади. Держава також має дбати і про санітарно-епідемічне благополуччя.

17.Фінансування власних та делегованих повноважень органами місцевого самоврядування.На сьогодні органам місцевого самоврядування держава застосовує практику делегування вагомої частини повноважень, а саме із виконання зобов'язань за конситуційними гарантіями, органам місцевого самоврядування. Наразі складається ситуція, коли органи місцевого самоврядування недоотримують необхідного обсягу фінансових ресурсів із Державного бюджету на виконання делегованих повноважень і має місце значне недофінансування чи взагалі нефінансування чатини делегованих повноважень. Центральні органи влади, декларуючи певні політичні обіцянки не проводять дійсних фінансових розрахунків можливості практичного запровадження тієї чи іншої соціальної програми, а в результаті деякі з них так і залишаються на папері. Тому проблема фінансування делегованих повноважень органів державної влади органам місцевого самоврядування і досі потребує практичного розв'язання До доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень належать:1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;2) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;3) податок на промисел, що зараховується до бюджету місцевого самоврядування;4) власні надходження бюджетних установ та організацій, що утримуються з відповідного бюджету;5) надходження дивідендів від участі відповідної ради у статутних фондах суб'єктів підприємницької діяльності;6) 70 % плати за забруднення навколишнього природного середовища (екологічний податок), з яких 50 % зараховується до місцевих бюджетів і 20 - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів;7) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у власності територіальної громади, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення.9) плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у власності відповідної ради; 18.Планування видатків місцевих бюджетів.Формування бюджетних видатків починається на стадії планування. За основу береться очікуване виконання бюджету за видатками за попередній період. Звітні дані про виконання бюджету за видатками, що є в розпорядженні як Міністерства фінансів України, так і фінансових органів, як правило, за півріччя доповнюються оцінкою очікуваного виконання показників за видатками за період, який залишається до кінця року. Аналіз звітних показників і оцінка перспективи до кінця року дають змогу визначити очікуване виконання бюджету за видат­ками. З одержаних видатків виключаються ті, яких не буде у плановому році.Бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним способом виробництва, природою та функціями держави. Вони відіграють вирішальну роль у задоволенні потреб соціально-економічного розвитку країни.Видатки місцевих бюджетів — це економічні відносини, які виникають у зв’язку з розподілом централізованих коштів, що перебувають у розпорядженні відповідних органів влади, та децентралізованих коштів, які є власністю місцевих органів влади.Регулювання бюджетних видатків виявляється насамперед в цільовому спрямуванні бюджетних коштів. Найважливішим прин­ципом планування бюджетних видатків є додержання пропозиції розподілу коштів з урахуванням реальної необхідності в них. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік до поточного року плануються з урахуванням результатів використання коефіцієн-тів зростання. Це дає змогу обґрунтувати доцільність збільшення бюд­жетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє.Планування місцевих бюджетів здійснюється за допомогою таких методів:Нормативний.Розрахунково-ана літичний.Балансовий.Оптимізації планових рішень.Економіко-математичного моделювання. 19.Поняття та принципи бюджетного унітаризму та федералізму.Бюджетний унітаризм - це така форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, основні принципи організації яких визначаються центральною владою. Місцевій та регіональній владі при цьому, як правило, відводиться досить пасивна роль. У рамках бюджетного унітаризму центральна влада здійснює активну політику забезпечення єдиних стандартів громадських послуг по всій території країни, вирівнює фіскальні дисбаланси. Таке визначення бюджетного унітаризму в узагальненому вигляді .Кожна унітарна держава сформувала індивідуальну, властиву тільки їй модель внутрішніх міжурядових фінансових відносин. Цей процес названо децентралізацією. Децентралізація охопила й фінансово-бюджетну сферу та сферу міжурядових фінансових відносин .Бюджетний федералізм - це не тільки форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин. Це й певна філософія організації політичних стосунків між різними рівнями влади. Бюджетний федералізм як концепцію покладено в основу міжурядових фінансових відносин у країнах із федеративним державним устроєм .Кожна федеративна країна має індивідуальну, властиву тільки їй модель бюджетного федералізму, що сформувалася в певних історичних та політичних умовах.

