Т3.3. Корпоративне право України: поняття та нормативно-правові акти

Корпоративне право у широкому розумінні - це сукупність норм, які регулюють всі види корпорацій, і являє собою структуру, до складу якої включаються акціонерне право, право інших господарських товариств, кооперативне право та право господарських об'єднань. У вузькому розумінні корпоративне право збігається з акціонерним правом.

До предмета корпоративного права слід віднести майнові, немайнові й організаційні відносини, що складаються між суб'єктами приватного та / або публічного права при створенні корпорацій. В процесі їх діяльності та припинення по здійсненню учасниками корпоративних прав.

Корпоративне право як система правил поведінки, які регулюються різними сторонами діяльності організації, яку засновано на об'єднанні капіталів, поєднує три рівні джерел :

• загальні (зовнішньо-корпоративні) норми права, що регулюють відносини об'єднань з іншими суб'єктами і містяться у загальнодержавних нормативно-правових актах, які ухвалюються органами загальної та спеціальної компетенції;

• локальні (внутрішньо-корпоративні) норми права, що містяться в локальних нормативних актах, які виробляються органами управління кожної корпорації в межах їх компетенції;

• неписані правила, соціальні норми і культура ділових відносин.

Зовнішньо-корпоративні норми права - це законодавство, яке регулює:

• правовий статус АТ і порядок управління ним²;

• процес приватизації;

• діяльність АТ на фондовому ринку як емітента;

• інвестиційну діяльність;

• економічну конкуренцію;

• банкрутство;

• оподаткування.

До внутрішньо-корпоративних норм належать:

• статут як основний документ корпорації;

• внутрішньо-корпоративні акти, які регулюють управлінські, кадрові та ін питання діяльності АТ.

Оскільки компанії та інвестори становлять частину соціального середовища, їхня взаємодія завжди визначається неписаними правилами, соціальними нормами і культурою ділового спілкування. Хоча безпосередній вплив зазначених суспільних цінностей неможливо точно виміряти, їхнє значення для корпоративного управління усе більше визнається суспільством.

Особливим джерелом корпоративного права є угоди про добровільно прийняті стандарти. Перспектива корпоративного управління залежить від прийняття АТ рішення про внесення його до лістингу визнаної фондової біржі (або перехід від однієї біржі на іншу). Оскільки лістинг є обов'язковим, таке рішення можна розглядати як добровільне укладення стандартного контракту стрижнем якого є вимоги до лістингу. Деякі фондові біржі випускають окремі кодекси або порадники щодо корпоративного управління, які регулюють управлінські стандарти та вимоги ринку до компаній.

Т.2.2.Відмінності г. Товариств корпоративного і некорпоративного типу.

Господарські товариства корпоративного типу: товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, лише в межах своїх внесків.

Оскільки учасники товариства не відповідають своїм майном за боргами товариства, то істотного значення набуває статутний капітал товариства, який складається з вартості вкладів його учасників. До моменту державної реєстрації товариства його учасники повинні сплатити не менше ніж 50% суми своїх вкладів. Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам (на момент створення)

Єдиним установчим документом, який визначає предмет, мету і порядок діяльності товариства, є його статут.

Вищим органом управління товариства є загальні збори учасників. Поточне керівництво здійснює виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який звітує про свою роботу загальним зборам.

Кожен член товариства з обмеженою відповідальністю має право отримувати дохід відповідно до розміру свого вкладу в статутний капітал.

При відчуженні учасником товариства своєї частки третім особам інші учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права (ст. 147 ЦК).

Некорпоративні господарські товариства.Певну економічну нішу в Україні, як і за кордоном, займають товариства, які не можна вважати корпоративними або корпоративними вони є лише за окремими рисами. Незважаючи на це, вони існують. До товариств, які можуть двозначно розглядатись, належать товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ).

Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом і учасники якого несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, однаково кратному вартості внесеного кожним учасником вкладу.

На відміну від товариства з обмеженою відповідальністю, майнова відповідальність учасників якого обмежується вартістю їх вкладів до статутного фонду товариства, учасники товариства з додатковою відповідальністю в разі недостатності майна товариства для задоволення вимог кредиторів відповідають додатково (субсидіарно) в солідарному порядку. Розмір такої відповідальності визначається лише тією частиною майна, яка кратна внесеному ними вкладу.

Товариства з додатковою відповідальністю не мають суттєвої корпоративної риси-обмеженої відповідальності, і тому їх віднесення до корпорацій є безпідставним.

В організаційно-правовій базі України існує також кілька форм господарських товариств, які однозначно не можуть вважатися товариствами корпоративного типу. В таких товариствах функції власності не відокремлені від функцій управління товариствами. Незважаючи на те, що ці товариства не є об'єктами корпоративного управління, доцільно зупинитись на деяких характерних рисах їх функціонування. До таких товариств насамперед відносять повні товариства (ПТ). 3 погляду виконання зобов'язань вони є найбільш "відповідальними".

Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.

Перші на зразок повного товариства торговельні компанії з'являлися ще на початку XII ст. у Венеції та Генуї на основі сім'ї, оскільки сама суть такої торговельної компанії передбачає ступінь найвищої довіри учасників.

Установчим документом сучасного повного товариства є засновницький договір, який підписується усіма його учасниками і повинен містити, крім загальних відомостей, відомості про розмір та склад складеного капіталу товариства, розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі, розмір, склад та строки внесення учасниками вкладів.

Для учасників повного товариства характерні довірчі відносини, оскільки кожен з них може впливати на ведення справ. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників.

Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників.

Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

Субсидіарна відповідальність учасників означає, що кредитор має право вимагати від учасників повного товариства виконання зобов'язань товариства в частині, яка не покрита складовим капіталом товариства.

Товариством, що поєднує риси товариства з обмеженою відповідальністю і повного товариства, є так зване командитне товариство (КТ). Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства (тобто є повними учасниками) є один або кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Тобто командитне товариство немовби включає дві самостійні структури: повне товариство і товариство вкладників, які у веденні справ участі не беруть.

Єдиним установчим документом командитного товариства є засновницький договір, який підписують всі повні учасники.

Засновницький договір командитного товариства повинен містити крім загальних відомостей, також відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників.

Вкладники несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства. Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50% складеного капіталу повного товариства.

Командитне товариство ліквідовується, крім загальних підстав, ще і у випадку вибуття всіх вкладників, але повні учасники мають право в цьому випадку перетворити його на повне товариство.