20.Концепції бюджетної децентралізації та субсидарності.Бюджетна децентралізація- це процес передання повноважень (функцій, компетенції та відповідальності) від центрального уряду до місцевих урядів (органів місцевого самоврядування).Критичний аналіз визначення поняття "децентралізація" у працях багатьох учених-економістів доводить, що децентралізацією є комплекс явищ, складові якого різні науковці визначають неоднаково. Але, незважаючи на різні погляди щодо визначення поняття децентралізації, основоположним є визначення її у світлі взаємозв'язків між центральним та субнаціональними (місцевими) урядами про їх різні повноваження (фіскальні, політичні, адміністративні тощо), що його дає американський вчений Міхаель Белл. Децентралізація, за Беллом, - це спосіб виміру величини переходу національної економіки від адміністративно-командної до ринкової. Початком децентралізації крізь призму різного роду повноважень є те, що ці повноваження мають власний вимір та власні цілі.Під бюджетною децентралізацією слід розуміти будь-які види мобілізації фінансових ресурсів у бюджетах органів місцевого самоврядування. Крім визначеного його змісту, слід розглядати її як спосіб виміру величини переходу національної економіки від адміністративно-командної до ринкової і яка є доцільною за умови досягнення розумного оптимуму між формуванням доходів місцевих бюджетів та фінансуванням делегованих повноважень.Принцип субсидіарності вимагає, щоб рішення у державі приймались на нижчому можливому рівні, і верхні ланки управління вдаватись до будь-яких дій тільки у тому разі, якщо ці дії будуть ефективніші за відповідні дії нижніх ланок [1]. В Європі ідеї субсидіарності мають давню історію і пов'язані з католицькою традицією, згідно якої суспільство має втручатись у справи людини, тільки коли дії родини та регіональної релігійної громади виявляються неефективними [2]. Принцип субсидіарності є одним з наріжних каменів законодавства Європейського союзу і базовою вимогою Європейської хартії про місцеве самоврядування [3]. Теза про неможливість європейської інтеграції без впровадження субсидіарності доводиться величезною кількістю досліджень, і її можна вважати аксіомою.

21.Інструменти міжбюджетних відносин.У процесі виконання бюджетів основними є зовнішні бюджетні потоки - вхідні і вихідні. Існують і взаємовідносини між окремими ланками - внутрішні бюджетні потоки. Ці взаємовідносини відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами .Форми:1. Субсидіювання .2. Вилучення коштів .3. Бюджетні позички .4. Взаємні розрахунки .Субсидіювання - передача коштів бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги. Існує три види субсидіювання: субсидії, субвенції, дотації.Субсидія може бути цільовою і знеособленою. Не пов'язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримав .Субвенція - різновидність цільової субсидії, яка передбачає дольову участь у фінансуванні певних заходів та програм декількох бюджетів .Дотація - цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відповідного бюджету. Залежно від можливостей вищестоящого бюджету покриття може бути повним або частковим.Вилучення коштів - передача коштів "бюджетного надлишку" з бюджетів вищих рівнів до бюджетів нижчих рівнів. Явище зворотнє до дотації .Бюджетний надлишок - це перевищення закріплених за даним бюджетом доходів над його нормованими видатками.Бюджетні позички - надання коштів вищестоящих бюджетів нижчестоящим на покриття тимчасового касового розриву. Касовий розрив - незбігання в часі фінансування видатків і надходження доходів . 22.Правове регулювання бюджетних трансфертів.Законодавством України передбачено такі види трансфертів бюджетам самоврядування:1) трансферти з державного бюджету України:а) дотації для фінансування делегованих державних повноважень бюджету Автономної Республіки Крим, обласним, районним бюджетам та бюджетам міст обласного значення;б) субвенції на фінансування спеціальних соціальних послуг, які держава надає населенню;в) субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів органів самоврядування на виконання їхніх повноважень внаслідок надання встановлених державою пільг;г) цільові субвенції на виконання інвестиційних проектів;ґ) субвенції на виконання містом Києвом функцій столиці України;д) цільові субвенції для районів, які згідно із законами України визначено зоною надзвичайної екологічної ситуації;е) субвенції на виконання містом Севастополем функцій головної військово-морської бази України та компенсації втрат, пов'язаних з розміщення військової бази іноземної держави;є) інші субвенції;2) трансферти між бюджетами самоврядування:а) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності таких об'єктів;б) субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад міст, селищ і сіл;в) цільові субвенції на виконання інвестиційних проектів;г) інші субвенції;3) дотації для фінансування делегованих державних повноважень бюджету Автономної Республіки Крим, обласним, районним бюджетам та бюджетам міст обласного значення.Субвенція на фінансування спеціальних соціальних послуг, які держава надає обмеженій групі населення України, виділяється бюджетам органів самоврядування. Розмір субвенції визначається шляхом безпосереднього розрахунку потреби у видатках на підставі встановленої кількості споживачів відповідних соціально-культурних програм чи послуг та їх вартості. Для надання субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів органів самоврядування, пов'язаних з виконанням їх повноважень по наданню пільг, встановлених у державному бюджеті України, формування відповідних коштів передбачається окремою статтею .23.Завдання державної регіональної фінансової політики.В Україні ще не сформовано теоретичних засад державної регіональної фінансової політики. Не визначено в цілому і концепції державної регіональної політики загалом. Як наслідок, політика центральної влади стосовно регіонів та інших територій носить спонтанний, багато в чому суб'єктивний характер. Проте слід зазначити, що останнім часом в офіційних документах здійснено ряд спроб визначити цілі та завдання державної регіональної фінансової політики. І досі державна регіональна фінансова політика розглядається лише в контексті регіональної політики в цілому. Це не виправдано. Державна регіональна фінансова політика є стрижнем усієї регіональної політики і потребує розробки та реалізації як самостійний інструмент впливу держави на процеси розвитку її окремих складових частин. 24.Фіскальні дисбаланси та їх фінансове вирівнювання.Вертикальні фіскальні дисбаланси - це невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади, регіонального або місцевого, і обсягами завдань та обов'язків, які на нього покладаються в процесі розподілу компетенції між центральною, регіональною і місцевою владою.Горизонтальний фіскальний дисбаланс - це різні фінансові можливості надання соціальних послуг територіальних утворень одного рівня.Горизонтальні фіскальні дисбаланси виникають тому, що є бідні і багаті території.Фінансове вирівнювання - це процес усунення вертикальних і горизонтальних фіскальних дисбалансів.У процесі фінансового вирівнювання здійснюються заходи з перерозподілу фінансових ресурсів як між ланками бюджетної системи по вертикалі, так і між багатими і бідними територіями по горизонталі.Об'єктивні причини необхідності фінансового вирівнювання:1) Нерівномірність територіального розміщення продуктивних сил зумовлює диференціювання податкової бази регіонів на території України. 2) необхідність фінансового вирівнювання зумовлюється значною диференціацією обсягів витрат у сфері надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги.3) гарантовані Конституцією України соціально-економічні права громадян України зумовлюють проведення центральною владою ефективних заходів із забезпечення єдиних стандартів державних і громадських послуг на всій території держави.4) необхідність фінансового вирівнювання зумовлюється потребами передачі від центральної влади на місцевий рівень значної частки видатків, невластивих для її конституційних функцій відповідно до принципу субсидіарності; 25.Проблеми вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні.Міжбюджетні відносини в Україні є однією з визначальних складових бюджетного процесу, важливим інструментом удосконалення фінансових відносин між центральними та місцевими органами влади, визначальним чинником економічної  та політичної  стабільності в  України. Актуальність обраної теми визначають сучасні світові тенденції в економіці, роль виваженого державного  регулювання як гаранта фінансово-економічної безпеки країни.Існуючий  стан та  проблеми  міжбюджетних відносин в Україні слід  розглядати в історичному аспекті. У системі  управління  вбюджетній  сфері  довгий час ігнорувалися нові реалії в Україні після проголошення суверенітету [4, с.195].   Це  позбавляло  місцеві  органи   влади  фінансової  самостійності, призводило доповної залежності розвитку місцевої економіки від можливостей вищих органів влади вирішувати проблеми регіонів.  Проблема  бюджетної  реформи  вийшла  на  перший план.  

26.Проблеми вдосконалення системи трансфертів в Україні.Трансферти - цінності, що передаються на безповоротній основі, коли в обмін на передані ресурси не надходить якогось вартісного еквівалента і, отже, є відпливом (вивезенням) капіталу з-під юрисдикції України. Трансферти поділяються на поточні та капітальні, які, у свою чергу, можуть здійснюватись у натуральній та грошовій формі. З метою підвищення ефективності системи міжбюджетних трансфертів треба розробити чіткі та прозорі критерії, згідно з якими можна оцінювати результати державної політики вирів­нювання доходів регіональних бюджетів. Також треба макси­мально спростити механізми розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів на основі використання об'єктивних кількісних показників та зрозумілих і дієвих стимулів до збільшення до­хідної бази місцевих бюджетів. 28.Бюджетний процес на регіональному рівні.Організація бюджетного процесу на місцевому рівні в Україні здійснюється на підставі Бюджетного кодексу України та покладена на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад.Відповідно до Бюджетного кодексу України бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням і виконанням бюджетів, контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Бюджетний процес включає такі стадії: складання проектів бюджетів; розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети; підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями. 29.Економічний і політичний вплив на бюджет органу місцевого самоврядування. Економічний вплив на бюджет органу місцевого самоврядуванняОсновні принципи:1. Бюджет органу місцевого самоврядування підлягає економічному впливу в основному через те, що бюджети рідко коли виконуються відповідно до плану.2. Деякі непередбачувані серйозні економічні і політичні події можуть спричинити суттєві зриви виконання бюджету, навіть якщо він запланований найкращим чином .3. Відсутність чітко визначених правил чи методів, якими б керувались країни для вирішення основних проблем виконання бюджету. Але, водночас, існують економічні, політичні методи і інструменти, які часто використовуються і можуть бути пристосовані до особливостей окремої країни .4. Найбільш досконалі бюджетні системи передбачають незаплановані події протягом виконання бюджету, забезпечуючи в разі необхідності, планові механізми для прийняття необхідних політичних рішень .Зменшення видатків- Найчастіше органи влади вдаються до зменшення видатків, коли виникає проблеманедоотримання доходів .- Найпростішим рішенням є зменшення фінансування усіх програм на однаковий відсоток. Хоча це й не є добре продуманим рішенням, що засновується на пріоритетності видатків, таким підходом найлегше керувати, і він є найбільш політично прийнятним, оскільки "біль" від зменшення фінансування в рівній мірі розподіляється між усіма бюджетними організаціями.- Зменшення фінансування, як правило, не поширюється на "законодавчо затверджені програми" і "захищені програми". Така ситуація може негативно позначитись на інших видах діяльності органів влади .- Відкладення капітальних проектів і обмеження чи тимчасове обмеження є дуже специфічними методами, які часто використовуються в поєднанні із скороченням бюджетів .Отримання додаткових надходжень- Підвищення податків .Якщо це відбувається всередині року, то створює економічну непевність і, частіше за все, не принесе збільшення доходів вчасно для вирішення проблеми недоотримання в бюджеті. Цей метод підходить більше тоді, коли недоотримання надходжень прогнозується на етапі формування бюджету .- Позики . Але міста мають обмежений доступ до фінансових ринків і не можуть вийти за рамки обмежень боргу і розміру дозволеного бюджетного дефіциту.

30.Специфіка фінансової діяльності підприємств комунального обслуговування.Фінансова діяльність підприємств комунальної форми власності має деякі особливості. Діяльність таких підприємств має комплексний міжгалузевий характер і безпосередньо впливає на умови проживання,праці та відпочинку людей. Мета їх діяльності - якісне обслуговування замовників та населення щодо надання відповідних послуг. Ці підприємства, які є складовою місцевого господарства,мають специфіку організації фінансових відносин. Так підприємства частково утримуються з місцевих бюджетів. Фінансова діяльність підприємств комунальної форми власності опосередковує собою систему грошових відносин, які виникають у зв»язку  з формуванням та використанням фінансових ресурсів з метою забезпечення ефективного функціонування відтворювального процесу і соціальної сфери. Основним джерелом формування  фінансових ресурсів підприємств комунальної форми власності є власні та залучені кошти. До власних коштів належать статутний фонд ,амортизаційні відрахування, валовий дохід і прибуток. До залучених- бюджетні асигнування,кредити банків. Первинне формування цих ресурсів проводиться в період створення підприємства шляхом формування статутного фонду,що складається з основних засобів і оборотних коштів.

31.Фінансова діяльність підприємств житлового господарства.Фінансова діяльність- це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та осягнення ними поставлених цілей , тобто це та практична фінансова робота ,що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.Житлово-комунальне господарство – галузь , що в сучасних умовах забезпечує задоволення першочергових потреб життєдіяльності населення , є однією з найбільших у господарському комплексі держави.Розвиток житлово-комунального господарства підвищення якості та рівня його послуг – один з факторів , що сприяють збільшенню вільного часу населення,створенню сприятливих умов для відтворення робочої сили , а отже, підвищенню ефективності суспільної праці.До доходів житлової організації зараховують:орендну плату;квартирну плату і відшкодування експлуатаційних витрат;надходження від підприємств та організацій за ослуговування внутрішньо будинкових мереж та обладнань;збори з орендарів за відшкодування експлуатаційних витрат.

32.Необхідність і зміст реформи ЖКГ в Україні.Розроблено концепцію реформування житлово-комунального господарства (ЖКГ) України, напрямки якої принципово відрізняються від сутності положень, запропонованих чинними закондавчими та нормативними документами. Доведено необхідність проведення змін у ЖКГ України лише з урахуванням соціальних індикаторів проведення реформ: рівня бідності, масштабів безробіття, розміру мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму. З метою залучення капітальних інвестицій з позабюджетних джерел запропоновано застосовувати механізм сек'юритизації активів комунальних піпдриємств, економічний зміст якого полягає у відокремленні високоякісних ліквідних активів (житлово-комунальних платежів) від загального фінансово-економічного стану комунального підприємства. З метою підвищення ефективності збору комунальних платежів обгрунтовано доцільність впровадження автоматизованих розрахункових центрів для здійснення прийому оплати за комунальні послуги з використанням муніципальної картки. Розглянуто перспективи впровадження сучасних платіжних інструментів та засобів. Обгрунтовано неможливість розвитку конкурентних відносин у ЖКГ, оскільки підприємства даної галузі є природними монополіями, а їх продукція має щоденний та незамінний характер комунальних послуг, що є суспільно-необхідним благом і передбачає їх доступність для всіх верств населення, незалежно від рівня платоспроможності. Удосконалено методику комплексного аналізу ціно-, тарифо- та нормоутворення на продукцію всіх підприємств ЖКГ, які надають послуги з газо-, тепло- та водопостачання та забезпечують населення електроенергією. Обгрунтовано заходи щодо впровадеження економічно обгрунтованого ціно-, тарифо- та нормоутворення, здійснюваного шляхом підвищення ефективності захисту прав споживачів стосовно дотримання стандартів, норм і правил та визначення оптимального співвідношення витрат на оплату комунальних послуг та рівня заробітної плати. 33.Сутність місцевого господарства та його основні складові.До складу місцевого господарства належать підприємства (об'єднання), організації, установи, об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури, кому-нальної власності відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також підприємства (об'єднання), організації, устано-ви, що не належать до комунальної власності, діяльність яких по-в'язана переважно з обслуговуванням населення і за згодою влас-ника можуть бути включені до місцевого господарства та об'єкти, створені в результаті трудової участі громадян або придбані на їх добровільні внески, включені до місцевого господарства за зго-дою населення та органів місцевого самоврядування.Основним джерелом доходів місцевих бюджетів є податки, які сплачують суб'єкти господарської діяльності, що функціону-ють на території місцевого самоврядування. Альтернативним джерелом є неподаткові доходи, які включають доходи від опе-рацій з власністю та підприємницької діяльності, а також некоме-рційного та побічного продажу. Значна частина даних надход-жень формується за рахунок здачі майна комунальної власності в оренду або його продажу. 34.Європейська Хартія місцевого самоврядування була прийнята під егідою Конгресу Місцевих та Регіональних Влад Європи і була відкрита для підписання державами-членами Ради Європи 15 жовтня 1985 та набрала чинності в 1 вересня 1988 року. Майже всі держави-члени Ради Європи є учасниками Статуту — виняток становлять три мікро-держави : Монако, Андорра та Сан-Марино. Нові держави-члени Ради Європи планують ратифікувати Статут при першій же можливості. Хартія зобов'язує держави закріпити у внутрішньому законодавстві і застосовувати на практиці сукупність юридичних норм, що гарантують політичну, адміністративну та фінансову незалежність муніципальних утворень. Вона також встановлює необхідність конституційного регулювання автономії місцевого самоврядування.Крім того, Хартія є першим юридичним документом, що гарантує дотримання принципу субсидіарності державами — членами Ради Європи. Таким чином, місцева влада повинна здійснювати управління і контролювати значну частину публічних зобов'язань в інтересах місцевого населення і під своєю відповідальністю. Відповідно до принципу субсидіарності, Хартія передбачає, що публічні зобов'язання повинні реалізовуватися на найбільш близькому до населення рівні, і повинні відноситися до вищого адміністративного рівня тільки в тому випадку, якщо вирішення таких завдань силами місцевих адміністрацій є неефективним або неможливим. Принципи Хартії застосовуються до всіх видів органів місцевого самоврядування.

35.Міжбюджетні відносини у зарубіжних країнах.Діючі системи бюджетів у зарубіжних країнах може бути згруповано в триосновні моделі:Перша модель грунтується на повному розмежуванні окремих податків міжрізними адміністративними рівнями влади і на закріпленні їх узаконодавчому порядку за відповідними рівнями сиситеми бюджетів.Така модель частково характерна для США.Друга модель грунтується на зафіксованому в законодавстві пайовому розподілі основних податків між різними адміністративними рівнями владиі на вілповідному закріпленні цих часток за рівнями системи бюджетів.Ця модель часково характерна для ФРН.У такий спосіб у цій країні розподіляється податок на додану вартість.Третя модель характеризується застосуванням різними рівнями влали спільної бази оподаткування.При цьому кожен рівень влади встановлює власну ставку на основі однієї бази оподаткуваня.Загальна ставка оподаткування,таким чином,є сумою податкових ставок різних рівнів влади.У такий спосіб розподіляється прибутковий податок у Швеції.З основних інструментів міжбюджетних взаємовідносин у зарубіжних країнах можна виділити такі:Розподіл окремих видів податків між рівнями влади ;Пайова участь різних рівней влади в розподілі доходів від окремих видівподатків;Використання різними рівнями влади спільної бази оподаткування й участьу розподілі окремих податків на основі власних ставок оподаткування;Система загальних і спеціальних трансфертів.Децентралізація бюджетних і податкових повноважень спостерігається і процесі організації міжбюджетних взаємовідносин у багатьох унітарних та федеративних державах(Італія,Порртугалія,Франція,ФРН).

36.Зарубіжний досвід місцевого оподаткування.Податкові системи місцевих органів влади в країнах з розвинутою ринковою економікою відзначаються великим різноманіттям. Це пояснюється як історичними причинами, так і прагненням місцевих органів влади підвищити ступінь фінансової автономії за рахунок пошуку нових джерел доходів. В розвинутих країнах місцеві податки та збори займають досить високу питому вагу в загальній сумі грошових надходжень органів регіонального і місцевого самоврядування. Наприклад, у середині 90-х років за рахунок місцевих податків формувався 61% комунальних доходів у Швеції, 51% - у Данії, 46% - у Швейцарії, 43% - у Норвегії [1, с. 104]. Разом з тим, слід зазначити, що ступінь податкової автономії по країнам суттєво різниться.За критерієм видів податкових доходів місцевих бюджетів розвинені країни можна поділити на три групи:-   країни з високим рівнем надходжень від податку на майно (Великобританія, США, Канада, Португалія, Нідерланди);-   країни з високою питомою вагою прибуткового податку (країни Північної Європи, Японія);-   країни зі змішаними доходами, що є комбінацією податків на майно, прибуткових податків, податків із продажу (Кіпр, Іспанія, Італія, Бельгія)

37.Порядок затвердження та виконання місцевого бюджету..3агальні положення щодо переходу на казначейське обслуговування місцевих бюджетівВідповідно до статті 78 Бюджетного кодексу виконання місцевих бюджетів здійснюється фінансовими органами виконавчих органів місцевого самоврядування (в областях і районах - фінансовими органами держадміністрацій), на які покладено загальну організацію і управління виконанням відповідного місцевого бюджету та координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.Для забезпечення органів місцевого самоврядування моніторингом і контролем за виконанням усіх трансакцій з коштами місцевих бюджетів згідно з пунктом 2 цієї статті в Україні впроваджується казначейська система обслуговування місцевих бюджетів органами Державногоказначейства.Донедавна місцевим бюджетам були притаманні хронічне перефінансування одних статей видатків та недофінансування інших, постійне накопичення кредиторської заборгованості, значні зловживання при проведенні фінансових операцій з коштами бюджетів та їх нецільове використання. ".Згідно з "Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. № 135, для сплати коштів, які підлягають зарахуванню в доходи місцевих бюджетів, при здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватися такі платіжні інструменти: меморіальний ордер; платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; платіжна вимога; розрахунковий чек; акредитив.Відповідно до Бюджетного кодексу місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження та витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету. Основними власними джерелами доходів є закріплені за місцевими бюджетами податки і збори.

38.Місцеві фінансові органи та їх функції.В Україні є два основні види місцевих фінансових органів. Це фінансові органи місцевого самоврядування та місцеві фінансові органи виконавчої влади.До фінансових органів місцевого самоврядування належать фінансові відділи виконавчих комітетів та інших виконавчих органів місцевого самоврядування. Фінансові відділи в системі місцевого самоврядування функціонують у містах, які мають статус так званого обласного підпорядкування, та в районах цих міст. В Україні 163 міста обласного підпорядкування. Міста Київ і Севастополь у системі місцевого самоврядування не мають власних фінансових органів. Не мають своїх фінансових органів і міста так званого районного підпорядкування.Найважливішими функціями місцевих органів виконавчої влади є забезпечення: -виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;-  законності і правопорядку, додержання прав і свобод громадян;-виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин, також програм їх національно-культурного розвитку;- підготовки, виконання та звітів відповідних бюджетів та програм;-взаємодії з органами місцевого самоврядування;- реалізації інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.Місцеві державні адміністрації діють відповідно до принципів: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність, верховенства права, законності, пріоритетності прав людини, гласності, поєднання державних і місцевих інтересів.

 39.Поняття і системи касового виконання місцевих бюджетів.Касове виконання місцевих бюджетів – це організація прийому, зберігання та видачі бюджетних коштів. Це також ведення обліку і звітності в процесі виконання місцевих бюджетів. Спосіб касового виконання місцевого бюджету великою мірою впливає на весь процес його виконання.Є кілька систем касового виконання місцевого бюджету: банківська, казначейська та змішана. Деякий час функціонували і власні бюджетні каси органів місцевого самоврядування. Власні бюджетні каси мали міські думи у царській Росії XIX століття. В Україні з кінця 20-х рр. склалася банківська система касового виконання місцевих бюджетів. Це означає, що кошти місцевих бюджетів акумулюються, зберігаються та видаються банківськими установами. 40.Контроль фінансової діяльності місцевого самоврядування. Єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань держави визначаються Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України. Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання місцевих бюджетів України здійснюють органи Державного казначейства України. Цей облік повинен відображати всі активи та зобов'язання держави. Розпорядники бюджетних коштів ведуть бухгалтерський облік відповідно з правилами, встановленими Державним казначейством України.Фінансовий (внутрішній) аудит, який здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати:1) постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю;2) оцінку діяльності на відповідність результатів встановленим завданням та планам;3) інформування безпосередньо керівника бюджетної установи про результати будь-якої перевірки, оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії, проведеної підрозділом внутрішнього аудиту.Фінансовий контроль є універсальним явищем і застосовується у різних сферах суспільного життя